печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37135/24-к
пр. 1-кс-32407/24
16 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві судове провадження за скаргою захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62024100110000085 від 11.04.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
14.08.2024 до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 , в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, згідно вимог якої останній просить скасувати повідомлення про підозру від 04.06.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62024100110000085 за ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокат вказує, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України є необґрунтованим та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування, оскільки вручене з порушенням процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру та без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованих діянь, вважає підозру необґрунтованою, у повідомленні про підозру відсутні фактичні обставини події, підтвердженні доказами, які б вказували на наявність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор та слідчий в судовому засідання заперечували щодо вимог скарги, вказуючи на її необґрунтованість та безпідставність. Одночасно прокурор подала до суду письмові заперечення на скаргу.
Заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, розслідується кримінальне провадження № 62024100110000085 від 11.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
04.06.2024 ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють", що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву "Повідомлення про підозру" та складається з таких статей: "Випадки повідомлення про підозру" (стаття 276); "Зміст письмового повідомлення про підозру" (стаття 277); "Вручення письмового повідомлення про підозру" (стаття 278). Отже, саме така побудова глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов'язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру з сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276 КПК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КПК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).
Так, згідно з ст. 277 КПК України,повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення (п. 1 абз. 2 ч. 1); підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (п. 8 абз. 2 ч. 1). Отже, ст. 277 КПК України регламентує, що в обох випадках ідеться про одну й ту саму особу прокурора. Більше того, за структурою повідомлення про підозру, визначеною в Кодексі й навіть розбитою на пункти, підпис прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, ставиться після роз'яснення прав підозрюваного (п. 7 абз. 2 ч. 1). Тому роз'ясняти права підозрюваного має виключно прокурор, який прийняв процесуальне рішення, - склав, тобто безпосередньо здійснив, повідомлення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, встановленому ст. 278 КПК України, і складається з двох послідовних дій слідчого, прокурора: 1) складення повідомлення про підозру - процесуального акта; 2) вручення його особі, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення.
Аналізуючи вище викладені норми закону, слід дійти висновку, що процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення, що в свою чергу, вручається у день складення повідомлення про підозру. Саме із цим моментом процесуальний закон пов'язується набуття особою відповідних процесуальних прав після їх роз'яснення слідчим, прокурором.
Так, під час дослідження матеріалів скарги, слідчим суддею встановлено та стороною обвинувачення доведено, що при врученні ОСОБА_7 повідомлення про підозру було дотримано порядку його вручення.
Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що 04.06.2024 за місцем постійного проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві проведений обшук. Після його закінчення, слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, вручено ОСОБА_7 повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо того, що не зважаючи на те, що процесуальна дія відбулась в Одеській області, згідно зі змістом повідомлення про підозру ОСОБА_7 воно вручене у м. Києві, проте вказані доводи являються надуманими з огляду на те, що у повідомленні про підозру відсутнє посилання на місце вручення повідомлення про підозру, натомість повідомлення про підозру містить відомості про складення його слідчим і затвердження прокурором 04.06.2024 у м. Києві, а також містить відомості про обставини інкримінованого кримінального правопорушення, та відповідно до вимог ст. 278 КПК України в той же день вручене ОСОБА_7 .
У випадках, передбачених частиною першою статті 276 КПК України, передбачено, що слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені ст. 42 КПК України.
Частинами 1, 2 ст. 20 КПК України передбачено, що підозрюваний має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права.
Слідчий, прокурор зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
При дослідженні матеріалів скарги, слідчим суддю встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 04.06.2024 містить підпис останнього на аркуші 7 повідомлення, друкованої пам'ятки про права та обов'язків підозрюваного - в полі після абзацу: «Про підозру мені повідомлено, повідомлення про підозру та пам'ятку про процесуальні права та обов'язки вручено, права та обов'язки підозрюваного оголошені, роз'яснені та зрозумілі».
Окрім цього, ОСОБА_7 надано можливість надати пояснення щодо повідомленої підозри, про що міститься напис, виконаний ОСОБА_7 на арк. 5 та арк. 7 повідомлення про підозру, відповідно до якої останній з підозрою не згоден.
Вказане в повній мірі спростовує доводи адвоката на те, що підозрюваному не було роз'яснено його права та не надано можливості надати усні та письмові пояснення.
Окрім цього, приписами статті 277 КПК України визначено, що повідомлення про підозру має містити відомості, в тому числі і зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Склад кримінального правопорушення містить сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов'язково складається з об'єкту злочину, об'єктивної сторони, суб'єкту злочину, суб'єктивної сторони.
Законодавець вимагає від органів досудового розслідування доводити «обов'язкові» ознаки складу кримінального правопорушення навіть при повідомленні первинної (по гарячих слідах) підозри у вчиненні злочину.
Отже, зі змісту повідомлення про підозру сторонній спостерігач має зрозуміти, що конкретна фізична особа вчинила у конкретний проміжок часу, з якою метою, яким чином це відбулась, які знаряддя для цього використовувались і коли закінчились протиправні дії. Підтвердження тих чи інших обставин здобуваються під час проведення досудового розслідування, проте обставини злочину викладаються одразу і у подальшому є процесуальним орієнтиром для суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, у справі "K.F. проти Німеччини" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У рішенні від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (рішення від 30.08.1990 р. у справі «Fox, Campbell and Hartly проти Сполученого Королівства»). Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися у кримінальному провадженні конкретними доказами. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Слідчий суддя в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, втім, обґрунтована підозра має підтверджуватися конкретними фактами та обставинами, що можуть переконати об'єктивного спостерігача, тобто не професіонала у сфері права, в існуванні зв'язку між діями особи та подією. Такі фактичні обставини повинні бути чіткими та зрозумілими і знайти своє відображення у відповідному рішенні компетентного органу.
Отже обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти, перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом, другий стосується питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він, обіймаючи посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виник умисел на отримання неправомірної вигоди від керівників ТОВ "А-400" ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , яке здійснювало пасажирські перевезення у м. Києві.
Побоюючись бути викритим та з метою конспірації своєї протиправної діяльності, ОСОБА_7 залучив до вчинення злочину директора ТОВ "Д-М Київтранс" ОСОБА_10 .
У подальшому, ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 08.04.2024, 29.04.2024, 08.05.2024, 13.05.2024, 20.05.2024 та 04.06.2024 отримував неправомірну вигоду від керівництва ТОВ "Д-М Київтранс", чим останні вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з доводами сторони обвинувачення та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України сторона обвинувачення підтверджує сукупністю зібраних доказів, в тому числі: заявою ОСОБА_8 про скоєння злочину; протоколом допиту свідка від 12.04.2024 ОСОБА_9 ; листом від 13.03.2024 за підписом заступника директора - начальника управління транспорту та міської мобільності Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради; рапортом від 16.04.2024 старшого оперуповноваженого Першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 ; протоколом від 31.05.2024 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контроль особи - ОСОБА_10 ; протоколом огляду від 09.09.2024 року; протоколом огляду від 10.09.2024 року.
Як вже зазначалося вище, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, § 175).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов'язане із обов'язком слідчого судді, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.
Попри це, в повідомленні про підозру не зазначено:
- коли, за яких обставин ОСОБА_7 отримав (отримував) неправомірну вигоду;
- які дії ОСОБА_7 мав вчинити (вчиняв) після отримання неправомірної вигоди (враховуючи, що зафіксовано кілька епізодів отримання коштів директором ТОВ «Д-М Київтранс» ОСОБА_10 від ОСОБА_8);
- чим підтверджується попередня змова (узгодженість, послідовність дій, дотримання злочинного плану тощо) між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 на отримання неправомірної вигоди;
- чим підтверджується передача неправомірної вигоди від ОСОБА_10 до ОСОБА_7 ;
- які докази, обставини, дії ОСОБА_7 стали підставою слідчому повідомити особі про підозру (підозра фактично виписана ОСОБА_10 ).
Зазначені обставини не доведені (не обґрунтовані) матеріалами кримінального провадження та у тексті повідомлення про підозру.
Так, згідно з заявою про скоєння злочину виконуючої обов'язки ТОВ "А-400" ОСОБА_9 від 29.03.2024 остання повідомила, що 20.03.2024 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 він особисто повідомив її, що вона має зустрітись із директором ТОВ «Д-М Київтранс» ОСОБА_10 , який пояснить їй на яких умовах в подальшому працюватиме ТОВ "А-400" та яку неправомірну вигоду потрібно передавати ОСОБА_10 для ОСОБА_7 та невстановлених співробітників Служби безпеки України.
Вже через 14 днів, допитана як свідок ОСОБА_9 повідомила слідчим Державного бюро розслідувань, що 18.03.2024 під час зустрічі у Департаменті транспортної інфраструктури за участі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 останній повідомив, що дійсно договір про перевезення розірваний у передбачений законом спосіб, наразі на цьому маршруті здійснює перевезення ТОВ "Д-М Київтранс" директором якого є ОСОБА_10 . На прохання ОСОБА_8 про можливі компроміси подальшої роботи на маршруті ОСОБА_7 повідомив, що згадане питання потребує опрацювання.
20.03.2024 під час зустрічі у цьому ж складі ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 домовитись про співпрацю із директором ТОВ "Д-М Київтранс" ОСОБА_10 на паритетних умовах.
Про будь-які грошові кошти або про неправомірну вигоду під час розмов не йшлося та стороною обвинувачення вказаного факту в судовому засіданні не доведено.
Про те, що для ОСОБА_7 передаватиметься частина грошових коштів від господарської діяльності ТОВ "А-400" та ТОВ "Д-М Київтранс" ОСОБА_9 згідно її допиту зрозуміла - пряма мова: «виходячи із слів, поведінки та міміки ОСОБА_10 , ми з ОСОБА_8 зрозуміли, що рішення буде прийматись і узгоджуватись ОСОБА_7 ».
Аналогічні показам ОСОБА_9 надав її чоловік ОСОБА_8 .
Окрім цього, допитаний як свідок начальник відділу пасажирських перевезень Управління транспорту та міської мобільності Департаменту транспортної інфраструктури ОСОБА_13 показав, що під час зустрічі ОСОБА_7 із ОСОБА_8 у приміщенні Департаменту транспортної інфраструктури будь-якого тиску, вимагання неправомірної вигоди тощо не було. Навпаки, ОСОБА_8 було запропоновано у законний спосіб домовитись із новим перевізником на тих умовах, які для них прийнятні.
В протоколах складених за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій не зафіксовано обставини, які б підтверджували факт вимагання, передачі, отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 чи ОСОБА_8. Зазначені протоколи жодного відношення не мають до ОСОБА_7 чи його діяльності на посаді заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.
Будь-які відомості чи інформація, яка б свідчила про причетність до інкримінованого за ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_7 злочину у зазначених аудіофайлах не встановлено.
Окрім іншого, з протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_8 вбачається, що у ньому відсутня інформація, яка підтверджує факт вимагання, одержання ОСОБА_7 будь-якої неправомірної вигоди.
З протоколу обшуку приміщення ТОВ «Д-М Київтранс» вбачається, що зазначений протокол фіксує обставини вилучення грошових коштів у директора ТОВ «Д-М Київтранс» ОСОБА_10 , який відношення до ОСОБА_7 не має та жодним чином не підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того ОСОБА_7 був призначений на посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до наказу голови КМДА від 02.01.2024.
В свою чергу акт № 2/02/21 чергової перевірки дотримання перевізником умов договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва від 06 липня 2023 року та Акт № 1/03/21 чергової перевірки дотримання перевізником умов договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва від 05 жовтня 2023 року, яким були виявлені транспортні засоби, які здійснюють перевезення пасажирів на міському маршруті № 512 у неналежному технічному стані були складені коли ОСОБА_7 не займав посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Акт № 2/03/21 чергової перевірки дотримання перевізником умов договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва від 25 січня 2024 року був складений в результаті здійснення перевірок виконання умов договорів перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва на І квартал 2024 року згідно графіка затвердженого 27 грудня 2023 року заступником директора - начальника управління дорожньої інфраструктури Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської місткої ради ОСОБА_14 .
Інші перевірки були здійснені на підставі Графіків перевірок виконання умов договорів перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва на ІІ квартал 2024 року та на ІІІ квартал 2024 року, які підписані 24.03.2023 та 22.06.2023 року відповідно.
Всі направлення на перевірку ТОВ «А-400» з дотримання умов договору про організацію пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, а саме маршруту №512, були підписані В.о. директора ОСОБА_14 та першим заступником директора ОСОБА_16 ..
Водночас, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в ході рейдових перевірок ТОВ «А-400» сплачені у повному обсязі. Скарги на незаконність чи/або не обґрунтованість не подавались.
Аналогічні скарги не подавались і на акти № 2/03/21 від 25.01.2024, № 1/03/21 від 05.10.2023, які стали підставою для листа - повідомлення про розірвання Договору № 03/21 від 14.07.2021, який надавав дозвіл на здійснення перевезень на автобусному маршруті загального користування № 512 «вул. Маршала Тимошенка - Лісорозсадник ».
Зазначене свідчить про згоду ТОВ «А-400» з контролюючими органами та виявленими ними порушеннями, а також спростовує твердження про здійснення тиску на суб'єкт господарювання.
З урахуванням вищевказаного, слідчий суддя дійшов висновку, що сторона обвинувачення не представила докази на підтвердження того, що характер вчинених ОСОБА_7 дій свідчить про одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.
З огляду на вищевстановлені обставини, досліджені докази, у слідчого судді відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Окрім того, слід зазначити, що згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagozv. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
У рішенні у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Згідно положень глави 24 КПК України, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду, а тому, за об'єктивним переконанням слідчий суддя приходить до висновку, що доводи сторони обвинувачення, які б пов'язували ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 368 КК України, а також щодо необхідності перевірки обставин та їх оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні стосовно здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, є безпідставними та передчасними.
Зважаючи на викладені обставини, недотримання положень процесуального закону при повідомленні особі про підозру, тягне за собою й взагалі його відсутність, та вказує на неналежність зібраних доказів отриманих після встановлених порушень.
Слідчий суддя приходить до висновку, що твердження сторони обвинувачення, зважаючи на всі викладені у їх сукупності в оскаржуваному повідомленні про підозру ґрунтується на суб'єктивних припущеннях щодо умислу, оскільки не підкріплене конкретними доказами у даному кримінальному провадженні, на що вказує сам текст оскаржуваного повідомлення, що, у свою чергу, дозволяє слідчому судді зробити висновок про відсутність підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, викладене в оскаржуваному повідомленні про підозру, обґрунтованим.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити.
Cкасувати повідомлення про підозру від 04.06.2024, вручене ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62024100110000085 за ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1