24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 944/376/22
провадження № 51-4388ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року і
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2022 року визнано винуватим та призначено покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання за вказаним вироком більш суворим покаранням, призначеним вироком Залізничного районного суду міста Львова від 13 серпня 2021 року, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Вироком Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 13 серпня 2021 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Виключено із резолютивної частини вироку положення щодо зарахування в строк відбуття покарання частково відбуте покарання згідно з вироком Залізничного районного суду міста Львова від 13 серпня 2021 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 звернулась з касаційною скаргою, в якій вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду.
Крім того, у касаційній скарзі захисник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, оскільки попередній захисник засудженого неналежно виконував свої обов'язки та не скористався правом на оскарження вироку апеляційного суду. Захисник ОСОБА_4 отримала копію вироку суду апеляційної інстанції 26 серпня 2024 року.
Колегія суддів перевірила касаційну скаргу, долучені до неї матеріали та дійшла висновку, що касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами потрібно повернути захиснику.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувану правову позицію.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою. При цьому ця норма процесуального закону не передбачає привілею щодо окремого обчислення строків на касаційне оскарження для кожного нового захисника чи представника, залученого у кримінальному провадженні для надання правової допомоги вже після ухвалення судом судового рішення, яке оскаржується, а тим більше поза межами строків його оскарження. Такі вимоги встановлені КПК мають на меті гарантувати забезпечення принципу правової визначеності, який є одним із елементів принципу верховенства права, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, а учасники кримінального провадження після закінчення відповідних строків оскарження не перебували у стані правової невизначеності. У зв'язку з цим залучення нового захисника після закінчення строку на касаційне оскарження не може розглядатися як достатня правова підстава для поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Суд визнає зазначені захисником обставини не поважними. Інших будь-яких причин поважності пропуску строку захисником не наведено. Отже, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для поновлення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду відсутні.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 .
Повернути захиснику ОСОБА_4 її касаційну скаргу, а також додані до неї матеріали.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3