Справа № 201/13706/23
Провадження № 2/201/1231/2024
23 вересня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації, -
07 листопада 2023 року позивачі звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації в якій просили суд :
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 7 230 340,97 гривень, а у доларовому еквіваленті 253 833,33 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 12 393 649,46 гривень, а у доларовому еквіваленті - 435 100,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 3613 271,51 гривень, а у доларовому еквіваленті - 126 850,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 4 568 929,84 гривень, а у доларовому еквіваленті - 160 400,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 175 000,00 гривень, а у доларовому еквіваленті 4641,90 доларів США по курсу НБУ станом на 12 серпня 2023 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що 24 лютого 2022 року порушуючи суверенітет і територіальну цілісність держави Україна, російська федерація розпочала повномасштабну агресивну війну, яку розв'язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства (вчиняючи терористичні акти, диверсії, знищуючи об'єкти рухомого/нерухомого майна внаслідок бойових дій).
На момент початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували за місцем своєї реєстрації та проживання по АДРЕСА_1 .
24 лютого 2022 року позивачі були змушені виїхати з міста Маріуполь Донецької області до міста Києва, а згодом до міста Реклінґтаузен Німеччина .
Внаслідок застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в результаті авіа обстрілів, обстрілів танками та обстрілів артилерійськими системами залпового вогню умисно зруйновано від 80% до 90% міста Маріуполь Донецької області. В результаті вищевказаних обстрілів було знищено та пошкоджено майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до Висновку про вартість №13/3-08/23AR та Звіту про оцінку від 12 серпня 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАЙЗОРІ ТА РЕСЬОРЧ» обсяг збитків, які завдані ОСОБА_1 , через збройну агресію російської федерації, внаслідок повної втрати (знищення) майна, дорівнює ринковій вартості такого майна, станом на дату оцінки і складає без урахування податку на додану вартість: 253 833,33 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7 230 340,97 гривень.
Відповідно до Висновку про вартість №13/1-08/23AR та Звіту про оцінку від 12 серпня 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАЙЗОРІ ТА РЕСЬОРЧ» обсяг збитків, які завдані ОСОБА_2 , через збройну агресію російської федерації, внаслідок повної втрати (знищення) нерухомого майна, дорівнює ринковій вартості такого майна, станом на дату оцінки і складає без урахування податку на додану вартість: 435 100,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 12 393 649,46 гривень.
Відповідно до Висновку про вартість №13/2-08/23AR та Звіту про оцінку від 12 серпня 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАЙЗОРІ ТА РЕСЬОРЧ» обсяг збитків, які завдані ОСОБА_3 , через збройну агресію російської федерації, внаслідок повної втрати (знищення) нерухомого майна, дорівнює ринковій вартості такого майна, станом на дату оцінки і складає без урахування податку на додану вартість: 126 850,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 3 613 271,51 гривень.
Відповідно до Висновку про вартість №13/4-08/23AR та Звіту про оцінку від 12 серпня 2023 року товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАЙЗОРІ ТА РЕСЬОРЧ» обсяг збитків, які завдані ОСОБА_4 , через збройну агресію російської федерації, внаслідок повної втрати (знищення) нерухомого майна, дорівнює ринковій вартості такого майна, станом на дату оцінки і складає без урахування податку на додану вартість: 160 400,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 568 929,84 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , через збройну агресію російської федерації, внаслідок повної втрати (знищення) рухомого/нерухомого майна, завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах, що дорівнює ринковій вартості такого майна, станом на дату оцінки і складає без урахування податку на додану вартість: 976 183,33 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 27 806 191,78 гривень.
Також, внаслідок застосування російською федерацією засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, в результаті авіа обстрілів, обстрілів танками та обстрілів артилерійськими системами залпового вогню у березні 2022 року перебуваючи у житловому будинку АДРЕСА_2 загинули ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 матір ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 матір ОСОБА_1 .
Додатковим доказом знищення майна в результаті ведення активних бойових дій за адресою місцезнаходження майна позивачів є Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за №1668/39004, відповідно до якого, територія місця розташування майна, що належать позивачам на праві приватної власності, а саме: місто Маріуполь Донецької області з 05.03.2022 року і по теперішній час була віднесена до територій, тимчасово окупованих російською федерацією (витяг з Наказу).
Здійснення активних бойових дій на території міста Маріуполя Донецької області під час супротиву військовій агресії є загальновідомим фактом, що підтверджується, зокрема, як інформацією, розміщеною у відкритих джерелах інформації в мережі Інтернет, так і Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Крім цього, за фактом застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що призвело до руйнування та знищення майна, позивачі звернулись до Подільської окружної прокуратури міста Києва з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, у порядку ст. 214 КПК України.
За результатом розгляду такого повідомлення, 23.02.2023 року слідчим СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві майором поліції Генераловою С.В., внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100070000392, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.
В подальшому слідчим СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві майором поліції Генераловою С.В., залучено до вказаного кримінального провадження № 12023100070000392 від 23.02.2023 року у якості потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «ІВКО».
Листом Донецької обласної прокуратури №18/2-2571ВИХ-23 від 28.08.2023 адресованому адвокату Малику Р.М. повідомлено, що досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 12022052640000023 від 24.02.2022 за ч. 3 ст. 110, ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.ч. 1,2 ст. 438 КК України (первинне кримінальне провадження № 12023100070000392 від 23.02.2023) здійснюється слідчими СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Вказані дії зі сторони рф підтверджують вчинення протиправних дій, спрямованих на анексію українських територій. В той же час, пункт 9 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 р., визначає мир, безпеку та розвиток прав людини тими опорами, на яких тримається система ООН.
Тому позивачі пославшись на ст.ст. 22, 1166, ЦК України просили суд стягнути з відповідача на їх користь спричинену матеріальну шкоду.
Окрім того позивачі просили суд стягнути з відповідача понесенні ними судові витрати за проведення експертного дослідження щодо обсягу збитків в розмірі 175 000 грн.
Стосовно відшкодування моральної шкоди зазначили
Сама по собі збройна агресія російської федерації, наслідком якої є у тому числі , ведення бойових дій на території міста Маріуполя, де проживали позивачі, обставина їх вимушеного та тимчасового переселення у зв'язку із цим до міста Києва, а в послідуючому доля міста Реклінггаузен у Німеччині безумовно спричинило таким особам моральну шкоду. Яку вони оцінили в 1 000 000 грн. кожному.
Так ОСОБА_1 проживаючи в зоні проведення бойових дій до моменту переміщення в місто Київ, постійно реально сприймала загрозу бути вбитою або пораненою. Крім того, позивач була зареєстрована як ФОП, мала свій бізнес, розраховувала на сталий дохід та нормальне життєзабезпечення себе та своєї сім?ї. Зазначені негативні обставини викликали у неї, як громадянки України, значні душевні страждання, що позначилися на стані її здоров?я, тому з врахуванням характеру спричинених їй негативних наслідків немайнового характеру, їх тривалості, необхідності вжиття позивачем додаткових заходів для організації свого життя, глибини, характеру та тривалості заподіяних їй душевних страждань, позивач оцінює заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
ОСОБА_2 завдано російською федерацією моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн оскільки він весь час проживав в місті Маріуполь Донецької області, проживаючи в зоні проведення бойових дій до моменту переміщення в місто Київ, постійно реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим. В місті Маріуполь у позивача був ускладнений доступ до основних послуг, серед яких, водопостачання, опалення і охорона здоров?я. Крім того, позивач мав власний бізнес та розраховував на сталий дохід та нормальне життєзабезпечення себе та своєї сім?ї. Зазначені негативні обставини викликали у ОСОБА_2 , як громадянина України, значні душевні страждання, що позначилися на стані його здоров?я, тому з врахуванням характеру спричинених йому негативних наслідків немайнового характеру, їх тривалості, необхідності вжиття позивачем додаткових заходів для організації свого життя, глибини, характеру та тривалості заподіяних йому душевних страждань, просимо відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_3 проживав в місті Маріуполь Донецької області, яке належить до території на яких ведуться активні бойові дії, був зареєстрований як ФОП, мав свій бізнес, розраховував на сталий дохід та нормальне життєзабезпечення себе та своєї сім?ї. У зв?язку з повномасштабною війною російської федерації проти України, був змушений покинути свої житло, бізнес та залишитися без засобів для нормального життя. Крім того, позивач знаходився під постійним моральним тиском та реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим. Зазначені негативні обставини викликали у позивача, як громадянина України, значні душевні страждання, що позначилися на стані його здоров?я, тому з врахуванням характеру спричинених йому негативних наслідків немайнового характеру, їх тривалості, необхідності вжиття позивачем додаткових заходів для організації свого життя, глибини, характеру та тривалості заподіяних їй душевних страждань, позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
ОСОБА_4 завдано Російською Федерацією моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн., оскільки проживаючи в зоні проведення бойових дій до моменту переміщення в місто Київ, постійно реально сприймала загрозу бути вбитою або пораненою. Крім того, позивач втратила житло та улюблену роботу. Душевні страждання позивача не дають їй можливості проживати повноцінним життям. Зазначені негативні обставини викликали у позивача, як громадянки України, значні душевні страждання, що позначилися на стані її здоров?я, тому з врахуванням характеру спричинених їй негативних наслідків немайнового характеру, їх тривалості, необхідності вжиття позивачем додаткових заходів для організації свого життя, глибини, характеру та тривалості заподіяних їй душевних страждань, позивач оцінює заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 гривень.
Внаслідок застосування російською федерацією засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, в результаті авіа обстрілів, обстрілів танками та обстрілів артилерійськими системами залпового вогню у березні 2022 року перебуваючи у житловому будиноку АДРЕСА_2 загинули ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 матір ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 матір ОСОБА_1 . Таким чином, позивачі мають повне право передбачене чинним законодавством на отримання справедливої компенсації від російської федерації за спричинену моральну шкоду.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С. (т.2 а.с.161).
Ухвалою судді від 08 листопада 2023 року дана справа передана на розгляд Подільського районного суду м. Києва за підсудністю. (т.2 а.с.163-165), з врахуванням ухвали про виправлення описки від 09 листопада 2023 року (т.2 а.с.168).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Захарчук С.С. (т.2 а.с.177).
Ухвалою судді від 14 грудня 2023 року дана справа передана на розгляд Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю. (т.2 а.с.179-180)
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В. (т.2 а.с.185).
Ухвалою судді від 22 січня 2024 року суддею Батмановою В.В. заявлено самовідвід та передано справу до канцелярії суду (т.2 а.с.187-188).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т.2 а.с.190).
Ухвалою судді від 26 січня 2024 року по даній справі відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання (т.2 а.с.192-193).
09 квітня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с.217-218).
24 травня 2024 року від Міністерства закордонних справ України надійшов лист про направлення російській федерації, як відповідачу матеріалів справи та відповідь останньої. (т.2 а.с.221).
Представник позивачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно:
-машиномісце АДРЕСА_3 , підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24503931 від 19 листопада 2009 року (т.1 а.с.54), договором купівлі продажу від 11 листопада 2009 року (т.1 а.с.55-58), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.59-60);
-машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24085057 від 09 жовтня 2009 року (т.1 а.с.61), договором купівлі продажу від 01 жовтня 2009 року (т.1 а.с.62-65), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.66-67);
-квартира АДРЕСА_5 , підтверджується договором купівлі продажу квартири від 04 квітня 2007 року (т.1, а.с.68-69), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.70-71), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14181900 від 10 квітня 2007 року (т.1 а.с.72);
-квартира АДРЕСА_6 , підтверджується договором купівлі продажу квартири від 10 січня 2007 року (т.1, а.с.73-74), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.76);
-квартира АДРЕСА_7 , підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13275795 від 19 січня 2007 року (т.1 а.с.75), договором купівлі продажу квартири від 21 вересня 2007 року (т.1, а.с.77-78), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.79), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16042679 від 25 вересня 2007 року (т.1 а.с.80);
-квартира АДРЕСА_8 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 травня 2012 року (т.1 а.с.81), витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (т.1 а.с.82-83), витягом про державну реєстрацію прав №34211001 від 22 травня 2012 року (т.1 а.с.84);
-нежитлове приміщення №1, розташована за адерсою: АДРЕСА_9 , підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію власності (т.1 а.с.86-87), договором купівлі продажу нежитлового приміщення від 06 березня 2018 року (т.1 а.с.88-93);
-нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 квітня 2017 року (т.1 а.с.94-97), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.98);
-транспортний засіб MERCEDES-BENZ E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.99-100);
-транспортний засіб RENAULT ZOE, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 101-102).
ОСОБА_2 на праві власності належить наступне майно:
-квартира АДРЕСА_11 , підтверджується договором від 01 жовтня 2009 року (т.1 а.с.124-126), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.127-128), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24086276 (т.1 а.с.129);
-квартира, АДРЕСА_12 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 11 квітня 2008 року (т.1 а.с.110-111), витягом з державного реєстру правочинів (т.1 а.с.112), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18486741 (т.1 а.с.113);
-квартира АДРЕСА_13 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 23 липня 2018 року (т.1 а.с.103-104), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.105);
-квартира АДРЕСА_14 , підтверджується договором від 10 квітня 2006 року (т.1 а.с.114-115), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.116), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10466110 (т.1 а.с.117);
-квартира АДРЕСА_15 , підтверджується договором купівлі-продажу від 13 червня 2006 року (т.1 а.с.106-107), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.108), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 червня 2006 року (т.1 а.с.109);
-садиба в АДРЕСА_2 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2014 року (т.1 а.с.137), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.138-139), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.1 а.с.140-141);
-нежитлове приміщення АДРЕСА_16 , підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 07 жовтня 2011 року (т.1 а.с.132-133), витягом з Державного реєстру правочинів (т.1 а.с.134-135), витягом про Державну реєстрацію прав №31643354 (т.1 а.с.136);
-нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_17 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2014 року (т.1 а.с.118), витягом з державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.119-120), витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.1 а.с.121-122);
-гараж № НОМЕР_4 , розташований за адресою: АДРЕСА_18 , підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с.130-131);
-гараж № НОМЕР_5 , розташований за адресою: ( АДРЕСА_18 , підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с.142-143).
ОСОБА_3 на праві власності належить наступне майно:
-квартира АДРЕСА_19 , підтверджується договором купівлі-продажу від 20 липня 2018 року (т.1 а.с.144-147), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.148);
-квартира АДРЕСА_20 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 23 лютого 2018 року (т.1 а.с.174-175), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.176);
-квартира АДРЕСА_21 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2018 року (т.1 а.с.167-172), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.173);
-нежитлове приміщення АДРЕСА_22 , підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 лютого 2018 року (т.1 а.с.154-157), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.158);
-нежитлове приміщення АДРЕСА_23 , підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 лютого 2018 року (т.1 а.с.149-152), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.153);
-земельна ділянка в АДРЕСА_24 , підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с.159-162), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.163-166);
ОСОБА_4 на праві власності належить наступне майно:
-квартира АДРЕСА_25 , підтверджується договором купівлі-продажу від 28 січня 2020 року (т.1 а.с.187-188), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.189);
-квартира АДРЕСА_26 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 10 червня 2019 року (т.1 а.с.182-185), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.186);
-квартира АДРЕСА_27 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2019 року (т.1 а.с.177-180), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.181);
-квартира АДРЕСА_28 , підтверджується договором купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року (т.1 а.с.190-193), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.194-195);
-нежитлове приміщення АДРЕСА_29 , підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23 вересня 2020 року (т.1 а.с.196-201), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.202-203);
-нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_30 , підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 19 липня 2021 року (т.1 а.с.204-205), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.206-207);
-транспортний засіб RENAULT ZOE, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; наданими фотокопіями (т.1 а.с.208).
Позивачі звертались до Подільської окружної прокуратури м. Києва з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України. (т.1 а.с.209-220). Наслідком звернення є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.221-222,233-235), повідомлення про початок досудового розслідування (т.1 а.с.223-228), постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення (т.1 а.с.229-230).
Відповідно до висновку про вартість майна ОСОБА_2 №13/1-08/23АR, обсяг збитків які завдала російська федерація дорівнює 435 100 доларів США, що еквівалентно 12 393 649, 46 грн. (т.2 а.с.13-49).
Відповідно до висновку про вартість майна ОСОБА_3 №13/2-08/23АR, обсяг збитків які завдала російська федерація дорівнює 126 850,00 доларів США, що еквівалентно 3 613 271, 51 грн. (т.2 а.с.50-82).
Відповідно до висновку про вартість майна ОСОБА_1 №13/3-08/23АR, обсяг збитків які завдала російська федерація дорівнює 253 833,33 доларів США, що еквівалентно 7 230 340, 97 грн. (т.2 а.с.83-117).
Відповідно до висновку про вартість майна ОСОБА_4 №13/4-08/23АR, обсяг збитків які завдала російська федерація дорівнює 160 400,00 доларів США, що еквівалентно 4 568 929, 84 грн. (т.2 а.с.118-151).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» - суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» - права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 наведеної статті).
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.
При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.97 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія рф проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Відомим також є той факт, що 24.02.2022 рф здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Дана обставина також не підлягає доказуванню згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії рф, що тривають з 20.02.2014 (як початкова подія) та як її продовження - військове вторгнення рф до України 24.02.2022, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.74.
Приймаючи до уваги приписи статті 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом ураховується, що за приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Діями з боку російської федерації було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивачів. Тобто безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є російська федерація.
Факти знищення майна позивачів та розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи.
Сам факт збройної агресії російської федерації проти України є причиною виникнення обставин, що слугують підставою звернення позивачами до суду за захист свої порушених прав та свобод, як громадян України, оскільки останні внаслідок збройних дій понесли істотні збитки, які воліють відшкодувати.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд ураховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.75 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Зокрема, п.1 Будапештського меморандуму передбачено, що російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.75, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, Договір між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон, рф вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення російською федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
Російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.
Аналогічну позицію щодо непоширення на рф судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, та інших, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України ураховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.
Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
Збройна агресія російської федерації завдала значущих збитків для України, для майна громадян України та іноземців, що постійно проживають на території України, а також безпосередньо майну позивачів уданій справі.
У результаті зазначених вище подій позивачам було завдано значної матеріальної шкоди, з огляду на особливий цинізм, яким російською федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні. Позивачі відчувають безперервний, невгамовний душевний біль і страждання, через втрачене ними майно. Останні відчувають глибоке розчарування внаслідок таких варварських дій.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що заявлені позивачами позовні вимоги, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів верховенства права та справедливості судового рішення, що полягають у відшкодуванні матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з російської федерації на користь позивачів завданої майнової шкоди в розмірі 27 806 191,70 грн., що у доларовому еквіваленті дорівнює 976 183,33 доларів США.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено та діє станом на день ухвалення рішення.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в зоні проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації станом на 23 вересня 2022 року, згідно переліку до якого Маріупольська міська територіальна громада перебуває в окупації.
Обставини збройної агресії рф проти України та окупації рф частини території України є загальновідомими і, за правилом ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказування.
14.04.2022р. Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. у справі № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) з огляду на те, що починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що рф чинить збройну агресію проти України, то у категорії справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю, завданої внаслідок збройної агресії рф на території України, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):
«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21)».
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (див. постанову Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 591/4825/17, провадження № 61-1188св18).
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на мету інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/313/20 (провадження № 11-378заі20) вказано: «Висновки суду про те, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження викладених обставин стосовно завданої їй моральної шкоди, не можуть бути підставами для повернення позовної заяви в цій частині, оскільки позивачка пояснила своє бачення обрахунку моральної шкоди, пов'язаного з практикою ЄСПЛ щодо застосування відшкодування справедливої сатисфакції за тривале порушення гарантованих прав».
При вирішенні позовних вимог про компенсацію завданої позивачу моральної шкоди, а також розміру цієї шкоди, суд застосовує практику ЄСПЛ та керується розміром задоволених вимог заявників по схожим спорам, що розглядалися ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ «Хачукаєви проти Росії», «Сагаєва та інші проти Росії», «Ісламова проти Росії», «Султигов та інші проти Росії», а також зокрема рішення у справі «Лоізіду проти Турецької Республіки», згідно якого вирішено зобов'язати сплатити компенсацію заявнику, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
З огляду на це, суд вважає належним, обраний позивачами спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені рф відносно них.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачі до початку військової агресії з боку російської федерації, як повноправні громадяни своєї країни, мали налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя, які були порушені військовими діями російської федерації проти України.
Суд погоджується із доводами позивачів про те, що порушивши їх основоположні права і свободи, російська федерація завдала їм тяжких моральних страждань. З огляду на особливий цинізм, з яким російською федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивачі відчувають душевні страждання, що не дають їму можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вони проживав до збройної агресії рф проти України.
Збройна агресія російської федерації спричинила значні душевні страждання, зокрема позивачам, а також членам їх сім'ї, які через ракетний обстріл втратили майно, яке їм належало. Знищення майна завжди сприймається будь-якою людиною як значна душевна травма.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачів в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 4 000 000,00 грн., також є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень конституційних прав позивача, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, вік та стан здоров'я позивача, а тому суд дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем до стягнення, є справедливою сумою компенсації її моральних страждань.
Отже, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який заявлений позивачами у розмірі 4 000 000 грн, є адекватним, розумним та справедливим, а також таким, що відповідає розмірам задоволених вимог заявників по схожим справам, що розглядалися ЄСПЛ.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи підтверджені та достовірні витрати позивачів на оплату послуг експерта з оцінки вартості майна у розмірі 175 000 грн. саме з відповідача стягується відшкодування даних витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації задовольнити.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 7 230 340,97 гривень, а у доларовому еквіваленті 253 833,33 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 12 393 649,46 гривень, а у доларовому еквіваленті - 435 100,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 3613 271,51 гривень, а у доларовому еквіваленті - 126 850,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 4 568 929,84 гривень, а у доларовому еквіваленті - 160 400,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1000 000,00 гривень.
Стягнути з російської федерації на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 175 000,00 гривень, а у доларовому еквіваленті 4641,90 доларів США по курсу НБУ станом на 12 серпня 2023 року.
Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 40 260 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2024 року
Суддя С.О. Демидова