Справа № 199/3285/23
(1-кс/199/709/24)
23.09.2024 року слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12023041630000419, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.04.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.270 ч.1 КК України,-
12 вересня 2024 року до суду надійшло клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» про скасування арешту майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі № № 199/3285/23 (провадження № 1-кс/199/472/23) від 02.05.2023 р. було задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на наступне майно:
- пожежне сміття з напівпричепа TRAILOR SYY 3CX НОМЕР_1 ;
- сідловий тягач-Е марки DAF моделі XF 95.430, VIN НОМЕР_2 р/н НОМЕР_3 ;
- напів - причіп цистерна TRAILOR SYY3CX VIN VFNSYY3CXSACO8410 р/н НОМЕР_1 .
Представник ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД» у клопотанні зазначає, що станом на 12.09.2024 року, з урахуванням дати внесення відомостей до ЄРДР щодо ознак кримінального правопорушення (14 квітня 2023 року), орган досудового слідства мав час для організації та проведення судових експертиз та інших слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.
Арештований напівпричіп знаходиться в пошкодженому пожежею стані; вказаний ТЗ непридатний для подальшого користування за призначенням.
За збереження арештованого напівпричепу власники АЗС, на який зберігається вказаний арештований ТЗ, вимагають проведення оплати від ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД», як від власника, за весь час знаходження даного ТЗ на АЗС, оскільки вказаний ТЗ займає певне паркувальне місце.
ТОВ «Укрінформтрейд» на підставі викладеного вважає, що подальший арешт напів - причіпу цистерни TRAILOR SYY3CX VIN VFNSYY3CXSACO8410 р/н НОМЕР_1 , та тримання його на АЗС, яка належить 3-й особі, порушує принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності, що суперечить завданням кримінального судочинства (п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України), що у свою чергу має негативні наслідки для власника арештованого майна (забезпечується унеможливлення проведення ремонту майна, чи то передача цього майна у власність інших особам) тощо (п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Заявник просив скасувати вищевказані арешти.
Представник заявника надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити клопотання.
Представник органу досудового розслідування до судового засідання не з'явився.
Вивчивши подане клопотання та додатки до нього, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту на рухоме майно, матеріали кримінального провадження №12023041630000419, суд вважає необхідним задовольнити подане клопотання, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України (ч. 4 ст. 21 КПК України).
Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні призначена постановою слідчого від 26.07.2023 р. експертиза має надати відповідь на питання де було місце початкового горіння та осередок самої пожежі за адресою: АДРЕСА_1 , та яка причина виникнення пожежу. Висновок експертизи на виконання даної ухвали в матеріалах справи відсутній.
За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття перша Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенція) проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності.
Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 р.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р. зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції містить три окремі норми: перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - ?вона міститься у другому реченні частини першої; третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети - ?ця норма міститься в частині другій.
Для з'ясування наявності порушення вказаної другої норми «позбавлення майна» ЄСПЛ повинен встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції.
Будь-яке втручання з боку представників влади в безперешкодне користування особою своїм майном повинне бути «законним». Представники органів державної влади мають право контролювати використання майна лише на підставі законів. Таке втручання має бути законним і не свавільним («Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 р., «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 р., «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 р. та ін.).
У справі «Ісмаілов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Коли уряд відмовляє особі у доступі до її власності протягом кількох років, позбавляючи тим самим цю особу можливості користуватися, розпоряджатися, володіти цією власністю, то в цьому випадку має місце порушення права на володіння своїм майном. Суд дійшов такого висновку у справі Лоізіду проти Туреччини (1996).
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов'язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу («Звольський та Звольська проти Республіки Чехія»).
Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета Конвенції полягає в захисті прав, які є «очевидними та вагомими». Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади «реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю» (Рішення у справах «Василеску проти Румунії» та «Бейлер проти Іспанії»).
Як встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, станом на 23.09.2024 р. органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано доказів про те, що за встановлених під час розгляду клопотання про скасування арешту майна обставин потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника напів - причіпу цистерни TRAILOR SYY3CX VIN VFNSYY3CXSACO8410 р/н НОМЕР_1 , як його арешт та позбавлення права користування. При цьому суд враховує, що остання процесуальна дія ( запит до ТОВ «»Прайм Групп Нафта» на виконання клопотання експерта) датована 23.09.2023 року, таким чином орган досудового слідства порушує розумні строки досудового слідства, що вочевидь приводить до непропорційного втручання у мирне володіння особи майном, тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-174, 214,309 КПК України,-
Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12023041630000419, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.04.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.270 ч.1 КК України, - задовольнити.
Скасувати арешт на напів-причіп цистерну TRAILOR SYY3CX VIN VFNSYY3CXSACO8410 р/н НОМЕР_1 , що накладений в рамках кримінального провадження №12023041630000419 відповідно до ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1