СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7695/23
пр. № 1-кп/759/924/24
25 вересня 2024 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080001591 від 19.04.2023 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, розлученого, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК Ураїни раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 18.04.2023 приблизно о 12 годині 40 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_2 , незаконно носив при собі, без передбаченого законом дозволу, кастет, який відноситься до холодної зброї.
Так, у невстановлений слідством час, ОСОБА_3 знаходячись у невстановленому місці знайшов кастет. Тоді ж, ОСОБА_3 , впевнившись, що знайдений ним предмет за конструктивними ознаками є холодною зброєю, маючи умисел на носіння холодно зброї, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом привласнення знайденого, при цьому нехтуючи нормативно правовими актами: Положенням про дозвільну систему затвердженим, Постановою Кабінету міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, придбав вказаний кастет та став незаконно носити при собі, без передбаченого законом дозволу.
Після чого, 18.04.2023, приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 проходив біля будинку АДРЕСА_2 та був зупинений працівниками поліції, якими в подальшому у нього було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на кастет.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України СЕ-19/111-23/20222-Х3 від 19.04.2023, наданий на дослідження предмет відноситься до холодної зброї. Наданий на дослідження предмет є кастетом, відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений заводським способом.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України визнав повністю, щиро розкаявся і надав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, повідомив, що кастет носив з метою самозахисту.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу. При цьому судом роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , показання якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 263 КК України як незаконне носіння при собі холодної зброї (кастет) без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до категорії нетяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свої дії, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, розлучений, утриманців не має, офіційно не працює.
Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Зважаючи на те, що обвинувачений не працевлаштований, тобто не має постійного доходу, суд не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах, установлених санкцією ч. 2 ст. 263 КК України, а саме у виді громадських робіт. При цьому обмежень, передбачених ч. 3 ст. 56 КК України, судом не встановлено.
На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення підсудним нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
На підставі ст. 124 КПК України суд стягнує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 1434 грн. 00 коп.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовано.
Керуючись ч.2 ст.263, ст.ст.50, 65- 67 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п'ятдесят) годин.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн. 00 коп.
Речові докази: кастет, що зберігається в камері речових доказів Святошинського УП ГУ НП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1