19 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9442/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Швидак С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Виростка А.В., ордер серії АВ № 1063830 від 14.02.2023, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" - адвоката Бойко Г.Є., ордер серії АІ № 1675431 від 07.08.2024,
третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК Трейд" - не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 (суддя Мандриченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (головуючий суддя Алданова С.О., судді: Євсіков О.О. і Корсак В.А.)
у справі № 910/9442/23
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
до Товариства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "УЗТК Трейд" (далі - УЗТК Трейд),
про стягнення коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Залізниця звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 3 871 548,00 грн плати за користування вагонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (згідно заяви № 32-35617553/2020-02 від 03.03.2020 про прийняття пропозиції (акцепт) укладення договору; далі - Договір) в частині сплати грошових коштів за користування вагонами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позов задоволено.
За висновками судів, Залізницею правомірно та обґрунтовано нараховано плату за користування вагонами за час їх знаходження на під'їзній колії УЗТК Трейд на підставі пункту 3.4 Договору та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113. Посилання Товариства на настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з аварійним відключенням електроенергії на підприємстві УЗТК Трейд, які, на його думку, звільняють від плати за користування вагонами, відхилені судами з огляду на помилкове тлумачення відповідачем правової природи плати за користування вагонами як заходу відповідальності, а не основного зобов'язання за Договором.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, статті 119, 121 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), підпункту "а" пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами та порушено норми процесуального права, зокрема, статті 13, 86, 210, 270 ГПК України без урахування висновків щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 904/3886/22, від 09.11.2023 у справі № 908/1642/22, від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, від 15.06.2023 у справі № 904/2020/22, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
Скаржник наголошує на відсутності своєї вини у затримці вагонів, яка призвела до нарахування плати за користування, внаслідок настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з аварійним відключенням електроенергії на підприємстві УЗТК Трейд. Вини відповідача як обов'язкової умови стягнення плати за користування вагонами судами не встановлено.
Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга містить попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 100 000 грн. Також у судовому засіданні скаржник просило розподілити судові витрати в порядку статті 129 ГПК України.
Залізниця подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Від УЗТК Трейд відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
03.03.2020 Товариство (вантажовласник, відправник, замовник) подало заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Залізниця (перевізник, виконавець) повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-35617553/2020-02 засвідчило прийняття заяви Товариства про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
За умовами Договору:
- його предметом є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1);
- якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в пункті 3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови (абз. 2 пункту 2.1.10);
- замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника) (пункт 3.4);
- плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де
Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (у спірному періоді для зерновозів - 2 100 грн);
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів:
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається в додатку 1-2 Договору (пункт 3.4.2);
- моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них. Плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункти 3.4.3, 3.4.4);
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо (пункт 6.1);
- сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (пункти 6.2, 6.3);
- невід'ємною частиною договору є додатки. У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункти 14, 14.1).
Товариство стало переможцем електронних аукціонів № RCE001-UA-20221109-44724 та № RCE001-UA-20221109-09117, проведених 11.11.2022.
Протоколом електронного аукціону № RCE001-UA-20221109-44724 визначено наступні умови: англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Українська залізниця"; кількість вагонів - 20; рухомий склад - хопери-зерновози-95; полігон навантаження - УЗ; полігон вивантаження - УЗ та треті країни; дата подачі вагонів під навантаження - 19.11.2022; дата проставлення електронної заявки 15-16.11.2022.
Протоколом електронного аукціону № RCE001-UA-20221109-09117 визначено наступні умови: англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Українська залізниця"; кількість вагонів - 10; рухомий склад - хопери-зерновози-95; полігон навантаження - УЗ; полігон вивантаження - УЗ та треті країни; дата подачі вагонів під навантаження - 20.11.2022; дата проставлення електронної заявки 15.11.2022, 17.11.2022.
Оскільки власної під'їзної колії Товариство по станції "Славута-1" не має, тому відповідні вагони подаються та забираються на(з) під'їзну(ої) колію(ї) УЗТК Трейд на підставі договору про експлуатацію під'їзної колії при станції "Славута-1" № 3859 від 01.07.2022, укладеного позивачем та третьою особою, а також заявки (угоди) № 19 від 15.12.2022.
На виконання зобов'язань за проведеними аукціонами 17.11.2022 на станцію "Славута-1" прибули 30 власних порожніх вагонів власності філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" №№ 58562489, 58563966, 95035077, 95354106, 95361630, 95380036, 95388047, 95389102, 95451662, 95453817, 95499638, 95524427, 95524542, 95578614, 95618252, 95618310, 95642211, 95644035, 95670725, 95677654, 95692968, 95697553, 95754800, 95755260, 95759874, 95760880, 95776761, 95794582, 95798625, 95932331.
На ці 30 вагонів складено акт ф. ГУ-23 № 1655 від 17.11.2022 о 14:40 на початок затримки (віднесення на відповідальність залізниці) по причині очікування забезпечення електронної заявки за відповідними аукціонами.
21.11.2022 о 17:00 щодо вагонів №№ 95759874, 95697553 складено акт ф. ГУ-23 № 1675 на закінчення затримки (віднесення на відповідальність залізниці) (початок затримки акт ф. ГУ-23 № 1655 від 17.11.2022). Створено залізничні накладні №№ 33531104, 33531120 Славута-1 - Козятин-1 про пересилання вагонів в ремонт.
Надалі у зв'язку із необхідністю проведення ремонту взамін вищевказаних вагонів, згідно з вказівкою оператора філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця", надано вагони №№ 95616686, 95752085.
27.11.2022 о 20:30 щодо 28 поданих вагонів складено акт ф. ГУ-23 № 1690 на закінчення затримки (віднесення на відповідальність залізниці).
У свою чергу 27.11.2022 щодо 28 вагонів складено акт ф. ГУ-23 № 1691 від 27.11.2022 о 20:30 на початок затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника).
Актом ф. ГУ-23 № 1692 від 27.11.2022 здійснено коригування часу користування даними вагонами, а саме час затримки вагонів скориговано відповідно до часу подачі вагонів згідно із умовами вказаних протоколів електронних аукціонів, а саме з 19.11.2022 та 20.11.2022.
Щодо 2 вагонів №№ 95616686, 95752085 01.12.2022 о 08:15 складено акт ф. ГУ-23 № 1705 на початок затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) з приміткою "згідно електронної заявки на 20.11.2022". В подальшому зняті з затримки 22.12.2022 в 14.20 згідно із актом ф. ГУ-23 № 1823 та подано під навантаження згідно пам'ятки про подавання ф.ГУ-45 № 20. Після повідомлення про навантаження дані вагони виставлені з п/к згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 19 від 22.12.2022 о 17:40 та оформлено залізничну накладну № 33709817 Славута-1- ПКП Хелм Всходни.
У подальшому 5 вагонів зняті з затримки 16.12.2022 о 03:00 згідно із актом ф. ГУ-23 № 1767 (початок затримки акт ф. ГУ-23 № 1691 від 27.11.2022) та подано на під'їзну колію (надалі - п/к) згідно із пам'яткою ф. ГУ-45 № 17. Надалі 22.12.2022 о 10.00 створено пам'ятку ф. ГУ-45 № 17 про забирання вагонів з під'їзної колії та оформлено залізничну накладну №33709791 Славута-1-ПКП Хелм Всходни.
З метою проведення ремонту 5 вагонів, а саме №№ 95451662, 95692968, 95380036, 95776761, 95618310 зняті з затримки 16.12.2022 о 15:20 згідно із актом ф. ГУ-23 № 1769 (початок затримки акт ф. ГУ-23 № 1691 від 27.11.2022).
Надалі створено залізничну накладну № 33702853 Славута-1 - Шепетівка про пересилання вказаних вагонів в ремонт. Взамін вищевказаних вагонів, згідно вказівки оператора філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця", надано вагони №№ 95336640, 95523155, 95751319, 95753182, 95329660.
П'ять вагонів, які надані взамін тих, що були забрані в ремонт, а саме №№ 95336640, 95523155, 95751319, 95753182, 95329660 складено акт ф. ГУ-23 № 1783 від 17.12.2022 о 23:40 на початок затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) у зв'язку із очікування подавання та звільнення вантажного фронту. Надалі зняті з затримки 22.12.2022 в 14:20 згідно з актом ф. ГУ-23 № 1822 та подано на під'їзну колію згідно із пам'яткою ф. ГУ-45 № 20. Після повідомлення про навантаження вказані вагони виставлені з п/к згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 19 від 22.12.2022 о 17:40 та оформлено залізничну накладну №33709817 Славута-1- ПКП Хелм Всходни.
У свою чергу, з метою проведення ремонту вагон № 95798625 знятий з затримки 06.12.2022 о 18:00 згідно із актом ф. ГУ-23 № 1727 (початок затримки акт ф. ГУ-23 № 1691 від 27.11.2022). Надалі створено залізничну накладну № 33635004 Славута-1 - Конотоп про пересилання вагону в ремонт. Взамін вищевказаного вагону, згідно вказівки оператора філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця", надано вагон № 95621116.
Щодо вагону (наданого взамін забраного в ремонт), а саме № 95621116 складено акт ф. ГУ-23 № 1728 від 06.12.2022 о 08:00 на початок затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) у зв'язку із очікування подавання та звільнення вантажного фронту, який знятий з затримки 22.12.2022 в 14.20 згідно із актом ф. ГУ-23 № 1821 та подано на під'їзну колію згідно із пам'яткою ф. ГУ-45 № 20. Після повідомлення про навантаження дані вагони виставлені з п/к згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 №19 від 22.12.2022 о 17:40 та оформлено залізничну накладну № 33709817 Славута-1-ПКП Хелм Всходни.
16.12.2022 о 21:00 складено акт ф. ГУ-23 № 1779 (початок затримки акт ф. ГУ-23 № 1691 від 27.11.2022) на закінчення затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) та подано під навантаження 5 вагонів зерновозів згідно пам'ятки про подавання ф. ГУ-45 № 18. Після повідомлення про навантаження дані вагони виставлені з п/к згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 17 від 22.12.2022 о 10:00 та оформлено залізничну накладну № 33709791 Славута-1- ПКП Хелм Всходни.
22.12.2022 о 10:30 складено акт ф. ГУ-23 № 1820 на закінчення затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) та подано під навантаження 10 вагонів зерновозів згідно пам'ятки про подавання ф. ГУ-45 № 19. Після повідомлення про навантаження дані вагони виставлені з п/к згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 18 від 22.12.2022 о 14:00 та оформлено залізничну накладну №33709809 Славута-1- ПКП Хелм Всходни.
Також 22.12.2022 о 14:20 складено акт ф. ГУ-23 №№ 1824, 1825 на закінчення затримки (віднесення на відповідальність вантажовласника) та подано під навантаження 2 вагони зерновози згідно пам'ятки про подавання ф. ГУ-45 № 20. Після повідомлення про навантаження дані вагони подані з під'їзної колії згідно пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 19 від 22.12.2022 о 17:40, оформлено залізничну накладну № 33709817 Славута-1-ПКП Хелм Всходни.
Після закінчення вантажних операцій та збирання вагонів з під'їзної колії, відповідачу нараховано плату за користування вагонами згідно відомості ф. ГУ-46 № 26120001р у розмірі 3 226 290,00 грн без ПДВ, яку вантажовласник підписав 27.12.2022 з запереченнями, що стало підставою для подання позову.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення.
Статтею 908 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.
Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).
За змістом пункту 15 Правил користування вагонами і контейнерами, за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
За встановлених обставин справи суди дійшли висновку, що плата за користування вагонами за час їх знаходження на під'їзній колії УЗТК Трейд нарахована Залізницею відповідно пункту 3.4 Договору та Правил користування вагонами і контейнерами. Розрахунок відповідає умовам Договору та є арифметично вірним.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені статтею 121 Статуту залізниць, відповідно до якої вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, визначено такі умови звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Однак, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні відповідні докази, а заперечення відповідача щодо нарахування плати за користування власними вагонами перевізника зводяться до посилань на пункт 6.1 Договору та настання форс-мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності за затримку вагонів та нарахованої плати за користування ними.
В підтвердження настання обставин непереборної сили Товариство надало сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати № 22-01/26 від 12.01.2023, відповідно до якого період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 15.11.2022 по 22.12.2022.
За змістом частини першої статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Оцінюючи наведені у сертифікаті обставини суди зазначили, що настання обставин непереборної сили за умовами договору та нормою частини першої статті 617 ЦК України звільняє сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору. Однак у цьому випадку предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, що не є видом відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22.
Суди також звернули увагу, що рішенням правління акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") від 19.12.2022 затверджено перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.
Зі змісту згаданих документів убачається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема, у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.
Зазначені обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів із вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів.
Тобто, саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном за час існування обставин, зазначених вище.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, акти загальної форми із зазначенням цих обставин не складались, а складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять жодних заперечень саме у зв'язку із запровадженням комендантської години.
Зазначене рішення правління АТ "Українська залізниця" є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
Таким чином суди виснували, що заперечення відповідача не узгоджуються з умовами Договору та нормами чинного законодавства, а саме, статтями 119, 121 Статуту залізниць, пунктами 3, 4, 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, статтею 617 ЦК України.
Крім того судами з'ясовано, що відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 354 від 11.11.2022 до договору ТЕО 11/08/20 від 11.08.2020, укладеного між Товариством (експедитор) та УЗТК Трейд (клієнт), сторони дійшли згоди, що клієнт повинен здійснити навантаження вантажу протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту прибуття рухомого складу на станцію навантаження. У випадку більш тривалого навантаження клієнт здійснює компенсацію експедитору плати за таке тривале використання власних вагонів АТ "Укрзалізниця" згідно тарифів АТ "Укрзалізниця" (плата за користування та зберігання рухомого складу), при цьому кожна неповна година вважається повною.
Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, статті 119, 121 Статуту залізниць, підпункту "а" пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами та порушено норми процесуального права, зокрема, статті 13, 86, 210, 270 ГПК України без урахування висновків щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 904/3886/22, від 09.11.2023 у справі № 908/1642/22, від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, від 15.06.2023 у справі № 904/2020/22, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.
Так, у справі № 904/3886/22 Залізниця звернулася з позовом до приватного підприємства про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та плати за накопичення, мотивованим несвоєчасним забиранням відповідачем вагонів на свою під'їзну колію.
У межах розгляду цієї справи Верховним Судом розглядалося питання наявності/відсутності підстав для стягнення заявлених нарахувань з огляду на прийняття Залізницею розпорядження від 24.02.2022 №ЦЦО/99.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виснував, що зміст конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99 свідчить про те, що всім станціям Залізниці забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп'янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.
У даному випадку станцією призначення була Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.
Оскільки, перевезення вантажів до станції Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням від 24.02.2022 №ЦЦО/99, то суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв'язку з такою забороною, оскільки у даному випадку саме Залізниця є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до цього суду, Верховний Суд зазначив, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, з чого саме виходив суд апеляційної інстанції, стверджуючи про те, що у даному випадку саме Залізниця є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів у період з 22.02.2022 до 18.03.2022, ураховуючи те, що конвенційна заборона №ЦЦО/99 датована 24.02.2022, подача порожніх вагонів запланована відповідачем на 21.02.2022, відповідно до електронної заявки, а лист-клопотання про забирання вагонів подано приватним підприємством 23.02.2022.
У справі № 908/1642/22 Залізниця звернулася з позовом до товариства про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та плати за охорону вантажу, обґрунтованим тим, що відповідачем своєчасно не було забрано порожні та завантажені вагони, які прибули на станцію призначення.
У межах розгляду цієї справи Верховним Судом розглядалося питання наявності/відсутності підстав для стягнення заявлених нарахувань з огляду на прийняття Залізницею телеграмного розпорядження від 05.04.2022 № ЦМ-13/693.
Позовні вимоги підтверджено матеріалами справи і суди не встановили підстав для звільнення відповідача від оспорюваних нарахувань, у зв'язку із чим задовольнили позов.
Скаржник доводив, що позивач здійснив нарахування плати за користування вагонами за час затримки вагонів без урахування вимог телеграмного розпорядження від 05.04.2022 № ЦМ-13/693, з якого вбачається, що рішенням правління Залізниці від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено перелік, згідно з яким до часу користування вагоном (контейнером) не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції відправлення та/або прибуття. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.
Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, зазначивши, що відповідач не довів, а суди не встановили, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години); також відповідачем не доведено, що у спірний період робота залізничних станцій та під'їзних колій відповідача, припинялась на період дії комендантської години; відповідачем не направлялось на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що відповідач не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; та пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
У межах цієї справи скаржник також посилався на наявність форс-мажорних обставин, однак такі посилання були відхилені Верховним Судом оскільки нарахована позивачем та пред'явлена до стягнення плата за користуванням вагонами є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем за надані йому послуги залізниці, та не є відповідальністю відповідача. Навпаки, судами встановлено, що в період з 24.02.2022 по 11.03.2022 відповідачем як вантажовласником здійснювалися передавальні операції, чим спростовано твердження відповідача про повне зупинення виробництва підприємства. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку сплатити нараховану плату.
У справі № 904/2020/22 Залізниця звернулася з позовом до товариства про стягнення плати за користування вагонами, мотивованим їх затримкою на шляху прямування через скупчення на станції призначення і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, тобто, з вини відповідача.
У межах розгляду цієї справи Верховним Судом також розглядалися питання наявності/відсутності підстав для стягнення заявлених нарахувань з огляду на прийняття Залізницею телеграмного розпорядження від 05.04.2022 № ЦМ-13/693 та конвенційної заборони за розпорядженням від 24.02.2022 №ЦЦО/99.
З метою з'ясування обставин можливого впливу комендантської години та/або конвенційної заборони на затримку вагонів на шляху прямування до станції призначення, що призвело до нарахування плати за користування вагонами, справу Верховним Судом направлено на новий розгляд.
У справі № 908/1795/19 Залізниця звернулася з позовом до товариства про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі, мотивованим затримкою вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника.
Верховний Суд, переглядаючи цю справу в касаційному поряду, зокрема виснував, що:
"за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства)".
Суди встановили, що прийняті до перевезення залізницею (позивачем) спірні вагони з вантажем були затримані на шляху прямування до станції призначення Запоріжжя-Ліве у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача, а не Залізниці, у зв'язку з чим задовольнили позов, з чим погодився і Верховний Суд.
У справі № 355/385/17 фізична особа звернулася з позовом до товариства про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди, обґрунтованим неправомірною відмовою відповідача (страховика) від здійснення страхового відшкодування.
Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах у справах №№ 904/3886/22, 908/1642/22, 908/1795/19, 904/2020/22, № 355/385/17, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб'єктним, об'єктним критеріями.
Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити про те, що скаржник у касаційній скарзі з посиланнями на наведену судову практику Верховного Суду фактично намагається довести існування правового висновку Верховного Суду про те, що відсутність вини у діях вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної тощо) звільняє останнього від плати за користування вагонами.
Однак таке тлумачення правових позицій Верховного Суду ґрунтується на помилковому розумінні вини в подібних правовідносинах як елементу складу цивільного правопорушення, відсутність якої звільняє від відповідальності, якою, утім, плата за користування вагонами, не є.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19 (на неврахування якої посилається сам скаржник) звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Однак судами попередніх інстанцій не встановлено, що затримка вагонів у спірних правовідносинах виникла з вини залізниці.
Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Товариства.
Ураховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства підлягає закриттю, Верховний Суд не розглядає клопотання скаржника про розподіл судових витрат в порядку статті 129 ГПК України.
Керуючись статтею 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296, ГПК України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 зі справи № 910/9442/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова