Справа № 355/1663/24
Провадження № 2/355/862/24
10 вересня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -
23.08.2024р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла жителька села Поділля Броварського ( попередня назва Баришівського) району Київської області ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ), вона не мала дітей Факт її смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_2 був рідний брат ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його син ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після ОСОБА_6 вона прийняла спадщину у Першій Київській державній нотаріальній конторі. Інших спадкоємців немає. Для неї спадкодавець є рідною тіткою по лінії батька. У складі її спадкового майна залишилася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4835 га, яка розташована на території Подільського старостинського округу, Баришівської селищної ради, Броварського району Київської області, кадастровий номер 32202866400:18:005:0247. Наявність вказаної земельної ділянки підтверджується довідкою № 18 від 14.03.2012 року Подільської сільської ради, Баришівського району, Київської області. Підтверджуючим документом про кадастровий номер земельної ділянки є витяг з Державного земельного кадастру.
Згідно з вимогами ст. 1270 Цивільного кодексу України, позивач звернулася до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її тітки - ОСОБА_2 , та успадкування її спадкового майна. Однак, при вивченні наявних документів нотаріусом було відмовлено у відкритті спадкової справи по причині прострочення шестимісячного терміну від дня смерті спадкодавця, для звернення до нотаріуса та рекомендовано звернутися до суду.
Таким чином, позивач позбавлена можливості реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, оскільки їй фактично відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом , який просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.08.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Проведення підготовчого засідання призначено на 10.09.2024р.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав заяви 10.09.2024 року про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечували.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла жителька села Поділля Броварського ( попередня назва Баришівського) району Київської області ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.12.1976р. (а.с. 11) ). Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20.01.2009р. (а.с. 12).
Померла ОСОБА_2 дітей не мала.
ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У ОСОБА_2 був рідний брат ОСОБА_5 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_3 ОСОБА_7 від 08.11.1924р. (а.с. 10) та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 04.06.1927 р. ( а.с. 13).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 28.06.1983р., ОСОБА_5 помер (а.с. 14).
Син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 22.12.2017р. (а.с. 15).
Після смерті ОСОБА_6 позивач прийняла спадщину у Першій Київській державній нотаріальній конторі. Інших спадкоємців немає. Для неї спадкодавець є рідною тіткою по лінії батька. У складі її спадкового майна залишилася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4835 га, яка розташована на території Подільського старостинського округу, Баришівської селищної ради, Броварського району Київської області, кадастровий номер 32202866400:18:005:0247 (а.с. 17-21).
Наявність вказаної земельної ділянки, яка рахується за померлою ОСОБА_2 , підтверджується довідкою № 18 від 14.03.2012 року Подільської сільської ради, Баришівського району, Київської області ( а.с. 16).
Постановою державного нотаріуса Баришівської районної державної нотаріальної контори Малиновської Н. № 929/01-16 від 23 серпня 2023р., було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії , оскільки спадкодавець за життя належним чином не оформила та не отримала правовстановлюючий документ на вищевказану земельну частку (пай), а також у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини смерті спадкодавця (а.с. 35).
Виходячи із змісту статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст., 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиняються в наслідок його смерті.
Відповідно до ст.. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Крім того ч.5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що не залежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини встановлюються у шість місяців.
У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності. Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на
підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.
Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод.
Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.
Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, в даному випадку, позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельну ділянку.
При видачі свідоцтва про право на спадщину підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій зобов'язує нотаріуса перевіряти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом; прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Для підтвердження вказаних обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.
Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.
Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця.
Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням того, що наявність держаного акту про право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту державної реєстрації права власності спадкодавця на об'єкт нерухомого майна, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову щодо визнання права власності на вищезазначену земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З 1 січня 2013 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, замість державного акту є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої.
Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат». На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-?) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).
Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).
Основоположні принципи здійснення право володіти своїм майном сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрало чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Отже, спадкодавець ОСОБА_8 за життя на законних підставах набула права власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим до позивача перейшло таке ж право власності , яке набув спадкодавець, у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору сплачених позивачем при зверненні до суду с вищевказаним позовом.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 72 СК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4835 га, кадастровий номер 3220286400:18:005:0247 , яка розташована на території Подільського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.
Судові витрати у справі, понесені позивачем ОСОБА_1 - залишити за нею.
Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева