19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 353/1044/22
провадження № 51-4940 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022095240000073 від 30 липня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Грушка Грушківського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 310 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн 00 коп.
Указане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 2 ст. 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Так, судом установлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_6 , діючи умисно, незважаючи на державну політику у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, головною метою якої є протидія поширенню наркоманії в Україні, та інформацію, яка широко висвітлюється у засобах масової інформації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний посів та незаконне вирощування конопель, на попередньо підготовленій земельній ділянці (грядці) посіяв насіння рослин конопель для власних потреб, без мети подальшого збуту.
У подальшому, в період часу із середини квітня до 29 липня 2022 року ОСОБА_6 вчиняв дії, спрямовані на умисне вирощування вказаних рослин конопель, з метою доведення їх до стадії дозрівання, а саме: підв'язував, систематично поливав та прополював, що свідчить про наявність за ними догляду, тим самим здійснив їх незаконне вирощування з метою використання в лікарських цілях.
29 липня 2022 року проведено санкціонований обшук за місцем постійного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого працівники відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області виявили та вилучили із земельної ділянки 21 рослину конопель, які згідно з висновком експерта Івано-Франківського НДЕКЦ є нарковмісними рослинами роду Коноплі (Cannabis).
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що:
- ОСОБА_6 не підписував заяви від 05 серпня 2022 року щодо визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, не був у цей день у приміщенні відділення поліції, не мав конфіденційних побачень із залученим за його заявою захисником, не був присутній із ним на жодній слідчій дії;
- щодо фальсифікації підпису у вищезазначеній заяві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування, а стосовно дій адвоката ОСОБА_8 подано скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
- в судах попередніх інстанцій сторона обвинувачення не надала доказів належного виконання обов'язку роз'яснення ОСОБА_6 наслідків надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, як і доказів того, що підписи на такій заяві виконані саме ОСОБА_6 .
Також захисник указує, що наведені в апеляційній скарзі захисника доводи суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, вичерпних відповідей не надав, а своїх висновків не мотивував, при цьому:
- залишив поза увагою доводи сторони захисту про те, що така заява була написана без участі захисника, який потім підписав цю заяву без участі ОСОБА_6 ;
- безпідставно взяв до уваги твердження прокурора про вручення ОСОБА_6 такої заяви на вулиці, а сам прокурор у судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити відсутність даних щодо ОСОБА_6 в журналі реєстрації відвідувачів у відділенні поліції 05 грудня 2022 року.
Разом з тим, посилаючись на те, що сторона обвинувачення має належним чином виконати вимоги ст. 302 КПК, а суди повинні переконатися, що сторона обвинувачення виконала зазначені положення КПК, та перевірити скарги сторони захисту (у разі їх наявності) на порушення прокурором, слідчим положень указаної статті, захисник зазначає, що неможливість спростування доводів сторони захисту свідчить про існування розумного сумніву в дотриманні прав ОСОБА_6 ще на стадії досудового розслідування.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити, при цьому пояснив, що зазначеного кримінального правопорушення не вчиняв, оскільки взагалі не проживав за місцем проведення обшуку;
- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення місцевого суду з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК.
Розгляд таких справ у суді здійснюється в порядку статей 381, 382 КПК.
При цьому суд має право призначити розгляд обвинувального акта в судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне або суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В останньому випадку розгляд проводиться в порядку спрощеного провадження, яке має на меті прискорення кримінального провадження, усунення необґрунтованої тяганини в ході розгляду кримінальних справ і дозволяє забезпечити вирішення завдань кримінального провадження з процесуальною та ресурсною економією.
Одним із прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є право на справедливий судовий розгляд.
Зазначене право є одним із фундаментальних прав особи і включає як право на захист, тобто право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, так і право на участь у судовому розгляді та на оскарження постановлених щодо особи судових рішень.
Поряд з цим, хоча наведене право є одним з фундаментальних прав особи, проте воно не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в закону.
Одним з таких обмежень, визначених кримінальним процесуальним законом, а саме статтями 381, 382 КПК, є розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні.
За змістом вимог ч. 1 ст. 302 КПК однією з передумов для направлення прокурором обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку є встановлення під час досудового розслідування того факту, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 302 КПК, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З огляду на зазначене Верховний Суд зауважує, що саме на орган досудового розслідування покладається обов'язок роз'яснити підозрюваному наслідки надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, що, у свою чергу, передбачає і з'ясування того, чи зрозумів підозрюваний, які наслідки очікують на нього в разі надання такої згоди.
Отже, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, саме сторона обвинувачення має довести перед судом належне виконання цього обов'язку, якщо відповідне питання порушується обвинуваченим чи його захисником у суді першої інстанції чи під час оскарження судового рішення.
Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 302 КПК до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинна бути додана письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Зазначена норма передбачає обов'язкову участь захисника як додаткову гарантію дотримання прав підозрюваної/обвинуваченої особи, а також підтвердження добровільності такої згоди та усвідомленості її наслідків.
Отже, оскільки спрощене провадження у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків є обмеженням фундаментального права людини на справедливий судовий розгляд (зокрема, права на захист, права брати участь у судовому розгляді, права на оскарження судового рішення), стороною обвинувачення мають бути належним чином виконані вимоги ст. 302 КПК, тоді як суди повинні належним чином переконатися, що сторона обвинувачення виконала зазначені вимоги, а також належним чином перевірити скарги сторони захисту (у разі їх наявності) на порушення прокурором, слідчим положень указаної статті.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК.
Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що останній, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказував, що:
- не підписував заяви щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- не був у приміщенні відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області 05 грудня 2022 року;
- адвоката ОСОБА_8 не знає і не бачив, конфіденційного побачення з ним не мав, як і будь-якого іншого спілкування в ході досудового розслідування, правової позиції з ним не узгоджував, при цьому, звернувшись до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги для надання відповідних роз'яснень, почув, як останній на запитання працівників Регіонального центру, які зателефонували стосовно його участі у цій справі як захисника, відповів, що так було потрібно.
Також ОСОБА_6 , указуючи на положення ст. 302 КПК, а також ст. 6 Конвенції, зазначав, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про здійснення судового розгляду у спрощеному порядку, належним чином не перевірив:
- добровільності його волевиявлення при підписанні зазначеної вище заяви;
- дотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону в частині забезпечення обов'язкової участі захисника під час підписання вказаної заяви,
чим порушив його право на справедливий суд.
Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення, а вирок місцевого суду ? без зміни, суд апеляційної інстанції в порушення положень, передбачених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК, зазначені доводи належним чином не перевірив та не спростував, а своє рішення належним чином не мотивував.
Так, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції послався на те, що:
- у матеріалах провадження наявна відповідна заява ОСОБА_6 , в якій він підтверджує добровільність беззаперечного визнання винуватості, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності та погоджується з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні;
- вищевказана заява підписана ОСОБА_6 у присутності його захисника ОСОБА_8 , що свідчить про добровільність дій підозрюваного та його обізнаність із правовими наслідками;
- доводи ОСОБА_6 про фальсифікацію його підпису в заяві про визнання вини можуть бути перевірені тільки в межах іншого кримінального провадження, оскільки фактично обвинувачений указує на вчинення злочину посадовими особами, які відповідно до принципу презумпції невинуватості мають право на захист своїх інтересів та вважаються невинними, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду;
- на час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції відсутні дані, які свідчать про обґрунтованість доводів ОСОБА_6 щодо фальсифікації його підпису у відповідній заяві про визнання ним вини та розгляд провадження у спрощеному порядку.
Однак, постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції:
- обмежившись лише формальним посиланням на те, що в матеріалах провадження є заява обвинуваченого про згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, яка підписана ОСОБА_6 у присутності його захисника ОСОБА_8 ,не з'ясував, за яких обставин ця заява була складена, та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині;
- не навів належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків у частині безпідставності доводів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, про те, що він не підписував указаної заяви, з огляду на те, що обов'язковою умовою для розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків є те, що обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден на розгляд обвинувального акта (при тому, що ОСОБА_6 у своїх поясненнях зазначає, що не вчиняв цього кримінального правопорушення).
При цьому, колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав жодної оцінкидоводам апеляційної скарги обвинуваченого (у тому числі з огляду на положення ст. 6 Конвенції щодо права на справедливий судовий розгляд) про дотримання органом досудового розслідування вимог КПК в частині забезпечення обов'язкової участі захисника під час підписання зазначеної вище заяви, зокрема доводам в апеляційній скарзі ОСОБА_6 про те, що адвоката ОСОБА_8 він не знає і не бачив, конфіденційного побачення з ним не мав, як і будь-якого іншого спілкування в ході досудового розслідування, правової позиції з ним не узгоджував.
Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався положень ст. 6 Конвенції та не в повній мірі забезпечив справедливий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 під час апеляційного провадження.
Крім того, вищенаведені порушення перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), яке, як наслідок, могло вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), а тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим, відповідно до положень, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, така ухвала суд апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 (з огляду на її вимоги щодо скасування вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції) підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд апеляційної інстанції має врахувати вищенаведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3