Справа № 184/495/24
Номер провадження 2/184/641/24
24 вересня 2024 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «про усунення перешкод у користуванні майном»,-
Позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт, посвідчений 20.12.2016 року приватним нотаріусом Куликом О.П., яким видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадщина складається з житлового будинку загальною площею 43,2 кв. м та прибудинковими спорудженнями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 21.03.2024 року від нотаріуса він дізнався, що 16.04.2007 року реєстратором Покровська міська державна нотаріальна контора на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду від 11.06.1999 року власник ОСОБА_2 на будинок накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 4812220. Наявність зареєстрованого обтяження перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, а саме: вільно користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з цим позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу без участі їх представника.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крій справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №49 (а.с.8).
Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. 20.12.2016 року, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те,що буде належати йому за законом на день його смерті та що може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків (а.с.8об).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. 14.02.2024 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового глинобитного обкл. цеглою будинку А, розміром житлової площі 32,7 кв. м, загальної площі 43,2 кв. м, літньої кухні шл/бл. Б, вбиральні дерев. В, гаражу шл/бл Г, сараю черепаш. Д, спорудження №1-3, що знаходиться в АДРЕСА_1 (один). Спадкова справа №23/2018 від 21.02.2018 року. Зареєстровано в реєстрі за №140 (а.с.9).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75813376 від 14.02.2024 року, наданого приватним нотаріусом Кулик О.П., до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є - реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину. Номер у нотаріуса: 23/2018. Спадкодавець: ОСОБА_2 (а.с.9об-10).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №365698444 від 14.02.2024 року, наданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П., є актуальна інформація про об'єкт речових прав, тип об'єкта - житловий будинок садибного типу загальною площею 43,2 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м. Опис: житловий будинок глинобитний обкл. цеглою А, літня кухня шл/бл. Б, вбиральня дерев. В, гаражу шл/бл. Г, сарай черепаш. Д, спорудження №1-3. Адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_1 . Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: тип обтяження: арешт, реєстраційний номер обтяження: 4812220; зареєстровано: 16.04.2007 за №4812220 реєстратором: Покровська міська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: ухвла, б/н, 11.06.1999, Орджонікідзевська ДНК, міський суд. Об'єкт обтяження: будинок, адреса - АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_2 (а.с.10об-11об).
Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави демократичного суспільства закріплено в Конституції України, в якій установлене форми власності (ст.ст. 13, 41, 142, 143), закріплено рівність усіх суб'єктів праве власності (ст. 1, 13), гарантії права власності та обов'язки власників (ст. 13, 41). Право на захист права власності на певне нерухоме майно в особи виникає на підставі ст.ст. 15, 16, 392 ЦК України.
Згідно ст. 317 ч.ч.1, 2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. В той же час, відповідно до ст. 319 ч.ч.1, 2 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як встановлює ст. 321 ч.ч.1, 2 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому в силу ст. 328 ч. 1 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин »власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу №1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначено в п.п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження»)
У разі повернення виконавчого документа стягувану у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч. 5 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження»).
Існування зареєстрованого обтяження відносно майна є незаконним і недоцільним, порушує право позивача на мирне володіння майном, а відтак, обтяження підлягають припиненню.
Згідно з ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна може бути знятий тільки за рішенням суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у раз набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржник! арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніш наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частина п'ята цієї ж статті Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
Вичерпний перелік підстав для зняття арешту безпосередньо державним виконавцем встановлений ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця,зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Вчинення будь-яких дій безпосередньо державним виконавцем по завершена виконавчим провадженням законодавством не передбачено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 зазначив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».
З огляду на наведене, а також враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено наявність законних підстав для їх задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 583, 631, 651 ЦК України, ст.ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «про усунення перешкод у користуванні майном» - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності, а саме: звільнити з-під арешту житловий глинобитний обкл. цеглою будинок А, розміром житлової площі 32,7 кв. м, загальної площі 43,2 кв. м, літньої кухні шл/бл. Б, вбиральні дерев. В, гаражу шл/бл. Г, сараю черепаш. Д, спорудження №1-3, що знаходиться в АДРЕСА_1 (один), реєстраційний номер обтяження 4812220, накладений 16.04.2007 реєстратором: Покровська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження ухвала б/н Орджонікідзевського міського суду від 11.06.1999 (архівний номер 2813836DNIPER331, архівна дата 14.09.2001, № реєстра 83921-225, внутр. М 3001FF2F2AF2362C344B, коментар 5/99).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 24.09.2024р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш