23 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3498/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - Товариство)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України
про визнання рішення недійсним в частині,
Товариство 09.08.2024 (через систему "Електронний суд") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024, якою залишено в силі рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021, а справу № 910/3498/21 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Водночас у касаційній скарзі Товариство просило зупинити дію рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у цій справі, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2024 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв'язку з тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), оскільки не містила чітких підстав касаційного оскарження судових рішень; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Копія ухвали Верховного Суду від 26.08.2024 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана та доставлена в електронний кабінет одержувача 27.08.2024 о 18:22, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет "Електронного суду", сформованою з автоматизованої системи документообігу Суду.
Товариство 05.09.2024 (через систему "Електронний суд") на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.08.2024 подало заяву з касаційною скаргою в новій редакції, в якій скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, абзацу восьмого статті 1, частини другої статті 12, частин першої та другої статті 13, статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 2.1 розділу 2 пунктів 3.1, 3.3, 3.4, розділу 3, пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 розділу 4, пункту 5.1 розділу 5, пунктів 6.1, 6.2, 6.3 розділу 6, пункту 7.1 розділу 7, пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.6 розділу 8, пунктів 9.1, 9.2, розділу 9 та пунктів 10.1. 10.2, 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49, пункту 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" без урахування висновків Верховного суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю (затверджених рішенням Антимонопольного комітету від 01.11.2008) у подібних правовідносинах;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
З огляду на усунення скаржником недоліків касаційної скарги Суд, враховуючи, що касаційна скарга подана в межах строків, встановлених частиною першою статті 288 ГПК України, та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку, що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.
Разом з тим у касаційній скарзі Товариством заявлено клопотання про зупинення дії постанови апеляційного господарського суду від 17.07.2024, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 19.10.2021, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що сума коштів, присуджена до стягнення зі скаржника згідно з оскаржуваним судовим рішенням, є непомірно великим фінансовим тягарем, а його примусове стягнення у разі звернення до виконання може спричинити значні збитки для скаржника та призвести до припинення роботи Товариства. Також скаржник посилається на те, що згідно постанови приватного виконавця від 25.07.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 накладено арешт на кошти скаржника на виконання наказу господарського суду Волинської області від 25.04.2024 у іншій справі № 903/62/23, у зв'язку з чим скаржник не матиме можливості здійснити сплату штрафу в силу скрутного фінансового становища, що також підтверджується його фінансовою звітністю.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Однак посилання скаржника на його скрутне матеріальне становище та арешт коштів скаржника у межах виконавчого провадження у іншій справі, а також настання негативних наслідків у зв'язку з виконанням оскаржуваних судових рішень без надання жодних доказів, які підтверджували б необхідність зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення у цій справі, не можуть бути безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 234, 294 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 зі справи № 910/3498/21.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 24 жовтня 2024 року об 11:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 14 жовтня 2024 року.
4. У задоволенні клопотання акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024, якою залишено в силі рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 зі справи № 910/3498/21, відмовити.
5. Витребувати матеріали справи № 910/3498/21 господарського суду міста Києва за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" до Антимонопольного комітету України про визнання рішення недійсним в частині.
6. Копію ухвали надіслати господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова