Ухвала від 24.09.2024 по справі 1-12/11

Справа № 1-12/11

Провадження № 1-кс/191/775/24

УХВАЛА

іменем України

24 вересня 2024 року м. Синельникове

Слідчий суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна.

У клопотанні зазначено, що постановою слідчого Синельниківської міжрайонної прокуратури від 04.02.2003 року в ході досудового розслідування було накладено арешт на майно підсудного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (карна справа № 15029003) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

25.11.2011 року Синельниківським міжрайонним судом Дніпропетровської області одночасно з ухваленням судового вироку, яким закінчився судовий розгляд, вирішив питання про скасування арешту майна ОСОБА_3 (т.4 а.с. 62). У резолютивній частині вказаного вироку зазначено «скасувати накладений арешт на майно ОСОБА_3 » (том 4 а.с.62).

Однак, відповідно до звернення від 16.11.2023 року до КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради щодо отримання інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, було встановлено, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , майно перебуває під арештом по теперішній час згідно з Постановою слідчого Синельниківської міжрайонної прокуратури від 04.02.2003 року відносно ОСОБА_3 . Такі обставини наразі унеможливлюють процедуру приватизації житла та обтяження у вигляді арешту майна створює перешкоди у здійсненні права володіння користування та розпорядження майном

Слідчим суддею встановлено наступне.

Згідно із пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у питанні скасування арешту майна у справі № 1-12/11 потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.

Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно із пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Відповідно до частини першої статті 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.

Тобто, зняття арешту має здійснювати суд, який постановив вирок у цій справі, в порядку визначеному КПК України 1960 року, а не слідчий суддя, у порядку визначеному КПК України 2012 року.

У зв'язку з вищевикладеним приходжу до висновку щодо необхідності передачі клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна до відділу організаційного забезпечення виконання функцій суду та контролю за виконанням рішень суду для зміни категорії провадження та повторного автоматичного розподілу з урахуванням зміни категорії провадження, так як 23.09.2024 року у автоматичному визначенні брали лише слідчі судді, а розгляд клопотання має здійснюватися судом, а не слідчим суддею.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

передати клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна до відділу організаційного забезпечення виконання функцій суду та контролю за виконанням рішень суду для зміни категорії провадження та повторного автоматичного розподілу з урахуванням зміни категорії провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1