Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"19" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2613/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
представника боржника Сонько В.В.
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О, оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.
Ухвалою суду від 29.07.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на 15.08.2024, зобов'язано боржника до дати підготовчого засідання надати суду проект плану реструктуризації боргів із зазначенням розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення конкретного кредитора, а також розміру суми, яка буде спрощена по кожному кредитору, рішення судів про стягнення з боржника заборгованості, докази відкриття виконавчих проваджень та їх стану на дату подання заяви про неплатоспроможність, додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).
12.09.2024 р. до суду від заявниці надійшов уточнений план реструктуризації та рішення судів.
Оскільки дата підготовчого засідання, призначеного на 15.08.2024, припадає на час перебування судді Лавренюк Т.А. у щорічній відпустці, ухвалою суду від 05.08.2024 підготовче засідання суду у даній справі призначено на іншу дату - 12.09.2024.
В судовому засіданні 12.09.2024 відкладено підготовче засідання на 19.09.2024 для надання можливості заявниці з'явилися особисто та надати пояснення щодо подано заяви.
В судове засідання 19.09.2024 р. заявниця не з'явилася, надала клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з тим, що вона приїжджає з-за кордону та буде у Харкові з 27.09.2024 та має бажання з'явитися в судове засідання особисто.
Розглянувши клопотання боржника, суд повідомив про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання та оголосив протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні.
Представник заявниці просив задовольнити заяву та відкрити провадження.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Суд звертає увагу на те, що ухвали суду від 30.07.2024, 05.08.2024 та від 12.09.2024 були направлені до Електронного кабінету ОСОБА_1 , а також оприлюднені на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (забезпечено надання загального доступу).
Таким чином, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух її справи як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, з'явитися в судові засідання для надання пояснень у справі та подати додаткові докази на підтвердження вимог заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До того ж суд зауважує на тому, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Згідно із ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, для надання можливості заявниці висловити свою правову позицію щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і подання додаткових доказів та встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ч. 1 ст. 117 Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання заявниці достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, зокрема, права на подання додаткових доказів, які свідчать про її неплатоспроможність, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона не працевлаштована; з нею зареєстровані та проживають за фактичним місцем проживання дві доньки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ), батько та мати; фізичною особою-підприємцем зареєстрована не була; не володіє на праві власності транспортними засобами і рухомим майном; має прострочені зобов'язання перед 3 банками та 5 мікрофінансовими організаціями на загальну суму 407 077,99 грн.
Заявниця також зазначає, , що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони об'єктів нерухомого майна (додається) щодо суб'єкта № 363455339 від 26.01.2024 у неї на праві власності відсутня нерухомість, водночас, зауважує на тому, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 02.11.1997, запис в Реєстрі № 942 їй на праві власності належить квартира: 65,6 кв.м.; дата, час державної реєстрації: 22.11.1997, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; вид спільної власності: спільна сумісна; співласники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Іншого майна вона не має.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно із частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
У своїй заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що вона звертається до суду із заявою на підставі пункту 2 частини 2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства у зв'язку тим, що не може задовольнити кредиторську заборгованість за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
В обґрунтування своєї неспроможності оплатити заборгованість боржниця зазначає про невдале особисте життя, мізерні аліменти колишнього чоловіка та неможливість працевлаштуватися, що спонукало її брати кредити для задоволення власних потреб .
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначає про те, що розмір її заборгованості складає 407 077,99 грн. перед наступними кредиторами:
- АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" в сумі 25 842,81 грн.
- АТ "А-БАНК" в сумі 192 572,60 грн.
- АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" в сумі 83284,00 грн.,
- ТОВ "МІСТЕР МАНІ" в сумі 8855,00 грн.,
- ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" в сумі 19983,58 грн.,
- ТОВ "ВЕЛЛФІН" в сумі 12000,00 грн.,
- ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" в сумі 49 700,00 грн.,
- ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" в сумі 14 840,00 грн.
На підставі зазначеного просить суд, зокрема, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочення по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими)).
Дослідивши додані в підтвердження зазначеної заборгованості документи, суд зазначає, що заявником надано всіх належних доказів в підтвердження розміру заборгованості по кожному кредитору, а також доказів припинення погашення ним кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Щодо наданого суду проекту плану реструктуризації боргів.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає, що такий боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Також, відповідно до приписів ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів повинен містити, обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено проект плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів складають 4 000,00 грн., розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів - 972,00 грн., розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 3028,00 грн. , вимоги кредиторів до боржника, які будуть погашені - 58 320,00 грн., вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів - 348 757,99 грн. , тобто 85,7% від суми боргу.
В той же час, заявниця зазначила, що у неї відсутній особистий дохід, вона не працює та погашати заборгованість збирається за рахунок батьків, а також задовольняти свої потреби збирається також за рахунок батьків, згода від батьків на що в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до відомостей внесених у Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021 р. боржниця не отримувала доходи, а доходи членів сім'ї складали 290 416 грн.
Відповідно до відомостей внесених у Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021 , боржниця отримувала дохід в сумі 54 528,18 грн., а доходи членів сім'ї складали 158 701,02 грн.
Відповідно до відомостей внесених у Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022 рік доходи у боржниці складали 43596,37 грн., а доходи членів сім'ї складали 158 379,55 грн.
Відповідно до відомостей внесених у Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023 рік доходи у боржниці - 48 000,00 грн. (фінансова допомога від батька), а доходи членів сім'ї складали 174 634,22 грн.
Відповідно до відомостей внесених у Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2024 рік доходи у боржниці - 20 000,00 грн. (фінансова допомога від батька), а доходи членів сім'ї складають 78211,94 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони об'єктів нерухомого майна (додається) щодо суб'єкта № 363455339 від 26.01.2024 у неї на праві власності відсутня нерухомість, водночас, зауважує на тому, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 02.11.1997, запис в Реєстрі № 942 їй на праві власності належить квартира: 65,6 кв.м.; дата, час державної реєстрації: 22.11.1997, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; вид спільної власності: спільна сумісна; співласники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Іншого майна заявниця не має.
Суд констатує, що відповідно до наданого до заяви проекту плану реструктуризації заборгованості, він передбачає погашення вимог зазначених кредиторів у загальній сумі 58 320,00 грн. за 5 років, проте як списанню підлягає 348 757,99 грн. - 85,7% від суми боргу, практично вся сума заборгованості, що свідчить про ініціювання боржником провадження у справі про власну неплатоспроможність саме на шкоду кредиторам. Більш того, погашення кредиторської заборгованості на протязі п'яти років, а також існування заявниці за рахунок батьківської пенсії, яким майже 80 років свідчить про безвідповідальність заявниці у своїх діях та суд не вбачає істинного бажання боржника виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Відповідно до ст.51 Конституції України, повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
З огляду на викладене, у суду відсутня можливість встановити реальний розмір суми, яку заявниця здатна погашати для реального виконання плану реструктуризації боргів.
Із системного аналізу викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що проект плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Окрім вимог до плану реструктуризації, при зверненні із заявою до суду боржник повинен був повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
У своїх поясненнях щодо підстав виникнення заборгованості перед кредиторами заявниця пояснила, що має складні відносини з чоловіками, які вводили її в оману та відсутністю роботи, що спонукало її укладати правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Інформацію щодо витрачання коштів заявниця не надала.
Суд констатує, що постійне отримання кредитів та витрачання кредитних коштів на задоволення власних потреб, існування за рахунок батьків, відсутність доказів за останні два роки здійснення заходів щодо отриманя роботи, на думку суду, не спростовує висновок про те, що заявниця не за своїм неправомірним умислом потрапила у стан неплатоспроможності.
Суд звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, згідно з яким з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Суд звертає увагу, що вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Також суд зауважує на тому, що згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 113, 115, 116, ч.4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 24.09.2024.
Суддя Лавренюк Т.А.