ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 607/2614/24
провадження № 2/753/4583/24
25 вересня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», представник відповідача: Негрич С. Ю., про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,
У лютому 2024 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі також - ПАТ «НАСК «Оранта», страхова компанія, страховик, відповідач) про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 36 541,77 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. 07.09.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі також - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний позивачці автомобіль КІА, д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою суду іншого учасника ДТП - водія автомобіля Межейтіс, д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно довідки-рахунку, складеної на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту її автомобіля становить 171 528,66 грн, а за послугу по складанню калькуляції вона сплатила 1 314 грн. Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу, зменшеного на суму ПДВ, становить 110 645,19 грн. Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта». 04.10.2023 позивачка подала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування в розмірі 110 645,79 грн. 02.11.2023 на банківський рахунок позивачки надійшли кошти в розмірі 74 104,02 грн, а решта коштів в розмірі 36 541,77 грн виплачена не була і про підстави їх невиплати позивачку не повідомили.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.02.2024 справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 справу передано до провадження судді Трусової Т. О.
Ухвалою судді від 07.03.2024 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
01.04.2024 від ПАТ «НАСК «Оранта» надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти вимог позивачки, які мотивовані тим,що страховою компанією належним чином, в повному обсязі та відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також - Закон № 1961-IV) здійснено розрахунок страхового відшкодування та його виплату. Відповідач вказав, що на підставі результатів огляду пошкодженого транспортного засобу було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, згідно висновків якого прямий матеріальний збиток (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) склав 74 104,02 грн. Саме таку суму страхового відшкодування було сплачено на картковий рахунок позивачки. Щодо замовленого позивачкою за власним бажанням і на власний розсуд звіту ФОП ОСОБА_4 , то наведений у ньому розрахунок матеріального збитку не відповідає спеціальним нормам Закону № 1961-IV, а відтак не може бути взятий до уваги як підстава для визначення розміру страхового відшкодування.
З наведених вище підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
07.09.2023 у м. Тернополі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Межейтіс, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та КІА, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 .
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.11.2023 ОСОБА_3 визнано винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Станом на 07.09.2023 цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Межейтіс, д.н.з НОМЕР_2 , була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213360065 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000 грн та нульовою франшизою.
19.09.2023 позивачка звернулась до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до складеного на замовлення страхової компанії ФОП ОСОБА_5 . Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.10.2023 № 54-D/13/65 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу КІА, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 74 104,02 грн (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,5267, без ПДВ на вартість матеріалів та складових).
Страховим актом № ОЦВ-СП-ЗГ-23-19-97330/1 від 02.11.2023 страхова компанія визнала ДТП страховим випадком, визначила розмір страхового відшкодування виходячи з встановленої вищевказаним Звітом вартості матеріального збитку та цієї ж дати здійснила виплату страхового відшкодування за вказаними позивачкою реквізитами (на рахунок в АТ КБ «Приватбанк»).
Водночас позивачка вважає, що визначена страховою компанією сума страхового відшкодування не покриває у повному обсязі завдані їй внаслідок ДТП збитки, та на обґрунтування своїх вимог посилається на складений за її замовленням Звіт незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_4 № 620/10-23.
Згідно з цим Звітом розмір витрат на проведення відновлювального ремонту належного позивачці транспортного засобу з урахуванням зносу, зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, становить 110 645,79 грн, що на третину перевищує вартість матеріального збитку, прийнятого за основу при розрахунку страхового відшкодування.
Позивачка не надала належних доказів на підтвердження звернення до страхової компанії із заявою про перегляд суми страхового відшкодування на підставі звіту незалежного оцінювача у досудовому порядку, проте вона реалізувала своє право на судовий захист порушеного майнового права шляхом подання цього позову, при вирішенні вимог якого суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду у деліктних відносинах, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами частини другої статті 1187, частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Згідно статті 22 ЦК України збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Водночас правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 980 ЦК України визначає, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до положень статті 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону 1961-IV визначає, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до положень статті 29 Закону 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону 1961-IV передбачено, що в тому разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Згідно пункту 34.2. статті 34 Закону 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Страховик для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків має право залучати як своїх працівників, так і експертів та юридичних осіб, у складі яких є експерти (пункт 34.4. статті 34 Закону 1961-IV)
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ),.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
До таких нормативно-правових актів належить, зокрема Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі також - Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Методика).
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).
Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Пункт 5.1. Методики визначає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1. Методики).
Отже за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).
За змістом статей 77, 78, 79, 80, 89 цього Кодексу докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і достовірності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.
Дослідженням наданого позивачкою звіту незалежного оцінювача (з додатками) установлено, що за своєю формою та змістом він відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та не містить чогось очевидно необґрунтованого чи такого, що суперечить іншим матеріалам справи.
У цьому звіті спеціаліст, який має кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів у матеріальній сфері», спеціалізацію «Оцінка дорожніх транспортних засобів» та стаж роботи оцінювача з 2016 р., керуючись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, визначив ринкову вартість транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, необхідних для заміни під час ремонту, зменшену на суму на суму податку на додану вартість.
Звіт незалежного оцінювача складено з урахуванням даних про обсяг і характер пошкоджень, встановлених під час огляду належного позивачці автомобіля, які були зафіксовані в акті огляду транспортного засобуі підтверджені фотографічними зображеннями.
При визначенні вартості відновлювального ремонту незалежний оцінювач застосував витратний методичний підхід на основі діючих ринкових цін на товари (матеріали), роботи і послуги на підставі ремонтної калькуляції, яка повністю узгоджується з даними акту огляду транспортного засобу.
Натомість додатки до звіту ФОП ОСОБА_5 , прийнятого за основу при визначенні розміру страхового відшкодування, надано у копіях неналежної якості, у зв'язку з чим суд не зміг дослідити дані про результати огляду пошкодженого транспортного засобу, на яких мають ґрунтуватись висновки оцінювача.
Також з наданих відповідачем копій документів неможливо перевірити, чи було дотримано порядок проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, зокрема проведення такого огляду за участю власника (його довіреної особи) та відсутність у останнього претензій чи зауважень до правильності і повноти проведеного огляду та належної фіксації його результатів.
За таких обставин суд відхиляє наданий страховою компанією звіт про визначення вартості матеріального збитку як неналежний і недостовірний доказ та покладає в обґрунтування свого рішення звіт про оцінку автомобіля, складений незалежним оцінювачем на замовлення позивачки.
Зважаючи на викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 541,77 грн (110 645,79 - 74 104,02).
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачкою судовий збір.
Що стосується витрат позивачки на професійну правничу допомогу, то належні та достатні докази на підтвердження розміру таких витрат в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для їх розподілуміж сторонами суд не вбачає.
Керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 36 541,77 грн та судовий збір в розмірі 969 грн, а усього 37 510 (тридцять сім тисяч п'ятсот десять) гривень 77 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код юридичної особи: 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 25.09.2024.