Справа № 355/377/24
Провадження № 2/355/445/24
03 вересня 2024 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків,-
01.03.2024 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків. В обґрунтування позову зазначив, що з 05.11.1982 року він перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 . Шлюб зареєстровано Жовтневим відділом РАГС міста Ворошиловград, про що 05.11.1982 року складено відповідний актовий запис № 1279 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
До квітня 2013 року їхня сім'я проживала в місті Луганську.
В тому ж місяці 2013 року вони сім'єю з трьох осіб: вона, чоловік - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3 переїхали на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де оселились в будинку АДРЕСА_2 .
В 2009р. за станом здоров'я він отримав 3 групу інвалідності (з 2016р. довічно), став непрацездатним та отримує мінімальну пенсію, на яку існує разом із непрацездатною дружиною пенсійного віку.
Протягом серпня 2013р. - січня 2024р. пенсія позивача складає 3 180, 05 грн. щомісячно. Будь-яких інших доходів він не має.
Протягом 2016 року їхні з відповідачем відносини стали неприязними, сім'я фактично розпалась, відповідач навесні 2017 року покинув їхнє з ним місце спільного проживання. З моменту припинення відносин відповідач припинив надання матеріальної допомоги. Знаючи, що він хворіє і потребує уваги та допомоги, відповідач ухиляється від виконання своїх синівських обов'язків. Коли він чи дружина телефонували йому і просили допомоги, він відповідав, що це не його проблеми, відключав слухавку. Потім заблокував їхні номери телефонів а згодом, очевидно, змінив свій номер телефону, оскільки при дзвінках оператор телефонної компанії вказував, що номер, на який вони дзвонили, є недійсним.
Позивачу відомо, що син проживає в місті Києві, де винаймає квартиру, однак конкретна адреса його проживання не відома. Він також знає, що він є підприємцем.
За таких обставин просить стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання батьків у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для непрацездатної особи відповідного віку, яка має право на пенсію, щомісячно і довічно, починаючи з дня пред'явлення позову - з 01 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові засідання призначались на 30.04.2024р., 21.05.2024р., 06.08.2024р.,03.09.2024р. та переносились через неявку відповідача.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Пучек А.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 05.11.1982 року позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 . Шлюб зареєстровано Жовтневим відділом РАГС міста Ворошиловград, про що 05.11.1982 року складено відповідний актовий запис № 1279 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) (а.с. 6).
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.03.1983р. (а.с. 6).
До квітня 2013 року їхня сім'я проживала в місті Луганську.
В квітні 2013 року вони сім'єю з трьох осіб - вона, чоловік - ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 переїхали на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де оселились в будинку АДРЕСА_2 (а.с. 7).
В 2009р. за станом здоров'я він отримав 3 групу інвалідності (з 2016р. довічно), став непрацездатним та отримує мінімальну пенсію, на яку існує разом із непрацездатною дружиною пенсійного віку.
Протягом серпня 2013р. - січня 2024р. пенсія позивача складає 3 180, 05 грн. щомісячно. Будь-яких інших доходів він не має (а.с. 10).
Позивач має хронічні хвороби - наслідки перенесеної «комбінованої» травми, ЧМТ, ХМТ, двобічна гідролізна недостатність, гіпертонічну хворобу 2 ступеню, що підтверджується довідкою Перемозької сімейної амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Баршівської селищної ради Київської області (а.с.9).
Протягом 2016 року їхні з відповідачем відносини стали неприязними, сім'я фактично розпалась, відповідач навесні 2017 року покинув їхнє з ним місце спільного проживання. З моменту припинення відносин відповідач припинив надання матеріальної допомоги. Знаючи, що він хворіє і потребує уваги та допомоги, відповідач ухиляється від виконання своїх синівських обов'язків. Коли він чи дружина телефонували йому і просили допомоги, він відповідав, що це не його проблеми, відключав слухавку. Потім заблокував їхні номери телефонів а згодом, очевидно, змінив свій номер телефону, оскільки при дзвінках оператор телефонної компанії вказував, що номер, на який вони дзвонили, є недійсним.
Позивачу відомо, що син проживає в місті Києві, де винаймає квартири, однак конкретна адреса його проживання не відома. Він також знає, що син є підприємцем.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
У відповідності до ч.1 ст. 202 Сімейного Кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Отже, зобов'язання повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При цьому, обов'язок повнолітніх «дітей» не пов'язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (це зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №212/1055/18-ц),.
У відповідності до ч. 1 ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами . Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК).Таким чином, право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Обов'язок дітей утримувати батьків не залежить від їхнього матеріального стану.
Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Згідно ч.2 ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків. Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З матеріалів справи, не вбачається підстав передбачених ст.204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивачки .
Оскільки, позивач є непрацездатним, страждає рядом хронічних захворювань, на даний момент отримує невелику пенсію, тому потребує матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина.
Відповідно до ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позовної заяви.
При розгляді справи суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 369/7004/17, які є обов'язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
В силу ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі ст.ст. 104, 105, 110, 112, 114, 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), у розмірі1/4 частини від всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на непрацездатну особу відповідного віку, яка є інвалідом 3 групи, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду, а саме - з 01.03.2024р., і довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджет: 22030106).
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева