23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 553/2727/23
провадження № 51-4351 ска 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2024 року щодо нього,
встановив:
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_4 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України (далі- МК України).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2024 року скасовано вищезгадану постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року.
Визнано ОСОБА_4 винним у порушенні митних правил, відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 481 МК України та конфісковано в дохід держави автомобіль Peugeot 3008.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України особі гарантовано право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець керувався такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 підпункту 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 року № 26-рп/2009).
За положеннями ст. 529 МК України порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлені у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не наділений повноваженнями щодо перегляду судових рішень з інших підстав, ніж встановлені процесуальним законом. Відтак, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, ст. 424 КПК, оскаржуване судове рішення не може бути предметом касаційного перегляду.
Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2024 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_6