(ДОДАТКОВА)
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 758/15666/16
провадження № 61-16835св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражний бокс
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління житлового забезпечення від 12 березня 2010 року № -С/ГК; визнати недійсним свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Барвінок», який розташований на вул. Новомостицькій, 25 у м. Києві, від 19 березня 2010 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради.
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 19 липня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фумельова І. О. залишив без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року залишив без змін.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 17 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Єкимова І. С. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 31 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року змінив, збільшив розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 5 000,00 грн до 10 000,00 грн.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідачка просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, понесених в суді касаційної інстанції. Також просила поновити строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас згідно з частиною четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ОСОБА_2 зазначила в касаційній скарзі, у якій повідомила про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Верховний Суд при прийнятті постанови від 31 липня 2024 року не вирішував питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.
17 серпня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, у якій, посилаючись на те що дізналась про постанову Верховного Суду від 31 липня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 серпня 2024 року, просила суд поновити процесуальний строк для подання доказів на понесення зазначених судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 постанови Верховного Суду від 31 липня 2024 року, колегія суддів вважає, що є підстави для поновлення заявнику встановленого законом процесуального строку.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 надала договір про надання правової допомоги від 24 березня 2023 року № 33/1, та додаток до акта до зазначеного договору від 15 серпня 2024 року з переліком послуг, а також Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням ради адвокатів Чернігівської області від 17 березня 2023 року № 119. З цих документів відомо, що загальна вартість витрат становить 10 000,00 грн та складається: ознайомлення з додатковою постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та правовими позиціями Верховного Суду для подання касаційної скарги, складення касаційної скарги на додаткову постанову; складення уточненої касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2023 року.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням невеликої складності справи (касаційна скарга обґрунтовувалася лише тим, що апеляційний суд, ухвалюючи додаткове рішення, безпідставно зменшив розмір понесених витрат на правничу допомогу з 10 000,00 до 5 000,00 грн), а також взявши до уваги, що у вартість витрат також включено складення уточненої касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2023 року, колегія суддів вважає, що співмірним, розумним та необхідним в межах перегляду цієї справи в суді касаційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
З огляду на наведене, заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_2 строк для подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов