20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 689/2537/21
провадження № 61-12779ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 689/2537/21 (провадження № 61-13868св23) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року залишено без змін.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2023 року у справі.
Заяву обґрунтовувала тим, що під час розгляду справи досліджувалось питання про те, що згідно з пунктом 7 спадкового договору набувач взяв на себе обов'язок після смерті поховати ОСОБА_4 на кладовищі в місті Хмельницькому за обрядами православної церкви, встановити надгробок з чорного мармуру вартістю не більше восьми тисяч гривень. Відповідач подавав до суду довідку ФОП ОСОБА_5 на підтвердження виконання обов'язку із встановлення надгробку вартістю 8 200,00 грн. Проте довідка не підтверджує обставини встановлення надгробку із чорного мармуру, як того вимагав укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спадковий договір. 22 березня 2024 року вона засобами поштового зв'язку отримала від ФОП ОСОБА_5 довідку щодо встановлення для ОСОБА_4 надгробного пам'ятника із чорного граніту (габро), що свідчить про свідоме невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором та є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, якою ОСОБА_1 обґрунтовувала свою заяву.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент подачі позову заявниця ще не мала доказів, що свідчили б про свідоме невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спадковим договором, зокрема довідки про встановлення надгробного пам'ятника із чорного граніту, а не із чорного мармуру, як того вимагав оспорюваний спадковий договір. Цю довідку ОСОБА_1 отримала лише 22 березня 2024 року, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ухвалено 03 квітня 2023 року. Відтак вважає, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21), від 14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження № 61-14168ск21), від 14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження № 61-19398ск21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановивши, що довідка ФОП ОСОБА_5 від 12 березня 2024 року є новим доказом у справі, якого не існувало на момент розгляду справи, заява не містить посилання на юридичні факти, які на час розгляду справи існували, але не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_1 на є необґрунтованою.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним спадкового договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник