Справа № 359/208/19
Провадження № 1-кп/359//2024
13 серпня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
захисника ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією, кримінальне провадження № 12014110100001267, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.07.2014, що надійшло до суду з обвинувальним актом за обвинуваченням:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганську, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
22.12.2018 ОСОБА_13 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Так, згідно з обвинувальним актом, відповідно до наказу № 6-к від 09.01.2013, ОСОБА_13 призначений на посаду головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області.
Відповідно до розділів 1, 2, 3 Посадової інструкції, затвердженої 09.01.2013 начальником управління Держземагенства у Бориспільському районі - ОСОБА_15 , на ОСОБА_13 як на головного спеціаліста - Державного кадастрового реєстратора відділу Державного земельного кадастру покладені наступні завдання та обов'язки:
Головний спеціаліст - державний кадастровий реєстратор відділу державного земельного кадастру (далі Спеціаліст) забезпечує виконання покладених на нього завдань щодо реалізації єдиної державної земельної політики в діяльності управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, де працював ОСОБА_13 (далі - Управління)
Спеціаліст виконує покладені на нього завдання щодо реалізації єдиної державної земельної політики в діяльності Управління: бере участь у створенні та веденні Державного земельного кадастру; вносить до Державного земельного кадастру та надає відомості з нього про землі, розташовані в межах Бориспільської району Київської області; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасовує таку реєстрацію; присвоює кадастрові номери земельним ділянка; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання поземельних книг; отримує від працівників Управління документи, довідки, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків; вносить начальнику відділу пропозиції щодо вдосконалення роботи з ведення Державного земельного кадастру; бере участь у нарадах, зборах, засіданнях, на яких розглядаються питання, відносяться до його компетенції; представляє Управління в інших органах виконавчої влади, підприємствах, установах та організаціях при розгляді питань, що належать до його компетенції.
Таким чином, ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, являвся особою, яка постійно обіймає посаду в органі державної влади, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до договору оренди від 06.04.2004, громадська організація «Садівниче товариство «Затока» користується земельною ділянкою загальною, площею 8,0 га, в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області з наступним кадастровим номером: 3220886000:03:002:1960.
Відповідно до п. 2 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок), державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.
Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 5, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінрегіоном.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать у тому числі: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.
Відповідно до п.110 Порядку для державної реєстрації земельної ділянки, державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою, згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
Пунктом 111. Порядку передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 Порядку; електронний документ, відповідно до пункту 74 Порядку.
За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру, відповідно до підпункту 2 пункту 75 Порядку; надає, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки, відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 Порядку, у разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 Порядку, не в повному обсязі.
Управлінням Держземагенства у Бориспільському районі Київської області висновки-погодження проектам землеустроїв щодо передачі у приватну власність земельних ділянок в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення індивідуального садівництва громадянам: ОСОБА_16 (кадастровий номер: 3220886000:03:002:1779), ОСОБА_17 (кадастровий номер: 3220886000:03:002:1780), ОСОБА_18 (кадастровий номер: 3220886000:03:002:1781), не надавались.
Крім того, відповідно до інформації, наданої Державним агентством водних ресурсів України Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, земельні ділянки із кадастровими номерами 3220886000:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780, 3220886000:03:002:1781 знаходяться у прибережній смузі каналу та затоки Канівського водосховища, землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність. Проектну документацію землеустрою на дані земельні ділянки управління не погоджувало.
Таким чином, указані земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, оскільки, відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережним захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спору дами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.
Так, ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, 17 червня 2013 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті, за адресою: АДРЕСА_3 , неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у порушення п.п. 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, за відсутності погодженого проекту землеустрою та висновку-погодження проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, зареєстрував земельні ділянки та надав витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які, у подальшому, були надані для реєстрації державному реєстратору, а саме:
-витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_17 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1780;
-витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_18 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1781;
-витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_16 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1779.
05.07.2013 реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області на вказані земельні ділянки зареєстровано право власності.
Відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок від 30.07.2015, вартість земельних ділянок складає 2 100 000 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
Таким чином, прокуратурою було висунуто обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 своєї вини не визнав та заперечував можливість спричинення ним будь-якої шкоди інтересам держави, зважаючи на те, що за час його перебування на посаді головного спеціаліста державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області в його обов'язки входило видача державних актів та їх реєстрація. У 2013 році було змінено законодавство, та в його обов'язки входило: реєстрація земельних ділянок в державному земельному кадастрі; розгляд листів та запитів; інші доручення, які розписувалися на нього як на виконавця. Державна реєстрація земельної ділянки у 2013 році відбувалося через безпосереднє надходження проєкту. З 2015 року заяви надходили через ЦНАП. На даний час електроні заяви надходять на пошту. У 2013 році під час виконання своїх обов'язків він міг здійснювати близько 20 реєстрацій. Навантаження було велике. 17.06.2013 до нього на реєстрацію надійшов проєкт трьох земельних ділянок, які зазначені у обвинувальному акті. Він пам'ятає картинку земельних ділянок, оскільки вони були розташовані поряд з водою. Проєкт на реєстрацію до нього дійсно надходив на три земельні ділянки, видані ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , надавався один проєкт землеустрою, який розробила компанія ТОВ «Агро Проєкт Стиль». Безпосереднім виконавцем та відповідальним за сертифікування був ОСОБА_19 , за що він був позбавлений ліцензії. Проєкт землеустрою потребував погодження, але, чи були дотриманні погодження, не відомо. Він не пам'ятає, чи був погоджений проєкт. На даний момент у матеріалах справи проєкт землеустрою взагалі відсутній, куди він подівся, не відомо. Він прийняв проєкт згідно з процедурою. Створив в електронному виді заявку (ексимель файл закодованих земельних ділянок) про те, що ним здійснюється така реєстрація. Потім реєстрація дійшла до стадії перевірки документів, і, у той момент, він як реєстратор має 14 днів для вивчення проєкту, щоб прийняти рішення (відмовити чи зареєструвати земельну ділянку). У системі світиться, що він таку заявку створював як реєстратор через особистий ключ. Таку дію він на той час зробив, однак, саму реєстрацію вказаної земельної ділянки він не здійснив, оскільки його смутило розташування земель поряд з водоймою річка Дніпро. Така реєстрація вимагала додаткової перевірки та погодження. Саме тому він відклав це питання. Він мав перевірити паперові документи на відповідність електронним документам. 17.06.2013 земельні ділянки ним не були зареєстровані. У 2013 році вся документація не могла бути завантажена, тому завантажували лише кадастрові плани. Сканували документи реєстратори. ОСОБА_19 подавав документацію і, як проєктант, він був відповідальний за якість цього проєкту, щоб там були всі погодження. Це, у свою чергу, значить, що якщо документ був підписаний, то усе дотримано відповідно до закону. Він під час розгляду проєкту не міг 17.06.2013 зареєструвати земельні ділянки, оскільки на руках у нього не було усього пакету документів, а саме: квитанції про сплату. Ним було відкладено даний проєкт на 14 днів, так як відносно даних земельних ділянок до нього ніхто не звертався, він за них забувся і конкретного рішення не прийняв. Дана заявка не була розглянута більше року. Справа знаходилася в процесі виконання, реєстрації не було проведено, дані земельні ділянки не були зареєстровані. Через рік його викликав слідчий в місті Бориспіль для допиту у якості свідка. Він почав піднімати матеріали даної справи щодо земельних ділянок, щоб розібратися і згадати ситуацію. Даного проєкту у матеріалах справи вже не було. Проєкт щодо земельних ділянок Процівської сільської ради Бориспільського району затверджений у 2012 році, а розроблявся у 2013 році. Тобто, такого бути не може. Даний проєкт і відомості в ньому підроблені. Земельні ділянки не можуть бути передані у власність поряд з річкою ОСОБА_20 розташування яких менше 100 м. Рішенням суду було скасовано право власності на земельні ділянки, оскільки такі землі не можуть бути в приватній власності. Витяги від 17.06.2013 він не надавав, і, за структурою документу, які, нібито, ним було видано, не відповідають оригіналу. Копії витягів від 17.06.2013 не могли бути видані, так як квитанції сплачені 17.06.2013 о 18.02 год., після робочого часу. Копії витягів підроблені. Його підпис на витягу можна перенести із іншого документу фотошопом. Візуально, підпис на копії витягу схожий на його та його печатку, але, якщо аналізувати витяг з ДЗК, то за конструкцією він відрізняється змістом, не відповідає стандарту бланку. Підпис у витягах підроблений. Витяг наявний у справі, є копією із ОСОБА_21 . Витягу з ДЗК в оригіналі немає, тому не можна з'ясувати, чи то його підпис. Він не пам'ятає, чи підписував витяги, оскільки було дуже багато документів. Витяг з ДЗК відрізняється формою, структурою від тої, яка має бути в оригіналі. Реєстратор ОСОБА_22 під час реєстрації виникнення права власності відсканував витяг з ДЗК, розпорядження, які за своїм змістом не відповідають формі документу. На розвороті шестеро посадовців погодило документ. Витяг з ДЗК реєструється у Мінюсті, тому можна перевірити розташування земельних ділянок зайшовши на карті їх розташування. Реєстратор ОСОБА_21 , який здійснював реєстрацію права власності, здійснив дві помилки: 1 - стверджував, що до нього приходив саме власник земельної ділянки, так як доручень не було, але свідки ОСОБА_23 у судовому засіданні підтвердили, що самостійно не приходили для реєстрації, а ОСОБА_24 взагалі проживає в Канаді; 2 - зміст документів та структура не відповідає дійсності. Шкода виникає від дії реєстрації земельних ділянок в Мінюсті. Щоб земельна ділянка була зареєстрована, потрібно внести відомості в кадастрову систему і завершити процес - це підпис поземельної книги. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття поземельної книги, а не наданням витягу з ДЗК. Щодо реєстрації земельних ділянок, процедура не відбулася через те, що він не надав відмову протягом 14 днів. Витяг з ДЗК надавав можливість звернутися до реєстраційної службу на той час у 2013 році, так як системи не були вдосконалені. Витяг з ДЗК людина не може отримати і оформити земельну ділянку, оскільки для такої процедури необхідно взяти проєкт землеустрою, затвердити його і тільки на підставі рішення Райдержадміністрації, районного державного кадастру та рішення про передачу земельної ділянки у власність, людина може зареєструвати право власності. Витяг з ДЗК міг надаватися пізніше після реєстрації. Тобто витяг з ДЗК як окремий документ нічого не значить. Фактом реєстрації є саме поземельна книга. Залишається завжди поземельна книга (довічне її збереження). Кадастровий номер земельної ділянки видаляється. Видалення поземельної книги без сліду не можливе, видно дату створення через цифровий підпис. Доступ до його печатки мали інші працівники, оскільки додому він її не забирав.
У серпні 2016 році він був у голови Держгеокадастру України. У с. Проліски Щасливської сільської ради, між Пролісками та ОСОБА_25 , є ліс у якому незаконно були виділенні земельні ділянки. Його викликали із міністерства для розмови. У той період почали йому телефонувати реєстратори, які були причетні у тій справі, щодо незаконного привласнення земель у лісі. Реєстраторів цікавило, чому його викликали у Міністерство. Він і сам не розумів, оскільки не був причетний до земель у лісі. У той момент йому зателефонував слідчий ОСОБА_26 . На вимогу працівника ОСОБА_27 , він розмову із ОСОБА_28 поставив на гучномовець. ОСОБА_26 цікавився, чому його викликали і почав розповідати який реєстратор зробив не законні дії. Від почутої інформації працівники Міністерства звернулися в СБУ та відносно ОСОБА_28 було відкрито кримінальне провадження. Оскільки ОСОБА_28 вважав винним його в кримінальній справі, відкритої відносно нього, тому вирішив нашкодити йому, почавши фальсифікувати справу відносно нього. Таким чином, ОСОБА_28 підняв справу реєстрації земельних ділянок у АДРЕСА_4 та, викликаючи свідків на допит, стверджував, що він ( ОСОБА_29 ) підробив витяги з ДЗК. Реєстраційна служба зареєструвала право певних людей, тобто ніде по справі він не проходив, лише після того як слідчий ОСОБА_28 почав мститися, дана справа штучно виникла відносно нього. Клопотання, які неодноразово заявляв він на досудовому слідстві, відхилялися. Документи за його клопотанням не були витребувані. У цьому зв'язку, він не міг і не може нести відповідальності за спричинені збитки державі, оскільки, за своїми посадовими обов'язками та повноваженнями, не вчиняв службової недбалості. З цих підстав, вважає, що власними діями чи бездіяльністю він не міг спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
При розгляді кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_13 , вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати, у яких прокурор просив ОСОБА_13 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а захисник та обвинувачений, який не визнав своєї вини у вчиненні даного злочину, просив його виправдати, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, у результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_13 у суді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_13 в інкримінованому йому злочині.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показала, що вона у 2013 році працювала начальником відділу реєстраційної служби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Прізвища осіб, на яких було оформлено земельні ділянки, вона не пам'ятає. Державний реєстратор Нагорний працював під її керівництвом. Слідчий звернувся із запитом до реєстраційної службу, і вони робили копії матеріалів реєстраційної справи. На той час реєстрація речових прав земельних ділянок відбувалася за наступною процедурою: подавалася заява, рішення чи розпорядження місцевого самоврядування. Реєстратор перевіряв наявність підпису, мокрої печатки. Архів зберігає справи про реєстрацію. Відповідальність щодо зникнення документів несе начальник реєстраційної служби. Яким чином зникли оригінали витягів із реєстраційних справ, їй, як начальнику, не відомо. Уперше, як вони піднімали справи из архіву, оригінали були. Вона не пам'ятає, як зникли оригінали витягів із реєстраційної справи. Будь-хто не міг зайти до архіву. ОСОБА_31 був начальником реєстраційної служби, він міг зайти до архіву. Окрім начальника, до архіву могли зайти вона та людина, яка видавала документи з архіву. Рішення та відповідальність ніхто із працівників не поніс за те, що зникли оригінали витягів. Копії документів, на вимогу слідчого, робила державний реєстратор ОСОБА_32 . В огляді документів вона приймала участь, так як на неї було розписана резолюція начальника. Вони зробили копії з оригіналів документів. З часом вона доступу до справ не мала, і коли начальник почав перевіряти дані справи вона не знає, чи були там оригінали чи копії.
Свідок ОСОБА_33 показав, що він знайомий із ОСОБА_13 У 2012 році він працював заступником голови адміністрації. Існувала справа щодо виділення земельних ділянок певним громадянам у справі. В одному із фотокопій документів стоїть його підпис, але він пояснив слідчому, що підпис не його. Відповідно до запровадженого в адміністрації діловодства, проєкт із землеустрою направлявся в управління земельних ресурсів, у зв'язку із тим, що в адміністрації не було фахівців. Далі, комісія у Бориспільській РДА розглядала проєкт землеустрою та дала висновок. Там був профільний заступник, юрист, архітектор і керівник загального відділу, які розглядали висновок, наданий управлінням земельних ресурсів. Після того, якщо все відповідало законодавству, вони візували проєкт розпорядження і на зворотній стороні ставили чотири підписи людей, яких він вказав. Проєкт розпорядження який йому надавав слідчий по Процівській сільській раді, завізований спеціалістами РДА не був і підпис стояв не його. Під одним номером вийшло два розпорядження. У розпорядження № 5337 від 29.12.2012 стоїть підпис не його. У розпорядженні повинно бути 4 підписи осіб яких він зазначив. Дане розпорядження не могло бути зареєстровано. У томі 1 на а.с.134 на документі не його підпис. У томі 1 на а.с.148 на копії розпорядження № 5337 від 29.12.2012 його підпис. Слідчий надавав фотокопії підробленого розпорядження для ознайомлення (т. 1 а.с.134). Зразки підписів у нього відбиралися слідчим, однак результати висновків йому не відомі.
Свідок ОСОБА_16 показав, що він проживає та фактично зареєстрований у м. Боярка. Хотів оформити земельну ділянку на себе. Земельна ділянка розташована у ОСОБА_34 районі на території Процівської сільської ради, на березі річки Дніпро. Під час оформлення виявилося, що документами на землю оформлені із порушенням. У нього був знайомий ОСОБА_35 , який займався у його клубі «П'ятий елемент». ОСОБА_35 займався оформленням землі, у нього була своя фірма. ОСОБА_35 запропонував оформити документи для отримання від держави безкоштовно у право приватної власності земельну ділянку. Він погодився. Земельну ділянку у тому ж місці, окрім нього, також отримав його брат ОСОБА_17 та колишня дружина ОСОБА_18 . За гонорар у 10 тис доларів, ОСОБА_35 здійснював усі процедури щодо виділення земельних ділянок. ОСОБА_36 він надав копію паспорта та коду, який скинув у вайбері. Довіреність він не надавав ОСОБА_37 . Заяви на отримання земельної ділянки не писав, так як ОСОБА_38 сказав, що вони самі написали заяви. ОСОБА_39 процедура тривала 2 роки. Потім йому зателефонували та сказали, що він може приїхати забрати документи із місцевого органу в центрі Борисполя. Він отримав державний акт на земельні ділянки. Окрім свого державного акту, він отримав державні акти на брата та колишню дружину, яка на той час проживала в Канаді. Через незначний проміжок часу ОСОБА_16 зателефонував невідомий та сказав, що документи на земельні ділянки містять проблеми. Він особисто заяви у РДА не подавав, до реєстраційної службу будь-які документи не надсилав. Після того як виявилося, що документи виданні із порушенням закону, ОСОБА_35 нічого не пояснюючи, повернув йому кошти у сумі 10 тис. доларів.
Свідок ОСОБА_17 показав, що він проживає у місті Боярці. Отримав документи на земельну ділянку, які, як потім з'ясувалося, були підроблені. ОСОБА_16 сказав, що в нього клієнт ОСОБА_35 займається у клубі «П'ятий елемент». Останній має компанію, яка оформляє земельні ділянки і можна отримати безкоштовно на законних підставах у право власності земельну ділянку. ОСОБА_35 запропонував брату отримати земельну ділянку. Він надав копію паспорту. Через рік його брат ОСОБА_16 приніс документи на земельну ділянку, що знаходилася в с. Проців, Бориспільського району, поряд з річкою Дніпро. Через два роки виявилося, що земельна ділянка не належить йому, оскільки неналежно оформлена. Потім його викликали до слідчого, де він надав пояснення. Земельну ділянку він не бачив та жодного разу не виїжджав на місце її розташування. ОСОБА_35 займався оформленням земельних ділянок і давав підписувати йому заяву про видачу землі. Особисто він не підписував документи про отримання державного акту на земельну ділянку. Державний акт був вилучений працівниками поліції. Оплату послуг ОСОБА_40 здійснював ОСОБА_16 Довіреність ОСОБА_41 він не давав. Документи до реєстраційної служби не подавав. Будь-який договір не підписував.
Свідок ОСОБА_42 показав, що він ОСОБА_29 знає, підстав оговорювати немає. Осіб із прізвищем ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та ОСОБА_18 не знає. Документи для реєстрації земельних ділянок подаються особисто фізичними особами. Від інших осіб без довіреності заяви не приймали. Йому не відомо, хто міг забрати із справи оригінали витягів з ДЗК на земельні ділянки, що розташовані в Процівській сільській раді Бориспільського району. Ключ від архіву був у начальника реєстраційної служби. До реєстратора люди зверталися із заповненими заявами. На стендах реєстраційної служби були зразки, тому люди писали заяви самостійно. Окрім витягу з ДЗК потрібен документ - розпорядження без якого зареєструвати земельну ділянку не можливо. На реєстрацію подаються усі документи в оригіналах з мокрими печатками і візуально працівники перевіряють документи на відповідність закону. Розпорядження повинно бути підписане, але ким саме, не пам'ятає. На Розпорядженні точно має бути мокра печатка. Якщо розпорядження було без мокрої печатки, то воно не приймалося на реєстрацію. Якщо надали витяг з ДЗК без печатки, то і Розпорядження без печатки вважається недійсним. Скільки сторінок містить витяг із ДЗК, він не пам'ятає та пояснити, чому другої сторінки із п'яти немає, не може. Після заведення реєстраційної справи та реєстрації, формуванням, а саме прошиванням, нумерацією займалася особа, яка видавала витяг та здавала таку справу до архіву. Із електронної бази документи, які були відскановані, реєстратор не міг видалити. В особи виникає право власності з моменту реєстрації. Реєстрація відбувається на підставі двох документів: витягу з ДЗК та Розпорядження.
Свідок ОСОБА_15 показав, що він у 2012-2016 роках працював начальником реєстраційної служби м. Борисполя. З ОСОБА_13 знайомий, працювали разом. ОСОБА_29 на той час працював державним реєстратором. Яким чином оформлялися земельні ділянки на ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_18 , йому не відомо. Копії витягів з Державного земельного кадастру (том 1 а.с.218-229) на земельні ділянки, наявні у матеріалах справи, щодо оригіналів даних документів йому не відомо нічого. Службова особа, яка видавала витяги, - ОСОБА_29 , так як особиста печатка реєстратора проставлена на вказаних витягах. Інший реєстратор видати витяг з печаткою ОСОБА_29 не міг. Витяг надається і складається на підставі проекту землеустрою. Скоріше за все проєкту у даній справі не було. Витяги з ДЗК, що надав суд для огляду, наявні в копіях. По копіях не можна встановити дійсність підпису та печатки. Він не може стверджувати, що проєкт землеустрою на земельні ділянки був. Процедуру реєстрації земельної ділянки він не знає. Яким чином погоджувалися дані земельні ділянки, йому не відомо. Копії витягів, які ні ким не завірені та не містять мокрої печатки, не відповідають вимогам закону. В оригіналі витяги він ніколи не бачив. У реєстратора індивідуальна відповідальність. Документи, які підписує начальник, не стосуються реєстраторів. У кожного реєстратора свій електронний ключ. Стверджувати, що копії витягів видані саме ОСОБА_29 , він не може, та як не є експертом.
Свідок ОСОБА_35 показав, що він є адвокатом та з ОСОБА_29 не знайомий. У 2014 році його викликали в ОСОБА_47 на допит, потім викликали на допит в Києві у справі щодо земельних ділянок у Процівській сільській ради. Він ніколи не був в селі Проців Бориспільського району. З ОСОБА_48 він знайомий, так як він був його тренером у спортивному залі «П'ятий елемент», що знаходився в Києві до 2014 року. З ОСОБА_49 спілкувалися у спортивній залі у 2009-2013 роках. Особисті питання з ОСОБА_49 він не вирішував. ОСОБА_17 був тренером у тому ж закладі, звернувся до ОСОБА_40 з проханням продати земельну ділянку біля води в Бориспільському районі за 12 тисяч доларів. Він, як посередник, продав земельну ділянку за 36 тисяч доларів і різницю забрав собі. ОСОБА_43 передав витяг, після чого нотаріусом міста Бровари було посвідчено угоду купівлі-продажу даної земельної ділянки. Яким чином формувалася вартість земельної ділянки, він не пам'ятає. Нову технічну документацію на земельну ділянку робив нотаріус, який засвідчив договір купівлі-продаж. ОСОБА_18 - колишня дружина ОСОБА_46 , вона працювала тренером у спортивній залі. Із ОСОБА_24 він не спілкувався. Він працює адвокатом, ніколи не займався оформленням землі. ОСОБА_44 йому копії паспортів не надавав та не просив комусь щось передати. Він отримував довіреність від ОСОБА_45 на продаж земельної ділянки. ТОВ «Агро Проєкт Стиль» була зареєстрована на колишню дружину, чим конкретно займалася її компанія, йому не відомо, він не цікавився. Йому не відомо чому ОСОБА_43 та ОСОБА_44 наполягали, що витяги з ДЗК на земельні ділянки передавалися ним.
Свідок ОСОБА_50 показала, що вона знайома з ОСОБА_13 , працювали разом в Бориспільській реєстраційній службі. До реєстраційної служби з запитом звернулися працівники поліції по земельним ділянкам, кадастрові номери яких зазначені у справі. Вона не пам'ятає, які саме то були земельні ділянки. Будучи на посаді провідного спеціаліста, вона, за усною вказівкою начальника, на запит слідчого надавала відповідь, а саме: знайшла документи справи на три земельні ділянки з кадастровими номерами, зробила з них копії і направила з супровідним листом слідчому. У якому приміщені вона знайшла справи, не пам'ятає. Працівники поліції просили оригінали справи, вони їх оглянули. Копії справи робила вона особисто. Вона бачила документи з мокрими печатками. Начальником реєстраційної служби на той час був ОСОБА_31 . ОСОБА_13 , у період часу 2013-2015 роках, працював в управлінні Держземагенстві кадастровим реєстратором. Ознайомившись із наданими документами у судовому засіданні, зазначила, що вони візуально не співпадають, різні формати документів. Вона у реєстраційній службі виготовляла право власності на нерухоме майно.
Свідок ОСОБА_51 показав, що він працює в Бориспільській міській раді. З ОСОБА_13 працювали в управлінні Дергеокадастру Бориспільського району. У 2013-2015 роках він працював начальником відділу ДЗК. ОСОБА_13 був у нього підлеглим та займався реєстрацією земельних ділянок, тобто був спеціалістом геокадастру, який вносив відомості до реєстру ДЗК про земельні ділянки. Йому не відомо, що за витяги з земельними ділянками та хто їх власники. Усі послуги приймалися через ЦНАП, як в даному випадку було, він не пам'ятає. Витяг із ДЗК робили реєстратори, що і як вони робили, йому не відомо. Висновок погоджував землеустрій, порядок реєстрації він не пам'ятає. Вхідний номер реєстрації в управлінні та хто реєстрував, не пам'ятає. Документація є підставою для надання витягу. Підприємства займалися виготовленням документів. Чи можна було земельній ділянці присвоїти кадастровий номер без висновку землеустрою, він не пам'ятає. На даний час це можливо, на той час було багато внесено змін і різна документація, тому він не пам'ятає, чи потрібен був бути висновок землеустрою, що б присвоїти кадастровий номер земельній ділянці. Доступ до кадастру є в того, у кого електронний ключ. Електронний ключ у кожного індивідуальний. Які дії повинен зробити реєстратор, він не знає, так як до реєстру він не заходив та які дії там робилися, не знає, доступу до реєстру він не має. У копії витягів ДЗК, що у наявні справі, зазначено виконавцем ОСОБА_29 . Не пам'ятає чи підписувалися ним особисто будь-які документи-висновки щодо земельних ділянок, зазначених у справі. Реєстратор самостійно приймає рішення. Поземельна книга, яка не сформована, це результат процедури. Якщо книги немає, то мабуть таку дію не виконували. Як виглядала паперова чи електронна поземельна книга, він не пам'ятає. Цифровий підпис - це в даний час. Дата реєстрації земельних ділянок - це момент реєстрації земельної ділянки. Дата відкриття поземельної книги не знає коли настає. Він не пам'ятає процесу реєстрації земельної ділянки, який був на той час. Прокурор для огляду надавав копії витягів з ДЗК, які не можна вважати документом. Він не може стверджувати, що документи-витяги, копії яких він бачив, видані ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_52 показала, що вона знайома з ОСОБА_13 , так як працювали разом. Вона працювала у 2013 році заступником начальника управління Держземагенств, ОСОБА_13 працював кадастровим реєстратором. В її трудові обов'язки входило погодження документації землеустрою, розгляд кореспонденції. У висновку щодо наданих документах вона не брала участі. Вона не працювала державним реєстратором, тому оцінку документам надати не може. Вона погоджувала проєкти. На той час не було ЦНАПУ, тому до них зверталися підприємства та управління, надавали документи для затвердження. Погоджувати документи мали право начальник і два заступники. Люди фізично приходили з документами та подавали заяви. Якщо висновок надавався про погодження, то він реєструвався у книзі реєстрації висновків і потім повертався замовнику. Обов'язків головного спеціаліста вона не пам'ятає. ОСОБА_13 займався лише реєстрацією земельних ділянок. Відносно даних земельних ділянок нічого не пам'ятає. У реєстраційні службі довідку 6З завжди друкувала ОСОБА_53 , яка займалася статистичною звітністю, прив'язки до місцевості така довідка не мала. Потім довідку 6З скасували. Довідка мала інформаційну складову, але не ключову. Кадастровий номер земельній ділянці міг присвоюватися лише після висновку. У витягу вказано лише назва органу управління та дата, а прізвище реєстратора не зазначено. Поземельну книгу в матеріалах справи вона не бачила. Якщо поземельна книга взагалі не відкривалася, то, відповідно, можна вважати, що витяги підроблені. За відсутності в матеріалах справи даних про відкриття поземельної книги, вважати, що саме ОСОБА_29 зареєстрував ці земельні ділянки, не можна. Коли особа звернулася для реєстрації і їй відмовлено, то у поземельній книзі дані про відмову побачити не можливо, оскільки книга відкривається лише, якщо погоджено реєстрацію земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_54 показала, що вона знайома з ОСОБА_13 . У 2013-2014 роках вона працювала головним спеціалістом реєстраційної служби відділу державної реєстрації в м. Борисполі. ОСОБА_13 працював в управлінні земельних ресурсів. Щодо реєстрації справи їй нічого не відомо. Вона лише робила копії справи під час виїмки документів слідчим. На підставі рішення суду, було здійснено виїмку документів. Вказівку щодо надання завірених копій документів працівникам поліції давав керівник ОСОБА_55 . Оригінали справи залишилися у них в реєстраційній службі. Витяги з ДЗК у справах були. Копії витягів з ДЗК робили із оригіналів. Зробивши копії, справу повернули до архіву. Що далі було із справами, їй не відомо. Свідок не пам'ятає, хто з реєстраторів видавав витяг. Можливо, державним реєстратором міг бути й ОСОБА_29 . Було три справи, три земельні ділянки, тому й три витяги з ДЗК. Деталі даної справи їй не відомо. Знає, що питання стосувалося земельних ділянок. Щодо підміни витягів їй не відомо нічого. У її практиці не було випадків, щоб реєстратор здійснював реєстрацію земельних ділянок на підставі документів, поданих не тією особою. Доступ до архіву був у поземельників, заступника й у самих реєстраторів. За її участі вилучення оригіналів справи не здійснювалося. Копії документів із копій вона не могла зробити. Її функція була зробити копії документів і віддати начальнику, оригінали справи вона занесла керівнику. Якщо земельна ділянка не реєструвалася, то оригіналу витягу у справі б не було. Яким чином відбувається реєстрація земельної ділянки, вона не знає. Реєстраційна справа, з якої вона робила копії, зберігається довічно у паперовій та електронній формах. Рішення щодо зникнення оригіналів витягів за даними земельними ділянкам не виносилося. На зміст документів вона не звертала увагу та не читала їх. Звіряти та перевіряти документи має реєстратор. Формує справу тільки реєстратор.
Свідок ОСОБА_56 показав, що він ОСОБА_29 особисто не знає. По даному кримінальному провадженню може пояснити лише те, що надавав копії матеріалів на запит правоохоронних органів по земельним ділянкам, подробиці йому не відомі.
Свідок ОСОБА_57 не надав жодної інформації по суті кримінального правопорушення. Губара він не знає. В період 2013-2014 р. працював в Броварському відділенні Держземкадастрі. По суті справи не повідомив нічого у зв'язку з тривалим часом.
Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які, на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме:
- витяг з кримінального провадження № 12014110100001267 від 21.07.2014 (т.1 а.с.55-57);
- постанову слідчого СУ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_26 про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 19.11.2018 (т.1 а.с.58-62);
- рапорт о/у СДСБЕЗ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_58 від 21.07.2014 (т.1 а.с.63);
- заяву голови правління «Садівницького товариства «Затока» ОСОБА_59 з додатками у виді: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ГОСТ «Затока»; витягу з ЄДРЮО та ФОП; договору від 06.04.2004; ситуаційних схемам розташування об'єкта; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна; копій свідоцтв про право власності (т.1 а.с.64-93);
- постанову ст. слідчого СВ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_60 , про встановлення заборони на розпорядження нерухомого майна від 01.08.2014 та супровідні слідчого (т.1 а.с.94-98);
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 25069722, № 25068819, № 25069317 від 01.08.2014 (т.1 а.с.99-101);
- завірені копії розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_16 та ОСОБА_18 № 989 від 20.03.2012 та № 991 від 20.03.2012 (т.1 а.с.102-106);
- копії документів з реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 322088600:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780, 3220886000:03:002:1781 (т.1 а.с.107-198);
- лист заступника начальника Головного управління ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВА у Бориспільському району Київської області ОСОБА_52 (т.1 а.с.197-198);
- рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2016 у справі № 359/4737/15-ц (т.1 а.с.199-205);
- лист в.о. начальника Головного управління ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВА у Бориспільському району Київської області ОСОБА_61 (т.1 а.с.207-210, а.с.214);
- лист в.о. голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру ОСОБА_62 (т.1 а.с.212);
- лист заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області юстиції у Київській області з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації ОСОБА_63 з додатками: копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами: 322088600:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780, 3220886000:03:002:1781 (т.1 а.с.216-229);
- лист заступника начальника управління Державного агентства водних ресурсів України ОСОБА_64 (т.1 а.с.231);
- копії наказів про зняття покладених обов'язків щодо здійснення функцій державного кадастрового реєстратора (т.1 а.с.232-240);
- копії висновків про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальна суму становить 2100 000 грн. (т.1 а.с.241-246);
- копія листка із журналу (т.1 а.с.247);
- копію розпорядження Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області №5337 від 29.12.2012 (т.1 а.с.249-250);
- лист в.о. начальника Головного управління ДЕРЖЗЕМАГЕНСТВА у Бориспільському району Київської області ОСОБА_61 та завірені копії документів: накази на призначення, посадові інструкції, функцій ні обов'язки ОСОБА_13 (т.2 а.с.1-43).
Також у судовому засіданні судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.
При цьому, долучені прокурором документи - постанови слідчого СУ ГУНП в Київській області, супровідні, запити, повідомлення, у силу положень ст. 86 КПК України, суд не приймає як належні докази обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Як вважає суд, дані документ мають для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім того, проведення будь-якої слідчої або негласної (розшукової) дії фіксуються протоколом, а не супровідними чи рапортами.
Зважаючи на наведені вище докази, зібрані сторонами в порядку ст. 93 КПК України, вони підлягають оцінці судом на їх відповідність, допустимість та належність для відповідного висновку про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого, у порядку ст. 89 КПК України.
Отже, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захист докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 17, 22, 23 КПК України, щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи, відповідно до вимог ст. 321 КПК України, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд, у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_13 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону.
Відповідно до ч. 1 першої ст. 367 КК України службовою недбалістю є невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Частиною 2 цієї норми передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Суб'єкт злочину спеціальний, ним може бути тільки службова особа.
Приміткою 1 ст. 364 КК України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, установлює, що безпосереднім об'єктом злочину виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Об'єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків полягає в тому, що, за наявності у винного реальної можливості діяти так, як то вимагають інтереси служби, він або взагалі не діє - не виконує службові обов'язки, або хоч і діє, але неналежним чином. Тому, для наявності об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) яким нормативним актом визначається компетенція службової особи; 2) які службові обов'язки покладені на неї цим актом; 3) які саме конкретні обов'язки, у якому обсязі та порядку вона повинна була виконати в конкретних умовах; 4) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в даних умовах; 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов'язків; 6) які наслідки спричинили ці порушення; 7) чи перебували ці порушення в причинному зв'язку з наслідками.
Відповідальність службової особи за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, або, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи.
Такий висновок був сформований в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 справа № 699/70/15-к; від 06.05.2020 справа № 133/2138/15, від 17.08.2021 справа 484/1376/18, від 06.10.2022 справа № 461/6912/16-к.
З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Так, слід зазначити, що в аспекті кримінально-правової оцінки дій, інкримінованих обвинуваченому за ч. 2 ст. 367 КК України, службова недбалість - неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, має складати основу обвинувачення і бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.
При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі. Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110100001267, внесений до ЄРДР 21.07.2014 відносно ОСОБА_13 , складений та підписаний 18.12.2018 прокурором відділу прокуратури Київської області радником юстиції ОСОБА_8 . Він містить, відповідно до ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Судом у підготовчому судовому засіданні не встановлені підстави для повернення зазначеного обвинувального акту прокурору.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, суд враховує оцінку доказів сторони обвинувачення щодо наявності, на думку прокурора, складу злочину в діях ОСОБА_13 передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Усебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
Згідно з обвинувальним актом, дії ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, тобто як службова недбалість - неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Обвинувачення мотивоване тим, що ОСОБА_13 , займаючи посаду головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, будучи службовою особою, 17.06.2013, у невстановлений слідством час, при невстановлених обставинах, знаходячись в приміщенні службового кабінету Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у порушення п.п. 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого ПКМУ № 1051 від 17.10.2012, за відсутності погодженого проєкту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, зареєстрував земельні ділянки та надав витяги з ДЗК про земельні ділянки, які в подальшому були надані для реєстрації державному реєстратору. Незаконні дії ОСОБА_13 призвели до спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам на суму 2 100 000 гривень.
За таких підстав, викладене в обвинувальному акті обвинувачення в ході судового розгляду підтверджене не було, оскільки реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220886000:03:002:1780; 3220886000:03:002:1781; 3220886000:03:002:1779, не відбулася.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом, який нібито свідчить про незаконну реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_13 , з точки зору органу обвинувачення, є копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки: серії НОМЕР_1 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_17 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1780; серії НОМЕР_2 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_18 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1781; серії НОМЕР_3 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_16 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1779.
Статтею 24 Закону України «Про Державний земельній кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державний земельній кадастр», електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді. Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку, встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення.
Пунктами 50, 53 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» встановлено, що - поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі. Кожний аркуш Поземельної книги в паперовій формі засвідчується підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою. Не завірені підписом і не скріплені печаткою Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в паперовій формі вважаються недійсними.
Відповідно до п. 3 п. 4 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету міністрів від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Відповідно до п. 31 Порядку, документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: 1) індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл ; 2) індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу; 3) кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється цим Порядком; 4) поземельні книги.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що саме поземельна книга, не копія витягу з ДЗК про земельну ділянку, вказує на факт реєстрації такої земельної ділянки. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки , і наявність саме даного доказу (факту відкриття поземельної книги) могло б свідчити про реєстрацію земельної ділянки.
Матеріали кримінального провадження не містять доказів реєстрації спірних земельних ділянок ОСОБА_13 та наявності даних земельних ділянок в Національній кадастровій системі. Той факт, що реєстрація спірних земельних ділянок не відбулася, підтверджується також письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи.
При перевірці зазначених обставин у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_13 , прокурором долучено відповідь Головного Управління Держгеокадастру у Київській області від 01.03.2017, яка була надана на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України. Як вбачається з тексту вказаної відповіді, «земельні ділянки з кадастровими номерами: № 3220886000:03:002:1779, №3220886000:03:002:1780, № 3220886000:03:002:1781, відсутні в Національній кадастровій системі. У зв'язку з цим відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не має можливості встановити кадастрового реєстратора, яким надавалися витяги з Державного земельного кадастру на вказані земельні ділянки».
Аналогічна відповідь на запит слідчого від 05.09.2014 була надана Управлінням Держземагенства у Бориспільському районі Київської області від 10.09.2014 № 06-04/1872, а саме, що в Національній кадастровій системі інформація про вищевказані земельні ділянки відсутня.
Отже, з огляду на вищевикладене, у ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що системний аналіз вказаної інформації щодо реєстрації спірних земельних ділянок, яка була надана на запити слідчого під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, підтверджує доводи сторони захисту в тій частині, що вказані земельні ділянки не були зареєстровані у встановленому законом порядку на момент оголошення підозри ОСОБА_13 , та спростовує доводи сторони обвинувачення щодо здійснення реєстрації обвинуваченим вказаних земельних ділянок, та надання ним відповідних витягів.
Судом детально досліджено відповідь, яка надійшла на адресу суду за клопотанням сторони захисту від 21.11.2022 з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, з якої вбачається, що відповідно до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру, відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами № 3220886000:03:002:1779, № 3220886000:03:002:1780, № 3220886000:03:002:1781, відсутні.
Також Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до вказаної відповіді, яка була направлена на запит суду, було додано лист від 03.04.2017 за № 04/2/6-610, що направлявся Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до прокуратури Київської області, з тексту якого вбачається, що Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_13 17.06.2013 були створені заявки на державну реєстрацію від громадян ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , проте державна реєстрація земельних ділянок 17.06.2013 не здійснена, Поземельні книги не підписані цифровим підписом, відомості про вказані земельні ділянки відсутні у Національній кадастровій системі, у зв'язку з чим неможливо надати копії поземельних книг.
У судовому засіданні прокурором не надані докази, які б свідчили, що ОСОБА_13 17.06.2013, знаходячись у приміщенні службового кабінету Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, за відсутності погодженого проєкту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, зареєстрував земельні ділянки та надав витяги з ДЗК про земельні ділянки, які в подальшому були надані для реєстрації державному реєстратору.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб'єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
Отже, допустимість доказів, як ознака їх якості, визначається нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, дав їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Зокрема, прокурором були надані суду письмові докази, які, на його думку, підтверджують винуватість ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та підтверджують обставини вчиненого злочину, а саме: копії документів, що знаходяться в реєстраційних справах щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886000:03:002:1781, 3220886000:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором надані копії документів, що знаходяться в реєстраційних справах щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220886000:03:002:1781, 3220886000:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780, та які були надані на запит слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.
Статтею 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає. Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що оригінали документів, що знаходяться в реєстраційних справах щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220886000:03:002:1781, 3220886000:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780 втрачені або знищені реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції чи іншими особами, копії вказаних документів є недопустимим доказом в даному кримінальному провадженні.
Даючи ж юридичний аналіз вказаному, той факт, що оригінали реєстраційних справ могли бути витребувані прокурором та вони були наявні, підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 березня 2016 року (т.1 а.с.216), адресованого слідчому. З тексту даного листа вбачається, що Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області створено комісію з передачі реєстраційних справ щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах міста Бориспіль та Бориспільського району, справи сформовані та передані до відповідного органу виконавчого органу місцевої ради.
Однак, оригінали вказаних документів, у порушення вимог ч. 7 ст. 99 КПК України, не надавались стороні захисту для огляду та не відкривались у порядку статті 290 КПК України.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об'єкта. Частинами 5, 6 даної статті передбачено, що порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України. Витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.
При цьому, до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення долучено копії реєстраційних справ, в тому числі копії витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки: серії НОМЕР_1 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_17 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1780; серії НОМЕР_2 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_18 , кадастровий номер 3220886000:03:002:1781; серії НОМЕР_3 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_16 , кадастровий номер 3220886000:03:002:1779, які надані ОСОБА_65 усупереч вимогам чинного законодавства, не є належним та допустимим доказом причетності ОСОБА_66 до вчиненого службової недбалості.
Так, основними доказами, на думку суду, повинні бути оригінали реєстраційних справ та витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Отримати оригінали вказаних реєстраційних справ, у тому числі і витяги із Державного земельного кадастру, слідчий мав право, виключно, на підставі ухвали слідчого судді, а дані про вказану процесуальну дію та реквізити про вказані процесуальні рішення повинні бути зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 109 КПК України.
З цього приводу, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_50 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 не підтвердили факту причетності ОСОБА_66 до інкримінованого йому злочину, пояснити та відповісти на питання, де можуть знаходитися оригінали витягів із Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок, не можуть.
Окрім того, свідок ОСОБА_51 підтвердив той факт, що на досудовому слідстві прокурор для огляду надавав копії витягів з ДЗК.
Однак, у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня вказана інформація. Це свідчить про те, що такі заходи забезпечення кримінального провадження слідчим не проводились, що вказує на порушення процедури отримання даних доказів у передбаченому цим Кодексом порядку. Відтак, копії реєстраційних справ щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, з кадастровими номерами: 3220886000:03:002:1781, 3220886000:03:002:1779, 3220886000:03:002:1780, та витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки: серії НОМЕР_1 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_17 , кадастровий номер: 3220886000:03:002:1780; серії НОМЕР_2 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_18 , кадастровий номер 3220886000:03:002:1781; серії НОМЕР_3 від 17.06.2013, виданий ОСОБА_16 , кадастровий номер 3220886000:03:002:1779, отримані з порушенням порядку, у зв'язку з чим є недопустимими доказами.
Аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, або якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. (Постанова ВСУ від 17 серпня 2021 року справа № 484/1376/18).
Як вбачається з матеріалів справи, у пред'явленому ОСОБА_13 обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК не зазначено, які саме конкретно службові обов'язки ним не виконані та причинний зв'язок між невиконанням цих обов'язків і завданням тяжких наслідків, при цьому, в обвинуваченні лише зазначено, що ОСОБА_13 порушено п.п. 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру».
У той же час, судом встановлено, що порушень пунктів 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», обвинуваченим вчинено не було, оскільки реєстрація земельних ділянок не проводилась.
Твердження органу обвинувачення про порушення ОСОБА_13 саме п.п. 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, оскільки пунктом 110 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» визначено перелік документів, які подаються кадастровому реєстратору, а пунктом 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» визначено перелік дій, які має вчинити кадастровий реєстратор при отриманні документів для реєстрації земельної ділянки.
Враховуючи те, що спірні земельні ділянки ОСОБА_13 зареєстровані не були, вказані пункти 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», як обов'язкова складова пред'явленого ОСОБА_13 обвинувачення, не були порушені.
Службова недбалість є злочином з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 1 ст. 367 КК України) чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК України).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_13 у тому, що він завдав тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на суму 2100 000 грн., долучено висновки про експертні грошові оцінки земельних ділянок. З висновків про експертні грошові оцінки земельних ділянок вбачається, вони були виготовлені оцінювачем ОСОБА_67 ІНФОРМАЦІЯ_2 , і термін дії вказаних грошових оцінок закінчився 02 лютого 2016 року, про що зазначено у вказаних висновках.
У той же час, підозра ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, оголошена 22.11.2018. При цьому, в основу підозри та обвинувального акту, як доказ заподіяної злочином істотної шкоди, покладено вказані висновки про експертні грошові оцінки, термін дії яких закінчився на момент прийняття вказаних процесуальних рішень, у зв'язку з чим вони не могли бути покладені в основу обвинувачення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право, відповідно до Закону України «Про судову експертизу», на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз; судово-медичні та судово-психіатричні; установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_68 не є ні державною спеціалізованою установою, ні працівником такої установи, ні навіть атестованим судовим експертом. Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про судову експертизу», атестовані, відповідно до цього Закону судові експерти, включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
За даними електронної бази Реєстру атестованих судових експертів, ОСОБА_68 у ньому не значиться.
Крім того, з текстів вказаних висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок вбачається, що вони призначались на підставі клопотання Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області. При цьому, з текстів висновків не зрозуміло, ким було подано вказане клопотання, коли, чи входить вказана особа до групи слідчих та прокурорів, які мають право ініціювати проведення даної слідчої дії в даному кримінальному провадженні, та чи попереджений був «оцінювач» про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що ним надається. Не зрозуміло, який процесуальний документ було винесено прокурором «під виглядом клопотання про виконання експертних грошових оцінок», оскільки статтею 110 КПК України передбачено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у вигляді постанови.
Це свідчить про те, що при збирані доказів стороною обвинувачення до матеріалів даної справи за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, допущено грубе порушення вимог чинного законодавства, бо до матеріалів справи долучено висновки про експертні грошові оцінки земельних ділянок, які, у даному випадку, не мають юридичної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Разом із цим, суд звертає увагу на те, що Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 було внесено зміни до ч. 1 ст. 242, та ст. 243 КПК України, якими передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Відповідно ж до ст. 243 КПК України, експерт залучається, за наявності підстав для проведення експертизи, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.
Враховуючи те, що станом на момент оголошення підозри ОСОБА_13 , а саме: 22.11.2018 року, термін дії вказаних висновків про експертні грошові оцінки закінчився, єдиним доказом заподіяної шкоди, у даному кримінальному провадженні, міг бути лише висновок експерта, який мав бути проведений за дорученням слідчого судді, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження. Однак, у матеріалах справи відсутній вказаний висновок, а відтак і не встановлена шкода, яка могла бути заподіяна злочином. Зазначені обставини свідчать про недопустимість вказаних письмових доказів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо. Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, окрім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.
Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, безпосередньо пов'язане з положенням частини першої цієї статті, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку…» «…Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо…»
Верховний суд України в п.п. 19, 20 постанови Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року за № 9, роз'яснив судам, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що, згідно зі ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Також у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 року за № 7, було роз'яснено судам, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим, судам, при розгляді кожної справи, необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
Отже, виходячи із загальних засад кримінального провадження, визначених ст.ст. 7, 17 КПК України, підозра, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Враховуючи, що в матеріалах кримінального провадженні відсутнє будь-яке клопотання чи постанова слідчого або прокурора про призначення експертної оцінки вказаних земельних ділянок, дані докази є недопустимими, з точки зору ст. 84 КПК України.
Наведені обставини, норми закону та зазначена вище практика Європейського суду з прав людини тягнуть за собою визнання недопустимими доказів, а саме: висновків про експертні грошові оцінки земельних ділянок.
Відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність за ст. 367 КК України, відповідальність настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, тобто, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи.
Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності. Однак, як видно зі змісту обвинувального акту, відсутні будь-які дані щодо форми вини обвинуваченого. Беручи до уваги той факт, що необережність і умисел є різними формами вини, що виключають одна одну, не зазначення такої обставини, яка, у силу вимог ст. 91 КПК України, підлягає доказуванню в кримінальному провадженні, робить обвинувачення неконкретним.
Отже, стороною обвинувачення, в порушення ст. 92 КПК, не надано достатніх та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що діями або бездіяльністю саме обвинуваченого завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам на суму 2 100 000 грн.
Однак, під час допиту в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_13 , не визнаючи вини за пред'явленим обвинуваченням, показав, що 17.06.2013 до нього на реєстрацію надійшов проєкт трьох земельних ділянок, які зазначені у обвинувальному акті. Він пам'ятає картинку земельних ділянок, оскільки вони були розташовані поряд з водою. Проєкт на реєстрацію до нього, дійсно, надходив. На три земельні ділянки, видані ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , надавався один проєкт землеустрою, який розробила компанія ТОВ «Агро Проєкт Стиль». Безпосереднім виконавцем та відповідальним за сертифікування був ОСОБА_19 , за що він був позбавлений ліцензії. Проект землеустрою потребував погодження, але чи були дотриманні погодження, не відомо. На даний момент, у матеріалах справи проєкт землеустрою взагалі відсутній, куди він подівся, не відомо. ОСОБА_13 прийняв проєкт, згідно з процедурою. Створив в електронному виді заявку (ексимель файл закодованих земельних ділянок) про те, що ним здійснюється така реєстрація. Потім реєстрація дійшла до стадії перевірки документів, і, у той момент, він як реєстратор має 14 днів для вивчення проєкту, щоб прийняти рішення (відмовити чи зареєструвати земельну ділянку). У системі світиться, що обвинувачений таку заявку створював як реєстратор через особистий ключ. Таку дію, дійсно, він, на той час, зробив. Однак, саму реєстрацію вказаної земельної ділянки ОСОБА_13 не здійснив, оскільки його смутило розташування земель поряд з водоймою річка Дніпро.
Водночас, вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_13 не тільки стороною обвинувачення не спростовані, а навпаки, узгоджуються із матеріалами кримінального провадження.
Матеріали справи не містять доказів, як здійснення самої реєстрації земельної ділянки ОСОБА_13 , так і доказів щодо розміру шкоди. Слід зазначити про те, що факт реєстрації земельних ділянок Державним кадастровим реєстратором, якби навіть такий відбувся, не може бути наслідком заподіяння взагалі будь-якої шкоди, оскільки право власності на земельні ділянки, а відтак і будь-які наслідки виникають лише у разі реєстрації права власності на земельні ділянки, якщо така реєстрація права власності була незаконною.
Той факт, що діями ОСОБА_13 не було та не могло бути заподіяно ніякої шкоди, підтверджується також рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2016 року в справі № 359/4737/15-ц, за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави про визнання недійсним свідоцтв на право власності на спірні земельні ділянки, оскільки вказаним рішенням суду встановлено преюдицію у тій частині, що підставою незаконної реєстрації права власності на дані земельні ділянки, є саме підроблене Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 29 грудня 2012 року № 5337, а не витяги з ДЗК. Так, у даному рішенні суду зазначено, що «як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів справи, документація із землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок відсутня в архіві Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі, та як повідомлено Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, ними не надавалися погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також зазначено, що, на даний час, у Національній кадастровій системі інформація щодо земельних ділянок відсутня. Наведені обставини свідчать про те, що невстановленими особами було внесено неправдиві відомості до землевпорядної документації, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, оскільки, при встановленні меж земельних ділянок в натурі та виготовленні кадастрових планів земельних ділянок, землевпорядною організацією мали бути виявлені обставини, що перешкоджали подальшій приватизації спірних земельних ділянок, які знаходились в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища та віднесені до земель водного фонду».
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, витяги з ДЗК були лише надані для реєстрації державному реєстратору, при цьому, який правовий наслідок мало таке надання витягів, якщо підставою реєстрації права власності став зовсім інший документ, а не витяги з ДЗК, матеріали справи не містять.
Суд враховує і той факт, що діями кадастрового реєстратора, якби вказані земельні ділянки навіть були зареєстровані, не могла бути спричинена шкода державним інтересам, оскільки виникнення чи перехід права власності можливий лише після державної реєстрації права власності, до якої ОСОБА_13 не має жодного відношення.
З огляду на ці обставини, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення не було зібрано та надано суду належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та наявність в його діях суспільно небезпечних наслідків цих дій або бездіяльності, а також причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
З цього приводу, твердження державного обвинувачення суд розцінює лише як припущення, які не підтверджуються допустимими та належними доказами, у розумінні ст.ст. 92-94 КПК України.
У цьому зв'язку, пред'явлене ОСОБА_13 обвинувачення не містить чітких вказівок та конкретних посилань на те, які саме обов'язки неналежно виконав обвинувачений.
Оцінюючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні службової недбалості - неналежному виконанні ним службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, - не доведено, наявні докази не доводять винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв'язку з тим, що є лише припущеннями, інших доказів матеріали кримінального провадження не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.
Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_13 обвинувачення, у зв'язку з чим у суду виникли обґрунтовані розумні сумніви щодо винуватості ОСОБА_13 у вчиненні злочину, у якому він обвинувачується.
При цьому, суд враховує правову позицію щодо визнання винуватості особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, у якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи, у цьому контексті, означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги іншу частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_13 "поза розумним сумнівом".
Враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи, сторона обвинувачення не довела, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, оскільки всі наявні у матеріалах кримінального провадження докази, які становили невід'ємну та основну частиною доказової бази, на яких ґрунтувалося обвинувачення, визнані судом недопустимими, оскільки стороною обвинувачення грубо порушено кримінально-процесуальне законодавство під час їх збору.
З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об'єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення.
Сумнівний характер вчинення ОСОБА_13 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях, які наведені вище.
Установлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, обвинуваченим, а тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази, що наявні у провадженні, приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_13 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред'явленого обвинувачення.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_13 підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.
Речові докази у справі стороною обвинувачення не заявлено.
Керуючись ст. ст. 318, 322, 337, 342-352, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 2 ч. 1 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 367 КК України, суд
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдати у зв'язку з не доведеням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1