Справа № 183/1489/23
№ 1-кп/183/682/24
19 вересня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні
№ 42022222110000063 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , мотивував свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження застосування вказаного запобіжного заходу на етапі судового провадження необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисники обвинуваченого кожен окремо заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні у зв'язку з відсутністю підстав та недоведеністю названих прокурором ризиків, оскільки свідки сторони обвинувачення допитані, отже відсутній ризик впливу на них, від інших прокурор відмовився. Просили визначити заставу для обвинуваченого, у разі продовження строків тримання під вартою, враховуючи те, що обвинувачений є пенсіонером, є особою похилого віку. Також просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію захисників, зазначив, що з його боку було вжито заходів для збереження майна міста, допомоги біженцям, він не мав права підпису.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: 1) обвинувачений ОСОБА_3 має стійкі багаторічні дружні зв'язки на території м. Куп'янська, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, вбачається ризик того, що останній може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України);
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України втратив свою актуальність, враховуючи, що свідки сторони обвинувачення були допитані в судовому засіданні, від інших свідків прокурор відмовився.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисників не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.
Крім того, враховуючи ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 добровільно зайняв посаду директора стадіону при окупаційній адміністрації держави агресора, вбачається ризик того, що він може співпрацювати з представниками держави агресора, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, чим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім цього, враховуючи вимоги ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, отже суд враховує імперативний характер ч.6 ст.176 КПК України, що містить категоричний припис щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не передбачає будь-якої іншої альтернативи при розгляді питання щодо продовження дії запобіжного заходу.
Отже, враховуючи всі обставини по справі, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
Обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 13 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1