Справа №760/17409/24 2-з/760/273/24
11 вересня 2024 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Київського міського округу Хоменка В. А., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, скасування акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Київського міського округу Хоменка В. А., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, скасування акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Заява мотивована тим, що 21 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 057-2900/756-0500, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 856 444 швейцарських франків зі строком користування до 10 листопада 2024 року зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом. З метою забезпечення кредитного договору між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року за період з 21 листопада 2007 року по 12 листопада 2011 року - 757 360,62 швейцарських франків заборгованості по кредиту; за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року за період з 27 грудня 2007 року по 12 листопада 2011 року - 100 307,44 швейцарських франків заборгованості по кредиту.
На виконання рішення суду видано виконавчі листи, які пред'явлені до виконання, станом на сьогоднішній день рішення суду не виконано.
З метою уникнення відповідальності та унеможливлення звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_3 було здійснено поділ об'єкту нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки на дві окремі квартири: квартиру № 5-1 та квартиру № 5-2 , та відчужено ОСОБА_2 без згоди Акціонерного товариства «Універсал Банк».
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року у розмірі 757 360,62 швейцарських франків звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
24 квітня 2023 року на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року було видано два виконавчі листи, що були пред'явлені до виконання приватному виконавцю Фесик М. О.
Разом з тим, з метою уникнення виконання вищевказаного рішення суду між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичила грошові кошти врозмірі 150 000 дол. США.
Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 12 березня 2020 року в розмірі 150 000 дол. США, що еквівалентно 4 189 560 грн.
На виконання зазначеного рішення були отримані виконавчі листи, що, у подальшому, пред'явлені до виконання приватному виконавцю Київського міського округу Хоменку В. В., яким 12 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження. В межах зазначеного виконавчого провадження описано та арештовано майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Арештоване майно передано на реалізацію Державному підприємству «Сетам» та, у подальшому, проведено 3 торгів, які не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. ОСОБА_4 було повідомлено приватному виконавцю про прийняття рішення залишити за собою не реалізоване майно. В результаті чого, 21 лютого 2024 року приватним виконавцем Хоменком В. В. були прийняті постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та складений Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Станом на сьогоднішній день дочка померлого ОСОБА_4 активно намагається оформити право власності на спадкове майно.
Таким чином, вищевикладені дії свідчать про намагання боржником уникнути виконання зобов'язань за кредитним договором, тому незабезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником подано позов про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві вланості ОСОБА_2 , недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, скасування акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26 червня 2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_4 та квартира за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2016 року.
17 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Фесик М. О. із заявою про зняття арешту, накладеного на вищевказані квартири з метою оформлення спадкових прав, яких набула після смерті батька ОСОБА_4 .
Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на спірні квартири.
До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які заявник заявляє у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Враховуючи вище викладене, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на:
- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 ;
- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2
Зазначити дані заявника (позивача) - Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
Зазначити дані відповідачів:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хоменко В. В., місцезнаходження: м. Київ, вул. Василя Жуковського, 22, літ. «А», кімн. 20.
Зазначити дані третьої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна