23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 348/1277/22
провадження № 51-4347 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року,
встановив:
За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК зараховано ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 10 травня 2022 року.
Постановлено початок строку покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироку законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без зміни.
Включено інформацію про обвинуваченого ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо її підзахисного.
Перевіривши касаційну скаргу захисника на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до якихсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій та по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Крім того, захисник наводить зміст статей 86, 214, 233, 237 КПК та стверджує, що протокол огляду місця події у цьому кримінальному провадженні є очевидно недопустимим доказав, однак обґрунтувань такої позиції касаційна скарга не містить.
Також, захисник, вказуючи на те, що апеляційним судом не викладено мотивів на спростування доводів апеляційної скарги, не конкретизує, які саме доводи цієї скарги визнано судом апеляційної інстанції необґрунтованими.
Тобто, у касаційній скарзі захисник має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у касаційній скарзі захисник покликається на доводи своєї первинної касаційної скарги, однак, відповідно до матеріалів провадження, захисник ОСОБА_4 раніше не зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цьому провадженні.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 червня 2024 рокузалишити без руху, надавши їй п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нею ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3