20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 242/3831/19
провадження № 61-5116св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Резніков Олександр Григорович;
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова Олександра Григоровича - адвоката Самойленка Артема Володимировича про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття 07 травня 2020 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого документа № 242/3831/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області, визнати неправомірними і зобов'язати скасувати винесені в межах виконавчого провадження постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року і постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. щодо відкриття 07 травня 2020 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого № 242/3831/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області та в частині визнання неправомірною і зобов'язання скасувати постанову про об'єднання виконавчих провадження у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року відмовлено. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання неправомірною та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року закрито. Роз'яснено скаржнику, що заявлені в цій частині вимоги, підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року скасовано. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. щодо відкриття ним 07 травня 2020 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 242/3831/19, виданого 05 березня 2020 року Селидівським міським судом Донецької області. Визнано неправомірними та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. скасувати винесені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07 травня 2020 року та постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07 травня 2020 року.
24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій справі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. - адвоката Бугая Д. В. задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, постанову Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 липня 2022 року № 40 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року - без змін.
08 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Селидівського міського суду Донецької області.
17 червня 2024 року справа № 242/3831/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
14 червня 2024 року представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. - адвокат Самойленко А. В. подав до Верховного Суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ у справі «Zhuk v. Ukraine» від 21 жовтня 2010 року).
ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Axen v. Germany», § 28).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому відсутні підстави для задоволення клопотання представникаприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова О. Г. - адвоката Самойленка А. В. про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Резнікова Олександра Григоровича - адвоката Самойленка Артема Володимировича про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович