23 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1875/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (колегія суддів у складі: Желік М.Б.- головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
у справі № 914/1875/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман"
про банкрутство,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" 09.09.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, якою скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 про заміну кредитора у справі про банкрутство у справі № 914/1875/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман". Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Здійснивши перевірку касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
До Господарського суду Львівської області 15.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" надійшла заява про заміну кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс".
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" про заміну кредитора в порядку процесуального правонаступництва у справі №914/1875/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман", замінено кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс", в частині вимог до боржника в сумі 87850200,00 грн (заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 235/KL-13 від 24.09.2013), які не забезпечені заставою майна Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман".
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 914/1875/16 ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 в частині розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" про заміну кредитора правонаступником у справі скасовано, прийнято у скасованій частині нове рішення, яким в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" про заміну кредитора правонаступником у справі №914/1875/16 відмовлено.
Згідно зі ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства), а отже, належить до першої групи питань.
Щодо спорів, які згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства). Отже, в залежності від цього мають застосовуватися ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства - ст. ст. 255, 287 ГПК України.
Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, Кодекс України з процедур банкрутства). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).
Враховуючи викладене, слід зазначити, що вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро", поданою на судові рішення у справі про банкрутство №914/1875/16 про заміну кредитора правонаступником слід керуватися приписами ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 про заміну кредитора у справі про банкрутство, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 50/311-б.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, що прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 про заміну кредитора у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1875/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков