19.09.2024 Справа № 363/2385/24
19 вересня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Шубочкіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Воронюк А.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, -
ОСОБА_1 в особі адвоката Коломійця І.О. звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, посилаючись на наступне.
Сторони перебували у шлюбі з 16.10.2021 року по 25.03.2024 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21.02.2024 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.03.2024 року. Під час перебування у шлюбі сторонами придбано транспортний засіб марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, транспортний засіб було зареєстровано за відповідачем. Вищевказаний транспортний засіб придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому даний транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, відноситься до неподільної речі. 30.12.2023 року відповідач, без відома та згоди позивача, здійснив продаж транспортного засобу марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2023/4224630 від 30.12.2023 року. За таких обставин, позивач, як співвласник майна, в порядку його поділу, у зв'язку з неможливістю поділу майна в натурі, бажає отримати компенсацію вартості своєї частки в спільній власності подружжя, яка становить 1/2 вартості майна, в розмірі 127 541,00 грн. та стягнути на свою користь судові витрати.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому вказав, що позивачем не надано достовірних доказів щодо дійсної вартості спірного автомобіля. Погоджується сплатити вартість частки у розмірі 20 000 грн. згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2023/4224630.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, які викладені у позові. Просить стягнути половину вартості автомобіля, а також судові витрати та правничу допомогу, витрати на проведення визначення середньої вартості транспортного засобу.
Відповідач до судового засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідач частково погоджується з позовом та згоден сплатити вартість частки у розмірі 20 000 грн. згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2023/4224630.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 16.10.2021 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.10.2021 року, актовий запис № 487.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 в якому сторони записані батьками.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21.02.2024 року, справа № 363/71/24, шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.03.2024 року.
06.06.2023 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2023/1349210762 відповідачем придбано транспортний засіб марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, колір чорний, об'єм 2496 куб.см., номер кузова/VIN № НОМЕР_3 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 90 000 грн.
30.12.2023 року відповідач здійснив продаж транспортного засобу марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, колір чорний, об'єм 2496 куб.см., номер кузова/VIN № НОМЕР_3 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2023/4224630 від 30.12.2023 року, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 40 000 грн.
Відповідно до листа вих. № 11 від 14.05.2024 року суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 середньо-ринкова вартість автомобіля марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, колір чорний, об'єм 2496 куб.см. номер кузова/VIN № НОМЕР_3 , згідно наданих матеріалів (без урахування коригування в залежності від фактичного пробігу та фактичного технічного стану транспортного засобу), складає: 255 082,44 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України(далі -СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Частиною 4 статті 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року по справі № 654/4518/18 тощо.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
На підставі вищенаведених письмових доказів суд дійшов висновку про те, що придбаний сторонами під час шлюбу транспортний засіб марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в порядку статті 70 СК України, за актуальною середньо-ринковою вартістю. До суду не було надано жодних доказів на користь того, що спірний автомобіль належить одному із подружжя особисто, а представник відповідача не недав актуальну оцінку транспортного засобу, крім того останній в судовому засіданні 19.09.2024 визнав, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном сторін.
Запропонований позивачем спосіб поділу неподільної речі - автомобіля, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля не порушує права відповідача та, на думку суду, враховує інтереси сторін, а також норми статей 71 СК України та 364 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості її частки в транспортному засобі марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, у розмірі 127 541 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат зі сплати судового збору та з оплати експертизи.
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2024 року заявив про стягнення судових витрат на правничу допомогу та повідомив, що надасть докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя, а саме частину вартості транспортного засобу марки AUDI, модель А6, 2002 року випуску, колір чорний, об'єм 2496 куб.см, номер кузова /VIN № НОМЕР_3 у розмірі 127 541 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот сорок одна) гривню.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, з яких: судовий збір в розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 41 коп., витрати на визначення середньо-ринкової вартості ТЗ у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення проголошено 24.09.2024 року о 16.45 год.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В.Шубочкіна