Справа №345/4739/24
Провадження № 3/345/1279/2024
25.09.2024 м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Калуського РВП ГУ НП Івано-Франківської області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 не виконав терміновий заборонний припис.
Правопорушення вчинене при таких обставинах.
ОСОБА_1 13.08.2024 близько 21:40 год. порушив терміновий заборонний припис від 12.08.2024 серії АА № 639451, яким було встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 , а саме: з'явився за її місцем проживання, розпочав словесно конфліктувати.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином та завчасно повідомлявся про час та місце розгляду справи. Водночас клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41).
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
Отже, суд, враховуючи, що протокол відносно ОСОБА_1 складений у його присутності, тобто з даного моменту він знав про наявність справи, однак, не цікавився наявним відносно нього провадженням, тим самим має намір ухилятися від явки до суду, а також те, що повістку про виклик до суду було отримано ним особисто, беручи до уваги обмежені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 250321 від 13.08.2024, в якому викладена суть адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1);
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 639451 від 12.08.2024, який складений відносно останнього строком на 10 діб із забороною в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 (а.с. 2);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 13.08.2024, в яких остання зазначила, що 13.08.2024 близько 21:40 год. її зять ОСОБА_1 порушив заборонний припис, а саме: почав конфліктувати з нею (а.с.с 4);
- рапортом начальника сектора адміністративної практики Калуського РВП від 13.08.2024, яким він доповів, що 13.08.2024 о 21:43 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що виникла сварка із зятем 3 ОСОБА_3 , який застосовує фізичне насильство. ШМД не потребує. Прибувши на місце виклику, встановлено, що ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний припис серії АА № 639451 від 12.08.2024 (а.с. 3);
- відеозаписами, які розміщені на лазерних дисках, які долучені до матеріалів справи на яких зафіксовано обстановку по приїзду працівників поліції та процедуру оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с. 11).
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника та ступінь його вини, майновий стан.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому ним правопорушенню та його особi, в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Таким чином, зі ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначити йому стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 (сто сімдесят) гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, за наступними реквізитами: отримувач - ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ м.Калуш/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) - UA628999980313060106000009614, код класифікації доходів бюджету 21081100.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 340,00 (триста сорок) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 10 діб з часу проголошення.
Суддя: