Справа №:755/7748/24
Провадження №: 2-др/755/141/24
"24" вересня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,
13 вересня 2024 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» за участю третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю.
18 вересня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення разом із заявою про надання доказів понесених витрат на правову допомогу, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
У позовній заяві представником позивача було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат у розмірі 7 500 грн, понесених у зв'язку із підготовкою та подачею позовної заяви та доказів до неї, втім питання розподілу судових витрат не було вирішено судовим рішенням, з огляду на що, суд у порядку ч. 3 ст. 270 ЦПК України вважає за можливе ухвалити додаткове рішення у справі.
Стороною позивача виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Судом встановлено, що 14 вересня 2021 року між позивачем та Адвокатським бюро «Валентина Шафростова» укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 69)
Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1026 від 02 травня 2024 року (а.с. 70), актом наданих послуг (правової допомоги) № 1026 від 02 травня 2024 року (а.с. 71), платіжною інструкцією на суму 7 710 грн (а.с. 73),
Відповідач не скористався своїм правом подачі клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи суд приходить висновку, що обсяг поданих до суду документів очевидно не є пропорційним часу витраченому на їх складання, зазначеному в описі витрат на правничу допомогу.
Тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн, не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності і вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих із відповідача судових витрат до 1 000 грн. В решті заяви відмовити.
Керуючись Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 133, 134, 137, 141, 260, 270, 353 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Доповнити рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» за участю третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», код ЄДРПОУ 43518172, юридична адреса: 02002, вул. Раїси Окіпної, 8, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.
В решті заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна