Справа 350/1500/24
Номер провадження 3/350/444/2024
25 вересня 2024 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119099 складеного 28.08.2024 о 16:58:54 год., 28.08.2024 о 14 год. 45 хв. у с.Вільхівка, вул.Тичини,20 на території СТО громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував ТЗ Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Ствердив, що у зазначений у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення час та місці не керував транспортним засобом. Пояснив, що того дня на СТО в с.Вільхівка йому ремонтували автомобіль, ремонт було проведено неякісно, а також за роботу на його думку, майстер взяв забагато грошей. Він повернувся на СТО, щоб розібратися з власником. Коли між ними виник конфлікт, то він зателефонував до поліції, через деякий час приїхав наряд поліції, які замість того, щоб розібратися у ситуації, почали вимагати в нього пройти тест на факт вживання алкоголю. На що він категорично відмовився, оскільки він не був водієм. Однак, поліцейські не реагували на жодні пояснення, оскільки для них важливо було не з'ясувати всю ситуацію по справедливості, а притягнути невинну особу до відповідальності. Просив не притягувати його до відповідальності, оскільки не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і не порушував вимог жодного закону.
Поліцейський відділення поліції №2 (смт.Рожнятів) Інспектор Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Максимів В.П. дав показання про те, що він 28.08.2024 здійснював патрулювання на автомобілі, зокрема по с.Вільхівка. На його планшет надійшло повідомлення, що на території СТО виник конфлікт. Виїздом ГРПП на місце події в АДРЕСА_2 , під час спілкування із ОСОБА_1 було встановлено, що в нього виник словесний конфлікт із власником СТО ОСОБА_2 оскільки працівники СТО встановили неправильну діагностику авто. Працівник СТО повернули кошти заявникові, за проведену роботу, щоб в подальшому уникнути конфлікту. Під час спілкування із ОСОБА_1 в останнього виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння. Учасники події повідомили що громадянин ОСОБА_3 приїхав на СТО, на власному автомобілі, в п'яному вигляді. Під час спілкування із учасниками події а саме ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_3 , також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителка АДРЕСА_4 , останні повідомили, що ОСОБА_6 , приїхав на СТО в п'яному вигляді і почав вчиняти словесний конфлікт,на місці події вище вказаний громадянин спиртні напої не вживав. Тому ним, було прийняте рішення на місці події в АДРЕСА_2 , громадянину ОСОБА_1 запропонувати пройти тест для визначення стану алкогольного сп'яніння, за допомогою технічного приладу на що останні відмовився. Тому, він відносно ОСОБА_1 склав адміністративний протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП серії ЕПР1 номер 119099, за керування ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Автомобіль на момент їхнього приїзду був припаркований, тобто ОСОБА_1 не був водієм в розумінні ПДР, а час вчинення правопорушення ( 14 год. 45 хв.) встановлено зі слів працівників СТО.
Вислухавши особу стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення свідка, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Частина 1 ст.130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
На розгляд суду на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі за текстом - Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом - Направлення на огляд водія транспортного засобу), копію свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, відеозаписи, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску.
У судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що 28.08.2024 о 14:45 транспортним засобом він не керував, автомобіль був припаркований на території СТО. Вважає, що доказів факту керування ним автомобілем бути не може, оскільки він не вживав алкоголь, не керував автомобілем, а тим більше у стані алкогольного сп'яніння, тому й проходити такий огляд у нього небуло обов'язку.
Беручи до уваги, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом, суд з метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі дослідив всі три відеозаписи, які долучені до матеріалів справи.
Аналізуючи долучені до матеріалів справи відеозаписи, суд встановив, що факт руху транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 28.08.2024 не зафіксовано.
Аналізуючи вищезазначені пояснення особи в сукупності із відеозаписами суд встановив, що ОСОБА_1 справді в ході спілкування із поліцейськими не підтверджував факту, що він керував автомобілем.
Так, з відеозаписів вбачається, що поліцейський просить ОСОБА_1 пройти тест на факт вживання алкоголю, на що останній заперечує, та вказує, що автомобілем в п'яному стані не керував.
Також суд зазначає, що поліцейський не зважаючи на такі пояснення ОСОБА_1 поліцейський повідомив йому, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Водночас, посадова особа, яка уповноважена на складання протоколу розуміє, або у всякому випадку, повинна усвідомлювати, що складання протоколу та інших адміністративних матеріалів за відсутності достатніх та достовірних доказів підтвердження факту керування особою транспортним засобом, ймовірно може стати перешкодою у підтвердженні винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, що у свою чергу слугуватиме підставою для формулювання висновку про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи долучені відеозаписи суд дійшов висновку, що надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 є логічними та такими, що не спростовуються матеріалами справи. Беручи до уваги, що ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні, а також працівникам поліції на місці заперечував факт керування транспортним засобом, при цьому будь-якими доказами, які додані до матеріалів справи його доводи не спростовуються, тому суд, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували, поза розумним сумнівом, факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити в діях ОСОБА_1 склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення та приходить до висновку, що в його діях відсутній один з елементів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом, у зв'язку з чим він не може бути суб'єктом вчинення вказаного правопорушення.
За відсутності підтвердженого належним чином факту керування ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі, долучені до матеріалів справи Акт огляду, Направлення на огляд водія транспортного засобу, не є належними доказами, оскільки не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку, що ОСОБА_1 справді керував 28.08.2024 о 14:45 год. транспортним засобом, а відповідно може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
За змістом ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч.4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: