29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" вересня 2024 р. Справа № 924/565/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом військової частини НОМЕР_1
до приватного підприємства "Транс-Авто-Д"
про стягнення 1207348,32 грн
та зустрічним позовом приватного підприємства "Транс-Авто-Д"
до військової частини НОМЕР_1
про визнання додаткової угоди укладеною
за участю представників:
військової частини НОМЕР_1 : Руденко В.Б.
приватного підприємства "Транс-Авто-Д": Петровський В.А.
Рішення ухвалюється 17.09.2024, оскільки в судовому засіданні 29.08.2024 постановлено ухвалу про оголошення перерви.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Транс-Авто-Д" 1207348,32 грн неустойки за договором №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти, з яких 525780,72 грн пені та 681567,60 грн штрафу (з урахуванням пояснень щодо суми нарахувань від 19.06.2024).
Ухвалою суду від 17.06.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.07.2024.
У засіданні 02.07.2024 судом постановлено ухвали, зокрема про продовження відповідачу строку на подання відзиву на позов до 09.07.2024 та відкладення підготовчого засідання на 09.07.2024, яке у подальшому відкладено на 22.07.2024.
08.07.2024 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява (від 05.07.2024) приватного підприємства "Транс-Авто-Д" до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить визнати додаткову угоду №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 укладеною шляхом акцептування пропозиції ПП "ТАД" шляхом мовчазної згоди військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 09.07.2024 прийнято зустрічну позовну заяву приватного підприємства "Транс-Авто-Д" до військової частини НОМЕР_1 про визнання додаткової угоди укладеною до спільного розгляду із первісною позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до приватного підприємства "Транс-Авто-Д" про стягнення 1207438,32 грн неустойки, позовні вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №924/565/24.
Ухвалою суду від 22.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 25.07.2024, яке в подальшому ухвалою суду відкладено на 20.08.2024.
Ухвалою суду від 20.08.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.08.2024, в якому у подальшому оголошено перерву на 17.09.2024.
Позивач за первісним позовом - військова частина НОМЕР_1 в обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом - приватним підприємством "Транс-Авто-Д" зобов'язання зі своєчасної поставки товару за договором №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 617 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Приватне підприємство "Транс-Авто-Д" (ПП "ТАД") у відзиві (від 08.07.2024) на первісний позов вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свою позицію, повідомило, що ПП "ТАД", виробляючи напівпричепи-платформи TAD JUMBO 50-4, використовує осі виробництва європейського виробника компанії SAF. З метою виконання умов договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 ПП "ТАД" було надіслано заявку на придбання осей SAF - HOLLAND Polska Spolka z o.o., проте через хакерську атаку на компанію SAF - HOLLAND відбулось зміщення строків виробництва та поставки осей SAF. У зв'язку із затримкою поставки осей, необхідних для виробництва напівпричепів-платформ TAD JUMBO 50-4 за договором №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023, ПП "ТАД" на адресу військової частини НОМЕР_1 було надіслано підписану додаткову угоду №1 від 27.09.2023 до договору. Таким чином, вважає, що затримка виконання первинної редакції договору виникла з підстав, незалежних від ПП "ТАД", проте ПП "ТАД" було зроблено все можливе з метою пришвидшення виробництва напівпричепів, про що свідчить термін виконання замовлення 11.10.2023, а не 15.11.2023, який передбачений додатковою угодою №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023.
Повідомило, що на адресу військової частини НОМЕР_1 було надіслано підписану додаткову угоду №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023, якою продовжено термін поставки до 19 тижнів (до 15.11.2023) і яка вважається прийнятою та укладеною шляхом акцептування пропозиції ПП "ТАД" через мовчазну згоду військової частини НОМЕР_1 (про укладення цієї додаткової угоди заявлено зустрічні позовні вимоги). Зазначило, що оскільки ПП "ТАД" повідомлено представнику військової частини НОМЕР_1 про готовність до відвантаження напівпричепів 11.10.2023 (дата отримання сертифікатів відповідності ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ"), ПП "ТАД" виконало умови договору у визначені терміни, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки не підлягають задоволенню.
Вважає розрахунок штрафних санкцій некоректним, оскільки згідно з п. 5.3 договору поставка товару здійснюється силами, засобами, транспортом замовника та за рахунок замовника, отже, моментом виконання зобов'язань є повідомлення замовника про готовність товару до відвантаження, а саме: 11.10.2023, виходячи з чого протермінування поставки товару згідно з первинною редакцією договору становить 13 днів. Відповідно, сума пені повинна становити 189865,26 грн, а штраф 7% не застосовується, оскільки прострочення становить менше 30 днів. Одночасно зауважило, що затримка в 13 днів від першочергової редакції договору не завдала збитків військовій частині, а до спірних правовідносин слід застосувати ст. 233 ГК України. Тому, якщо суд дійде висновку, що в діях ПП "ТАД" наявні порушення умов договору, просить звільнити його від сплати штрафних санкцій.
При цьому з огляду на умови додаткової угоди №1 від 27.09.2023 вважає, що поставка товару здійснена у визначені умовами договору строки.
Військова частина НОМЕР_1 у відповіді на відзив (від 19.07.2024) звернула увагу на те, що за положеннями договору №36 жодне із зобов'язань ПП "ТАД" як постачальника продукції не поставлено в залежність від дій субпостачальника. З огляду на положення ст. 617 ЦК України посилання на невиконання компанією SAF-HOLLAND Polska Spolka z o.o. договірних зобов'язань перед ПП "ТАД" не може слугувати підставою для звільнення ПП "ТАД" від відповідальності за порушення зобов'язань за договором №36. Зауважила про відсутність доказів на підтвердження належного дотримання з боку ПП "ТАД" процедури, передбаченої пунктами 8.2- 8.4 договору №36. Вважає, що твердження ПП "ТАД" про "хакерську атаку" з'явилось значно пізніше, після отримання претензії, суперечить інформації, яка була повідомлена раніше в листі компанії SAF-HOLLAND Polska z o. o. від 02.10.2023, не підтверджується доказами станом на день подання цієї відповіді на відзив. Також вважає помилковою позицію ПП "ТАД" щодо укладення додаткової угоди з продовженням терміну поставки до 19 тижнів та виконання зобов'язання з поставки в цей строк, оскільки ПП "ТАД" поставило перед військовою частиною НОМЕР_1 задачу "обирати" між двома проєктами додаткової угоди з різними змінами до договору, що надійшли поза межами строку поставки. Стверджує, що військова частина НОМЕР_1 не погоджувала, не акцептувала та не підписувала жодну з цих угод, не вчиняла будь-яких дій, які би давали підставу ПП "ТАД" вважати укладеною додаткову угоду (чи угоди) із змінами строку поставки. Стверджує про неналежність як доказів знімку екрану телефону щодо повідомлення про всі події з виконання договору №36 ОСОБА_1 , копії заяви від 08.07.2024, на якій приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Я. Чепець засвідчено справжність підпису Б. Хімчинського (але не обставини, викладені ним у заяві). Зауважила, що відсутність адреси електронної пошти в договорі №36 не скасовує можливості надсилання повідомлень військовій частині НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку (пп. 6.3.3 договору щодо повідомлення замовника про дату відвантаження товару постачальником не дотримано). Вважає, що укладаючи договір №36, ПП "ТАД" достеменно знало про відсутність електронної адреси у військової частини НОМЕР_1 , тому для практичної реалізації своїх договірних обов'язків свідомо та самостійно використовувало альтернативні та достатні способи комунікації. Зазначає про безпідставність твердження відповідача про те, що умови договору №36 вважаються виконаними з моменту повідомлення замовника про готовність товару до відвантаження, адже на підтвердження цієї позиції ПП "ТАД" не наводить жодного посилання на положення договору №36. Натомість відповідно до пункту 5.1 договору №36 поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 12 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження. Наполягає на тому, що реалізація пунктів 5.2-5.7 договору №36 повинна була відбуватися в межах встановленого у пункті 5.1 дванадцятитижневого строку. Зазначене обумовлює висновок про неправильність наведеного ПП "ТАД" альтернативного розрахунку штрафних санкцій. Посилання ПП "ТАД" на відсутність нанесених збитків як підставу для звільнення від договірної неустойки вважає неправильним, позаяк умовами договору №36 сторони не встановлювали залікову неустойку; з огляду на невстановлення сторонами договору №36 положення щодо відшкодування збитків, законна виключна неустойка, передбачена п. 7.2 договору №36, підлягає застосуванню без будь-яких застережень. Зазначає, що посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положення статті 233 ГК України з огляду на надмірність неустойки не підлягає врахуванню та задоволенню, оскільки: розмір неустойки визначений законом і при укладенні договору №36 прийнятий його сторонами; за своїм характером неустойка, встановлена у договорі №36, є виключною, тобто незалежною від наявності чи відсутності збитків; ПП "ТАД", укладаючи договір №36 на суму 14605020,00 грн, мало усвідомлювати розмір наслідків у випадку застосування до нього договірного положення про неустойку (ст. 42 ГК України); документальне підтвердження отримали намагання ПП "ТАД" завуалювати допущене порушення договірних відносин під випадок настання обставин непереборної сили.
ПП "ТАД" у запереченнях на відповідь на відзив (від 26.07.2024), зокрема зауважило, що відповідно до п. 2 ст. 79 Віденської конвенції на підставі Сертифікату Торгової палати Північної Великопольщі від 16 липня 2024 року та Підтвердження форс-мажорних обставин від Польсько-Української господарчої палати вих. № PUIG/2024/WJ/07\77 22.07.2024 ПП "ТАД" перебувало під впливом форс-мажорних обставин відносно виконання договірних зобов'язань з військовою частиною НОМЕР_1 в період часу з 21 серпня 2023 року і до 05 жовтня 2023 року, що становить 46 календарних днів. Відповідно, термін виконання договірних зобов'язань ПП "ТАД" перед військовою частиною НОМЕР_1 згідно договору №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти відкладається на 46 календарних днів, а саме з 27 вересня 2023 року до 12 листопада 2023 року. Зазначило, що твердження представника військової частини НОМЕР_1 про те, що посилання на "хакерську атаку" з'явилось після отримання претензії, не відповідає дійсності. Повідомило, що ПП "ТАД" постійно, з моменту укладення договору до моменту фактичного відвантаження товару контактувало з представниками військової частини НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) та повідомляло етапи виробництва напівпричепів, затримки поставки осей у зв'язку з форс-мажорними обставинами та варіанти продовження строків виконання договору шляхом укладення додаткової угоди. Наполягає на тому, що ПП "ТАД" належним чином виконало умови поставки за договором №36 про закупівлю за державні кошти 11.10.2023 в момент повідомлення замовника про готовність вантажу до відвантаження; розрахунок штрафних санкцій, що ґрунтується на видаткових накладних та актах прийому-передачі товарів, є некоректним за даних умов поставки товарів на умовах EXW Інкотермс.
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання додаткової угоди №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 укладеною шляхом акцептування пропозиції ПП "ТАД" шляхом мовчазної згоди, ПП "ТАД" зазначило, що з огляду на неотримання від закордонного постачальника комплектуючих частин для комплектації товару, передбаченого договором №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти, підприємство звернулось до військової частини НОМЕР_1 з пропозицією укласти додаткову угоду №1 від 27.09.2023 до договору щодо відкладення терміну поставки товару. Однак військова частина НОМЕР_1 підписану додаткову угоду не повернула, як і не надала мотивованої відмови у її підписанні. Правовою підставою зустрічних позовних вимог зазначає положення ст. ст. 11, 509, 629, 638, 639, 640, 641, 644, 654, 712 ЦК України, ст. ст. 175, 181, 188 ГК України.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на зустрічний позов (від 18.07.2024) вимогу зустрічного позову вважає необгрунтованою. Повідомила, що отримала від ПП "ТАД" два проєкти додаткової угоди з різними змінами до договору, які всі були датовані останнім днем строку виконання зобов'язання ПП "ТАД" ("заднім числом"), мали один і той же номер - №1. Сама пропозиція щодо внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди надійшла після 27.09.2023, тобто поза межами строку поставки - у період порушення виконання зобов'язання з поставки товару.
Зауважила, що із зустрічного позову вбачається, що про недопоставку замовлених осей було відомо ще 21.08.2023, тобто задовго до закінчення строку поставки. ПП "ТАД" не наводить жодних вагомих причин незвернення до військової частини НОМЕР_1 з пропозицією перенести кінцевий строк постачання товарів за укладеним договором під час дії такого строку. Вважає помилковою позицію ПП "ТАД" щодо того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню "за аналогією закону" положення частини першої статті 641 ЦК України, оскільки порядок внесення змін до договору відображений у статтях 651-654 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що станом на день звернення ПП "ТАД" до суду із зустрічним позовом договір №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти в частині обов'язків постачальником фактично є виконаним - поставки здійснені 26.10.2023 та 06.11.2023. Зміна вже виконаного постачальником договору в частині часових меж виконання ним договірного зобов'язання є неможливою, оскільки зобов'язання, щодо строку виконання якого подана вимога, вже не існує, воно припинило своє існування в момент виконання. Також зазначає, що зі змісту вимоги зустрічного позову є невідомим, яку версію додаткових угод №1 від 27.09.2023 ПП "ТАД" просить визнати укладеною.
У відповіді на відзив на зустрічний позов (від 26.07.2024) ПП "ТАД" зазначило, що з метою оперативного врегулювання ситуації, яка склалась з поставкою осей SAF дійсно спочатку направило проект додаткової угоди №1 до договору №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти з продовженням терміну виконання умов договору до 16 тижнів, проте в процесі перемовин з компанією SAF - HOLLAND Polska Spolka z.o.o. стало зрозуміло, що осі можуть не поставити у визначений термін, тому в подальшому ПП "ТАД" було надіслано додаткову угоду №1 до договору №36 від 05.07.2023 про закупівлю за державні кошти з іншій редакції, яка продовжувала термін виконання умов договору до 19 тижнів. Зазначене спростовує безпідставне звинувачення ПП "ТАД" в недобросовісному відношенні постачальника до взятих зобов'язань. Даний факт підтверджується і тим, що ПП "ТАД" усіма можливими способами докладало зусиль до якнайшвидшого виконання умов договору, а саме: після отримання 05 жовтня 2023 року осей SAF, в період часу до повідомлення про готовність товару до відвантаження 11 жовтня 2023 року - за 6 днів завершили виробництво напівпричепів, провели необхідні сертифікації та повідомили замовника про готовність товару до відвантаження. Вказує, що ст. 188 ГК України визначає обов'язок сторони договору повідомити другу сторону про результати розгляду пропозиції про зміну умов договору, а не має рекомендаційний характер. Крім цього, додатково зазначило, що підставою для звернення до військової частини НОМЕР_1 з додатковою угодою про продовження строків виконання умов договору №36 стало протермінування поставки осей виробництва компанії SAF, яка сталася внаслідок форс-мажорних обставин. Зокрема, 22 липня 2024 року ПП "ТАД" отримано підтвердження форс-мажорних обставин від Польсько-Української господарчої палати вих. № PUIG/2024/WJ/07\77. Враховуючи те, що протягом визначеного ст. 188 ГПК України двадцятиденного строку ПП "ТАД" не отримало будь-якої відповіді на направлену пропозицію укласти додаткову угоду №1 від 27.09.2023, вважає її прийнятою та, відповідно, укладеною акцептуванням пропозиції ПП "ТАД" шляхом мовчазної згоди ВЧ НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 у запереченнях на відповідь на відзив (від 19.08.2024) зазначила про необґрунтованість доводів ПП "ТАД" щодо обов'язку сторони повідомити про результати розгляду пропозиції, наданої у порядку ст. 188 ГК України, та про відсутність посилань на наслідки недотримання вказаних положень. Зауважує про наявність суперечності, оскільки спочатку у жовтні 2023 року ПП "ТАД" повідомило про "протермінування постачання осьових агрегатів постачальником SAF-HOLLAND Polska Sp. z. o. o." та долучило лист, з якого вбачається, що своєчасна поставка зірвана головним підприємством SAF GmbH через "нестандартний матеріал, що використовується при виробництві мостів"; а після отримання претензії - ПП "ТАД" вже повідомило з посиланням на лист від 02.01.2024 про те, що "березнева кібератака порушила ланцюги постачання у відділі закупівель SAF-HOLLAND GmbH і, як наслідок, вплинула на виробничі сили на наших заводах у наступні кілька місяців". Вважає, що долучені підтвердження не мають значення для справи, адже сформовані лише після отримання претензії від військової частини НОМЕР_1 , тобто значно пізніше після порушення. Стверджує, що ПП "ТАД" повинно було на виконання умов розділу 8 договору №36 від 05.07.2023 звернутись у встановлений строк саме до Торгово-промислової палати України, проте матеріали справи доказів такого звернення не містять.
Представник військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні первісний позов підтримав, проти вимог зустрічного позову заперечив .
Представники ПП "ТАД" в судовому засіданні підтримали вимоги зустрічного позову, проти задоволення первісного позову заперечили.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
05.07.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (як Замовником) та приватним підприємством "Транс-Авто-Д" (як Постачальником) укладено договір №36 про закупівлю за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити товари: напівпричіп-платформа TAD JUMBO 50-4, код ДК 021:2015 - 34220000-5 “Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери» (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток 1 до договору) та у відповідності до технічних вимог (додаток 2 до договору), які є невід'ємною частиною Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги, згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору визначаються специфікаціями, які додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами. Товар повинен відповідати технічним вимогам, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору товар поставляється однією партією або окремими партіями за письмовою домовленістю сторін.
Товар повинен бути новим - 2023 року виготовлення, комплектним та відповідати технічним характеристикам (додаток 2) (п. 2.1 договору).
У п. 2.13 договору зазначено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством.
Згідно з пунктом 3.1 договору загальна ціна договору становить 14605020,00 грн, в тому числі ПДВ 2434170,00 гривні.
У п. 4.1 договору передбачено, що оплата цього договору здійснюється в межах бюджетних асигнувань за рахунок коштів державного бюджету.
Розрахунки за фактично отриманий товар проводяться на підставі накладної та акту приймання-передачі, якими сторони підтверджують дату відвантаження товару від постачальника замовнику, фактичного прийняття товару представником замовника та відсутності зауважень (п. 4.2 договору).
Замовник здійснює оплату товару не пізніше 10 банківських днів з дати відвантаження товару, а у разі відсутності коштів на рахунку військової частини для проведення відповідних видатків, протягом 10 банківських днів з моменту їх надходження (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 12 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження.
Про готовність передачі товару постачальник зобов'язаний повідомити замовника на електронну адресу (п. 5.2 договору).
Положеннями п. 5.3 договору унормовано, що поставка товару здійснюється силами, засобами, транспортом замовника та за рахунок замовника і передається замовнику за вказаною в договорі адресою.
Відповідно до п. п. 5.4, 5.6 договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та замовника шляхом підписання акту приймання-передачі товару, що підтверджує належну комплектність, якість та кількість товару на момент його приймання-передачі. Під час приймання-передачі товару сторони зобов'язані перевірити у повному обсязі кількість, якість і комплектність товару. Передача замовнику товару здійснюється у разі надання постачальнику довіреності вантажоодержувача на отримання зазначеної кількості товару. Право власності замовника на отриманий товар виникає з моменту передачі замовнику товару. Факт приймання засвідчується відміткою вантажоодержувача в акті приймання-передачі.
Положеннями п. п. 6.1, 6.2 договору на замовника покладено обов'язки щодо, зокрема своєчасної та в повному обсязі сплати за поставлені товари (пп. 6.1.1), приймання поставлених товарів згідно з актом приймання-передачі товару або товарно-транспортними накладним (пп. 6.1.2) та передбачено права, зокрема щодо контролювання поставки товарів у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1); забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (пп. 6.3.2); письмово, не менше ніж за 5 робочих днів, повідомити замовника, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу для приймання по якості (пп. 6.3.3).
Згідно з п. 6.4 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
У пункті 7.1 договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 7.2 договору визначена відповідальність постачальника - за порушення строків поставки товару, передбачених п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості товару.
Відповідно до пункту 7.4 договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором, крім випадків, передбачених чинним законодавством України і пунктами 8.1 та 9.1 цього договору.
У пункті 7.5 договору зазначено, що на основі вільного волевиявлення сторони погодили, що спеціальну позовну давність для стягнення неустойки (пені, штрафу), передбаченої ч. 2 ст. 258 ЦК України не застосовувати. Встановити строк позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) - 1 рік.
Згідно з п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сил та строку їх дії є відповідний документ, який видається відповідними органами згідно з чинним законодавством України (п. 8.3 договору).
У п. 8.4 договору узгоджено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1-8.3 даного договору.
Невиконання або неналежне виконання Постачальником п. п. 8.1-8.3 цього договору, позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.5 договору).
Згідно з п. 8.6 договору подовження строків (термінів) виконання зобов'язань за цим договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником п. 8.1-8.3 цього договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.12.2023 (включно), а в частині гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 11.2 договору зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод.
У додатку №1 до договору - специфікація на товар сторонами узгоджено найменування товару - напівпричіп - платформа ТАD JUMBO 50-4 в кількості 3 одиниць, загальною вартістю 14605029 гривень.
До договору складено додаток №2 - технічне завдання, додаток №3 - схема.
Договір з додатками містить підписи представників та відтиски печаток сторін.
Листом від 03.10.2023 вих./73/в ПП "Транс-Авто-Д" звернулось до позивача (відповідно до наявної відмітки отримано 10.10.2023) з проханням перенести терміни здачі спецтехніки згідно договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 у зв'язку із протермінуванням постачання осьових агрегатів постачальником SAF-HOLLAND Polska Sp. z o. o., долучивши лист із поясненнями причин протермінування та додаткову угоду №1 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023.
У листі від 02.10.2024 ТОВ SAF-HOLLAND Polska Sp. z o. o. повідомило ПП "Транс-Авто-Д" про неможливість доставки замовлених мостів до 41, 42 тижня 2023 року у зв'язку із надходженням комплектуючих до них не раніше 05.10.2023.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій проектів додаткової угоди №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 відповідачем було запропоновано змінити п. 5.1 договору, а саме: "поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 19 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження" та "поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 16 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження".
Відповідачем за первісним позовом на підставі договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 було поставлено позивачу: за видатковою накладною №5732 від 26.10.2023 напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2023 на суму (з ПДВ) 4868340,00 грн та за видатковою накладною №5940 від 06.11.2023 напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_3 , рік випуску 2023, та напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_4 , рік випуску 2023, на загальну суму 9736680,00 гривні.
На підтвердження здійснення поставок надано також акти прийому-передачі від 26.10.2023 та від 06.11.2023, в яких, зокрема зазначено про те, що відповідач передав, а позивач прийняв майно згідно відповідних видаткових накладних, зауважень до якості і кількості товару немає, момент передачі товару зафіксовано вірно, а саме: 26.10.2023 та 06.11.2023.
Видаткові накладні, акти прийому - передачі містять підписи представників сторін.
Військовою частиною за поставлений товар здійснено оплату відповідно до платіжної інструкції №3 від 30.10.2023 на суму 4868340,00 грн та платіжної інструкції №4 від 09.11.2023 на суму 9736680,00 гривні.
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача із претензію №8182 від 26.11.2023, в якій, посилаючись на порушення строків поставки товару, визначених умовами договору №36 від 05.07.2023, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549 ЦК України вимагав сплатити штрафні санкції (пеня та штраф) у сумі 1207348,32 гривні.
ПП "ТАД" у листі від 19.12.2023 вих.№558, адресованому ТОВ "SAF-HOLLAND Polska", повідомивши, що станом на 21.08.2023 підприємству недопоставлено 20 шт. осей SAF, необхідних для виготовлення напівпричепів ТАD, з огляду на претензію від клієнта, просило надати підтвердження форс-мажорних обставин затримки поставки осей SAF від компетентних органів держави, в якій виникли форс - мажорні обставини.
У відповідь на претензію ПП "ТАД" у листі №186/В від 12.01.2024 (отримано військовою частиною відповідно до наявної відмітки 23.01.2024) зазначило про існування об'єктивних причин, які неможливо було передбачити чи вплинути на них, а саме: за повідомленням партнера SAF-HOLLAND Polska Sp. z o. o затримка поставки унікальних осей, які використовувались для виробництва тралів, сталася внаслідок хакерської атаки на SAF-HOLLAND. Також висловлено незгоду з термінами протермінування виконання договору у 28 та 40 днів, оскільки розрахунок здійснено до моменту відвантаження товару, що є некоректним, оскільки відповідно до умов договору строк виконання зобов'язань настає в момент повідомлення іншої сторони про готовність до відвантаження.
У матеріали справи надано копію листа ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" від 02.01.2024, адресованого ПП “ТАД», в якому з огляду на лист ПП “ТАД» від 19.12.2023 повідомлено, що затримка осей за замовленням ПП "ТАД" є результатом хакерської атаки, яку SAF-HOLLAND Group зазнало наприкінці березня 2023 року, в результаті чого було порушено ланцюги постачання у відділі закупівель, що, як наслідок, вплинуло на виробничі сили на заводі, в результаті чого надолужити відставання у виробництві було складним завданням. Просили розцінювати цю ситуацію як ненавмисний вплив надзвичайної ситуації і не застосовувати штрафні санкції.
Листом від 13.06.2024 вих. № 236/В ПП “ТАД» звернулось до ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" повторно з проханням надати підтвердження форс-мажорних обставин затримки поставки осей SAF від компетентних органів держави, в якій виникли форс-мажорні обставини.
У матеріали справи ПП “ТАД» надано копію листа ПП “ТАД» №13 від 18.05.2023, адресованого ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" із замовленням сету з 5 осей, договору про співпрацю №090921 від 09.09.2021, укладеного між ПП “ТАД» та ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" щодо виробництва та поставки комплектуючих, копії довіреності №476 від 24.10.2023, виданої позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 на отримання від ПП “ТАД» одного напівпричіпа - платформи ТАD JUMBO 50-4 та довіреності №486 від 02.11.2023, виданої ОСОБА_3 на отримання від ПП “ТАД» двох напівпричепів - платформ ТАД JUMBO 50-4.
Також надано копію нотаріально посвідченої заяви від 08.07.2024 ОСОБА_2 , в якій останній зазначив про проведення ним перемовин щодо поставки ПП “ТАД» військовій частині НОМЕР_5 одиниць напівпричепів - платформ ТАD JUMBO 50-4, про повідомлення представниками ПП “ТАД» на початку жовтня про затримки в поставці напівпричепів та надіслання додаткової угоди щодо продовження строків поставки, яка отримана 06.10.2023 та передана керівництву; про повідомлення ПП “ТАД» в телефонному режимі про готовність отримання напівпричепів 11.10.2023, про що було повідомлено керівництво; про отримання довіреності від 24.10.2024 лише на один напівпричіп у зв'язку з наявністю лише одного тягача для доставки напівпричепа; про прохання до ПП “ТАД» про збереження 2 інших напівпричепів на своїй території.
Також ПП “ТАД» надано довідку Торгової палати Північної Великопольщі від 16.07.2024, в якій зазначено про повідомлення ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" інциденту хакерської атаки 25-26.03.2023, що призвело до призупинення виробничих ліній та операційних систем ТОВ "SAF-HOLLAND Polska", необхідних для комерційної діяльності.
ПП “ТАД» звернулось до Польсько-української господарчої палати із листом від 19.07.2024 вих.№210 з проханням надати довідку про підтвердження форс-мажорних обставин з 26.03.2023 по 05.10.2023.
У відповідь Польсько-українською господарчою палатою надано підтвердження від 22.07.2024, в якому підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і нездоланними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та знаходяться за межами досяжності) індивідуально для ПП "Транс-Авто-Д", що виникли 21.08.2023 та діяли по 05.10.2023 по договору про співпрацю від 09.09.2021 №090921, укладеному з "SAF-HOLLAND Polska", юридичною особою - резидентом Польщі. На підставі п. 2 ст. 79 Віденської конвенції (Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980) Польсько-українська господарча палата підтверджує форс-мажорні обставини для третіх осіб, а саме: для військової частини - резидента України по договору на закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 №36, укладеному з ПП "Транс-Авто-Д", що виникли 21.08.2023 та діяли по 08.10.2023. При цьому додатково Польсько-українська господарча палата рекомендувала змінити строки виконання зобов'язань по постачанню виробів у зв'язку з істотною зміною обставин.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як убачається з матеріалів справи, 05.07.2023 між військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та "Транс-Авто-Д" як постачальником укладено договір №36 про закупівлю за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товари: напівпричіп-платформа TAD JUMBO 50-4, код ДК 021:2015 - 34220000-5 «Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери», зазначені в специфікації (додаток 1 до договору) та у відповідності до технічних вимог (додаток 2 до договору), які є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У договорі поставки сторони, зокрема узгодили, що поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 12 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження (п. 5.1 договору), замовник здійснює оплату товару не пізніше 10 банківських днів з дати відвантаження товару, а у разі відсутності коштів на рахунку військової частини для проведення відповідних видатків, протягом 10 банківських днів з моменту їх надходження (п. 4.3 договору).
З матеріалів справи вбачається, що ПП "Транс-Авто-Д" на підставі договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 було поставлено позивачу: за видатковою накладною №5732 від 26.10.2023 напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2023 на суму (з ПДВ) 4868340,00 грн та за видатковою накладною №5940 від 06.11.2023 напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_3 , рік випуску 2023, та напівпричіп платформа TAD JUMBO 50-4, номер шасі НОМЕР_4 , рік випуску 2023 на загальну суму 9736680,00 гривні.
На підтвердження здійснення поставок складено також акти прийому-передачі від 26.10.2023 та від 06.11.2023, в яких, зокрема зафіксовано момент передачі товару, а саме: 26.10.2023 та 06.11.2023.
Військовою частиною за поставлений товар здійснено оплату відповідно до платіжної інструкції №3 від 30.10.2023 на суму 4868 340,00 грн та платіжної інструкції №4 від 09.11.2023 на суму 9736680,00 гривні.
Зазначаючи про порушення ПП "Транс-Авто-Д" строків поставки, визначених договором №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023, а саме: до 27.09.2023, військова частина НОМЕР_1 , звернулась із позовом про стягнення з постачальника 1207348,32 грн, з яких 525780,72 грн пені та 681567,60 грн штрафу, застосованих відповідно до п. 7.2 договору.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п. 7.2 договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 сторони погодили, що за порушення строків поставки товару, передбаченого п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а також за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості товару.
При цьому пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється в повному обсязі протягом 12 тижнів з моменту підписання договору, але з можливістю дострокового відвантаження.
Таким чином, згідно з наведеними умовами договору від 05.07.2023 строк поставки товару закінчився 27.09.2023.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання про наявність/відсутність прострочення поставки товару за договором судом береться до уваги подання ПП "Транс-Авто-Д" зустрічного позову, в якому останній просить визнати укладеною додаткову угоду до договору щодо внесення змін до п. 5.1 договору, а саме: встановлення строку поставки товару протягом 19 тижнів з моменту підписання договору, замість 12 тижнів.
Так, позивач за зустрічним позовом - ПП "Транс-Авто-Д" стверджує, що у зв'язку із неможливістю вчасно поставити товар за договором, викликаною затримкою постачання комплектуючих до нього, з метою продовження строку поставки звернулося до військової частини НОМЕР_1 із пропозицією укласти відповідну додаткову угоду і з огляду на неотримання відповіді на свою пропозицію вважає додаткову угоду укладеною шляхом мовчазної згоди військової частини.
Судом враховується, що згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначалося вище, у п. 5.1 договору сторони погодили строк поставки товару - протягом 12 тижнів з моменту підписання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
У п. 11.2 договору сторони домовились, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод.
Таким чином, зміна умов укладеного сторонами договору, у тому числі щодо строків поставки товару, здійснюється шляхом укладення до нього відповідної додаткової угоди.
За приписами ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Матеріали справи не містять підписаної сторонами додаткової угоди до договору щодо зміни строків поставки товару. Також відсутні докази прийняття (акцепту) військовою частиною НОМЕР_1 пропозиції ПП "Транс-Авто-Д" щодо укладення такої додаткової угоди та, відповідно, одержання ПП "Транс-Авто-Д" відповіді про прийняття його пропозиції, як це передбачено вищенаведеними нормами.
При цьому чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору не передбачено такого порядку внесення змін до договору як мовчазна згода однієї сторони на пропозицію щодо змін умов договору, надану другою стороною.
Крім того, законодавством не передбачено як наслідків ненадання відповіді на пропозицію щодо внесення змін до договору у двадцятиденний строк, так і обов'язку сторони мотивувати свою відмову від прийняття пропозиції.
Суд зауважує, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
У статті 73 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи наведене, за відсутності будь-яких доказів досягнення сторонами взаємної згоди щодо внесення змін до п. 5.1 договору поставки у порядку, передбаченому самим договором, а також законодавством, суд вважає необгрунтованими зазначені у зустрічному позові доводи ПП "Транс-Авто-Д" щодо укладення додаткової угоди про внесення змін до вказаного пункту договору та встановлення 19-тижневого строку поставки товару. Інших підстав вважати додаткову угоду до договору укладеною, у тому числі в судовому порядку, позивачем за зустрічним позовом не наведено.
Судом зважається на посилання представника військової частини про отримання від ПП "ТАД" після закінчення граничного строку поставки товару визначеного умовами договору - 27.09.2023 двох проектів додаткових угод, датованих останнім днем строку виконання зобов'язання ПП "ТАД" ("заднім числом"), з одним і тим же номером - №1, однак з різними редакціями п. 5.1 договору щодо строків поставки - 16 тижнів з моменту підписання договору та 19 тижнів з моменту підписання договору
Отже, беручи до уваги вказані обставини справи, положення законодавства та умови договору, вимоги зустрічного позову про визнання додаткової угоди №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 укладеною шляхом акцептування пропозиції ПП "ТАД" шляхом мовчазної згоди військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.
Зважаючи на викладене, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню умови п. 5.1 договору в незміненій чинній редакції, якою встановлено строк поставки товару у 12 тижнів з моменту підписання договору і який закінчився 27.09.2023.
Разом з тим, станом на зазначену дату товар постачальником поставлено не було. Згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними та актами покупець отримав товар 26.10.2023 - на суму 4868340,00 грн та 06.11.2023 - на суму 9736680,00 гривні.
Відповідно, у військової частини виникло право на нарахування штрафних санкцій згідно з п. 7.2 договору.
Однак ПП "Транс-Авто-Д" не погоджується із наданим військовою частиною НОМЕР_1 розрахунком пені та штрафу, нарахованих з 28.09.2023 по вищевказані дати поставки, вважаючи, що моментом виконання зобов'язання з поставки є повідомлення замовника про готовність товару до відвантаження, оскільки поставка товару здійснюється силами, засобами, транспортом замовника та за рахунок замовника і передається замовнику (за адресою місцезнаходження постачальника) (п. 5.3 договору).
У ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
При цьому згідно з п. 5.2 договору про готовність передачі товару постачальник зобов'язаний повідомити замовника на електронну адресу; згідно з пп. 6.3.3 - постачальник зобов'язаний письмово, не менше ніж за 5 робочих днів, повідомити замовника, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу для приймання по якості.
З огляду на наведене, суд вважає слушними доводи ПП "Транс-Авто-Д" про те, що моментом виконання його обов'язку з передачі товару покупцю є момент надання товару в розпорядження покупця за місцезнаходженням товару з відповідним повідомленням покупця про готовність товару до відвантаження.
Разом з тим ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження обставин виконання ПП "Транс-Авто-Д" умов п. 5.2, пп. 6.3.3 договору щодо повідомлення військової частини НОМЕР_1 про готовність товару до відвантаження та про дату, коли товар буде відвантажений.
Так, надана ПП "Транс-Авто-Д" нотаріально посвідчена копія заяви військовослужбовця ОСОБА_1 від 08.07.2024, в якій останній повідомляє, зокрема про отримання в телефонній розмові 11.10.2023 повідомлення про готовність напівпричепів до відвантаження, про неможливість транспортування одразу трьох напівпричепів, судом оцінюється критично, оскільки не відповідає вимогам, визначеним ст. 87 ГПК України до показань свідків, вимогам ст. 88 ГПК України до заяви свідків. Зокрема, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах; показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; у заяві свідка зазначається, серед іншого, підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Будь-яких інших доказів звернення ПП "Транс-Авто-Д" до військової частини НОМЕР_1 з повідомленням про готовність товару до відвантаження суду не подано.
Враховуючи зазначене, а також здійснивши перевірку поданих розрахунків, суд вважає правомірним нарахування військовою частиною НОМЕР_1 пені в загальній сумі 525780,72 грн (за 28 днів прострочення поставки товару вартістю 4868340,00 грн та 40 днів - вартістю 9736680,00 грн) і штрафу в сумі 681567,60 грн (за прострочення поставки товару вартістю 9736680,00 грн понад 30 днів), застосованих відповідно до п. 7.2 договору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Вказана норма кореспондується зі ст. 218 ГК України. Так, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений характер). При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Отже, в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.
Умовами розділу 8 договору сторони визначили обставини непереборної сили та їх документальне підтвердження.
Зокрема, за умовами п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, який видається відповідними органами згідно з чинним законодавством України (п. 8.3 договору).
У п. 8.4 договору узгоджено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. п. 8.1-8.3 даного договору.
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. п. 8.1-8.3 цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.5 договору).
ПП "Транс-Авто-Д" у підтвердження обставин непереборної сили та, відповідно, наявності підстав для звільнення від відповідальності за прострочення виконання обов'язку з поставки товару надано сертифікат Торгової палати Північної Великопольщі від 16.07.2024, в якому зазначено про інцидент хакерської атаки щодо ТОВ "SAF-HOLLAND Polska" 25-26.03.2023, що призвело до призупинення виробничих ліній та операційних систем ТОВ "SAF-HOLLAND Polska"; підтвердження форс-мажорних обставин від Польсько-Української господарчої палати вих. № PUIG/2024/WJ/07\77 від 22.07.2024, в якому індивідуально для ПП "Транс-Авто-Д" підтверджено форс-мажорні обставини, що виникли 21.08.2023 та діяли по 05.10.2023 по договору про співпрацю від 09.09.2021 №090921, укладеному з "SAF-HOLLAND Polska", та для третіх осіб, а саме: для військової частини - резидента України по договору на закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 №36, укладеному з ПП "Транс-Авто-Д", що виникли 21.08.2023 та діяли по 08.10.2023.
Крім того, ПП "Транс-Авто-Д" направлялися військовій частині НОМЕР_1 лист від 03.10.2023 вих./73/в з проханням перенести терміни здачі спецтехніки за договором у зв'язку із протермінуванням постачання осьових агрегатів постачальником SAF-HOLLAND Polska Sp. z o. o. з долученням листа останнього, в якому повідомляється про неможливість доставки замовлених мостів у зв'язку із надходженням комплектуючих до них не раніше 05.10.2023; відповідь на претензію №186/В від 12.01.2024, в якій зазначено про існування об'єктивних причин - затримки поставки унікальних осей внаслідок хакерської атаки на SAF-HOLLAND з долученням листа останнього від 02.01.2024 із підтвердженням вказаної події.
Однак посилання ПП "Транс-Авто-Д" на настання обставин непереборної сили та, як наслідок, звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності суд вважає необгрунтованими, оскільки такі обставини не підтверджені відповідно до п. п. 8.2, 8.3 договору, а тому згідно з п. п. 8.4, 8.5 договору не звільняють від відповідальності за порушення зобов'язань.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів повідомлення ПП "Транс-Авто-Д" військової частини НОМЕР_6 про неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення. Звернення з листом від 03.10.2023 вих./73/в з проханням перенести терміни здачі спецтехніки за договором не є таким повідомленням, оскільки не містить посилання на обставини непереборної сили та документу, який видається відповідними органами згідно з чинним законодавством України, та надісланий з пропуском п'ятиденного строку для подання повідомлення. Також надані у матеріали справи сертифікат Торгової палати Північної Великопольщі від 16.07.2024 та підтвердження форс-мажорних обставин від Польсько-Української господарчої палати від 22.07.2024 не відповідають умовам укладеного сторонами договору, оскільки видані лише у липні 2024 року.
Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 по справі №9910/15264/21 акцентував на тому, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
При цьому не вважається випадком та дією непереборної сили, зокрема недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутністю на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутністю у боржника необхідних коштів (ст. 281 ГК України, ст. 617 ЦК України).
Отже, враховуючи вищенаведене, ПП "Транс-Авто-Д" не доведено у встановленому договором порядку дії обставин непереборної сили, які призвели до неможливості виконання ним зобов'язання з поставки товару у встановлений строк.
Разом із цим, ПП "Транс-Авто-Д" просить зменшити розмір нарахованих санкцій до 10%, посилаючись як на вищенаведені обставини, так і на відсутність доказів заподіяння збитків порушенням зобов'язання.
Судом береться до уваги, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд зауважує, що зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) суди беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): - ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); - причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; - тривалість прострочення виконання; - наслідки порушення зобов'язання для кредитора; - поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); - поведінку кредитора; - майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); - негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; - статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); - майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Водночас, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).
Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення; діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
З огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання ПП "Транс-Авто-Д" своїх зобов'язань за договором згідно з наданими у їх підтвердження документами (сертифікатом від 16.07.2024, підтвердженням форс-мажорних обставин від 22.07.2024, листом від 03.10.2023, відповіддю на претензію від 12.01.2024), наслідків порушення зобов'язання, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки на 30% до 368046,50 грн пені та 477097,32 грн штрафу, оскільки: на виконання умов договору ПП "Транс-Авто-Д" здійснено поставку товару, зі сторони військової частини НОМЕР_1 відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару; прострочення поставки товару не є тривалим; прострочення поставки товару обгрунтоване обставинами, які хоча й не визнані судом форс-мажорними для цього випадку внаслідок недотримання порядку їх підтвердження, однак є вагомими та підтвердженими відповідними доказами; ПП "Транс-Авто-Д" вживалися заходи щодо врегулювання строку поставки.
Доводи ПП "Транс-Авто-Д" про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих санкцій до 10% суд вважає необ'єктивними, а тому необґрунтованими, зокрема, з огляду на виконання зобов'язань за договором про закупівлю за державні кошти для потреб військової частини в період дії воєнного стану в країні.
При цьому також звертається увага на те, що на позивача у справі не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди оскільки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується (її не треба доводити), що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20. У зв'язку із чим спростовуються посилання ПП "ТАД" на необхідність доведення військовою частиною НОМЕР_1 спричинених збитків невиконанням договірного зобов'язання.
Крім того, твердження ПП "Транс-Авто-Д" про те, що первісний позов підписано неналежним представником спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема положенням про юридичну групу військової частини НОМЕР_1 , посадовою інструкцією офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2024 №67.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, здійснивши у сукупності оцінку спірних правовідносин та обставин справи з урахуванням чинного законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме: в частині стягнення 368046,50 грн пені та 477097,32 грн штрафу. У задоволенні первісного позову в частині стягнення 157734,22 грн пені та 204470,28 грн штрафу слід відмовити з огляду на зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій.
У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє у зв'язку з його недоведеністю та необгрунтованістю.
Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом, витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом. При цьому судом враховується розмір судового збору, визначений з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (оскільки первісна та зустрічна позовні заяви подані в електронній формі).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов військової частини НОМЕР_1 до приватного підприємства "Транс-Авто-Д" про стягнення 1207348,32 грн неустойки, з яких 525780,72 грн пені та 681567,60 грн штрафу, задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Транс-Авто-Д" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Запорізька, буд. 7; код 34142482) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код 24974066) 368046,50 грн (триста шістдесят вісім тисяч сорок шість гривень 50 коп.) пені, 477097,32 грн (чотириста сімдесят сім тисяч дев'яносто сім гривень 32 коп.) штрафу, 14488,18 грн (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 18 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті вимог первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Транс-Авто-Д" до військової частини НОМЕР_1 про визнання додаткової угоди №1 від 27.09.2023 до договору №36 про закупівлю за державні кошти від 05.07.2023 укладеною шляхом акцептування пропозиції ПП "ТАД" шляхом мовчазної згоди військової частини НОМЕР_1 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 24.09.2024.
Суддя В.В. Виноградова