Справа № 182/5459/24
Провадження № 1-кп/0182/1131/2024
24.09.2024 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 розглянувши в м. Нікополі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024046340000313 від 10.09.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, із професійно-технічною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні нікого не має, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
- 21.06.2024 Нікопольським міськрайонним судом за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік;
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
22.08.2024 приблизно о 13:40 годині ОСОБА_2 знаходився біля будинку
АДРЕСА_2 , де на подвір'ї вживав їжу та алкогольні напої разом з потерпілою ОСОБА_3 .
Перебуваючи на тому ж самому місці між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 зав'язалась розмова, яка переросла у словесну перепалку між ними, в ході якої у ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 .
У той же день приблизно о 13:50 годині ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, наніс ще один удар кулаком правої руки в область лівої скроні потерпілої ОСОБА_3 , внаслідок чого спричинив останній, згідно висновку судово-медичної експертизи № 802 від 10.09.2024, тілесні ушкодження у вигляді синців лівої параорбітальної та лівої лобно-скроневої областей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.5.Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження..
Ухвалою суду від 20.09.2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2024 року за № 12024046340000313 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
В направленому обвинувальному акті прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі (а.п. 12-13). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Потерпілою ОСОБА_3 надано також письмова заява, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена із обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодилась із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.п.11).
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює пред'явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілою судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.
Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: витягу з ЄРДР за №12024046340000313 від 10.09.2024 року ( а.п. 2); протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ( або таке, що готується) від 08.09.2024 року ( а.п. 6); акту судово-медичного обстеження №750 від 23.08.2024 року ( а.п. 7); висновку судово-медичного експерта №802 від 10.09.2024 року ( а.п. 10-11); висновку судово-медичного експерта (додаткового) №803 від 10.09.2024 року ( а.п. 13); висновку судово-медичного експерта (додаткового) №804 від 10.09.2024 року ( а.п. 15); висновку судово-медичного експерта (додаткового) №805 від 10.09.2024 року ( а.п. 17); протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2024 року ( а.п. 23-26); протоколу проведення слідчого експерименту від 16.09.2024 року ( а.п. 27-32); висновку судово-медичного експерта (додаткового) №835 від 18.09.2024 року ( а.п. 35); протоколу проведення слідчого експерименту від 13.09.2024 року ( а.п. 40-43).
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано.
Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення.
Дії ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні нікого не має; має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо ( а.п. 57), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 56, 54), раніше судимий (а.п. 51-52).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України) та визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).
Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення (проступку) у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 варто призначити покарання у виді громадських робіт, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, оскільки це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас судом враховано те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу є недоцільним, оскільки ОСОБА_2 ніде не працює та не має стабільного джерела доходу.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд наголошує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 суд вказав, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, варто тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Вважаю за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.
Крім цього, суд враховує, що вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.06.2024 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України та засуджено до покарання у виді одного року обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Тобто, кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 125 КК України вчинено ОСОБА_2 під час іспитового строку.
Положеннями ст. 71 КК України визначений порядок призначення покарання за сукупністю вироків.
Виходячи з приписів кримінального закону, зокрема ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Водночас Верховний Суд у своїй постанові від 12.10.2022 у справі №557/970/21 дійшов висновку, що у разі вчинення злочину під час іспитового строку покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, що має приєднуватися до покарання за новим вироком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 з урахуванням п.4 ч.1 ст.72 КК України та ст.71 КК України та призначення остаточного покарання у виді обмеження волі, перевівши менш суворий вид покарання у виді громадських робіт в більш суворий вид - обмеження волі, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року по справі № 766/39/17.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку,передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.
На підставі ч. 1 ст.71КК України до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.06.2024 року та з урахуванням п.4 ч.1 ст. 72 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя: ОСОБА_1