Ухвала від 18.09.2024 по справі 5023/2756/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"18" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/2756/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. №19460 від 02.08.2024) із грошовими вимогами до банкрута по справі

за заявою ПП "АЗЧ Постач"

про визнання банкрутом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин"

За участю:

представника ОСОБА_1 - Ястребова Є.Б.

ліквідатора - Бідна О.І.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 26.09.2023 Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражну керуючу Бідну Оксану Іванівну.

02.08.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява із поточними грошовими вимогами до банкрута у загальному розмірі 859 189,81 грн.

Ухвалою від 07.08.2024 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 (вх. № 19460 від 02.08.2024) з грошовими вимогами до банкрута в судовому засіданні на "18" вересня 2024 р. о(об) 10:40 год. Зобов'язав ліквідатора ДП "Харківський завод шампанських вин" розглянути заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута та повідомити кредитора та суд про результати розгляду заяви.

08.08.2024 до суду від ліквідатора надійшло повідомлення про розгляд вимог ОСОБА_1 (вх. №19957), в якому вона повідомила про часткове визнання вимог кредитора у загальному розмірі 315 122,65 грн.

03.09.2024 до суду від ліквідатора надійшли додаткові письмові пояснення до повідомлення про визнання вимог ОСОБА_1 , в яких вона наводить обґрунтування визнання вимог у розмірі 315 122,65 грн. та відхилення вимог в частині нарахованої пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відкласти судове засідання щодо розгляду вимог ОСОБА_1 зазначивши про бажання ОСОБА_1 взяти особисту участь в судовому засіданні щодо розгляду її вимог та неможливості взяти участь в цьому судовому засіданні.

Ліквідатор проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, зазначивши про відсутність підстав для відкладення розгляду заяви та присутності в судовому засіданні уповноваженої представниці ОСОБА_1 .

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги присутність в судовому засіданні уповноваженого представника ОСОБА_1 та той факт, що особиста явка ОСОБА_1 судом не була визнана обов'язковою, суд вважає, що наявних в справі матеріалів та доказів достатньо для розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин".

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні її вимог та їх визнанні у заявленому розмірі 859 189,81 грн.

Ліквідатор в судовому засіданні зазначила про часткове визнання вимог ОСОБА_1 у розмірі 315 122,65 грн., які підтверджені Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 по справі № 5023/2756/11 (922/336/20).

Розглянувши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 із грошовими вимогами до банкрута, заслухавши пояснення учасників процесу, суд зазначає наступне.

20.09.2023 Східним апеляційним господарським судом було прийнято постанову, якою стягнуто з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" на користь Фізичної особи ОСОБА_1 23 522,65 грн. - заборгованості по заробітній платі; 145800,00 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, за період з 22 жовтня 2018 року по 20 вересня 2023 року включно.

Визнано незаконним та скасовано наказ №152-К від 19 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП "Харківський завод шампанських вин".

Стягнуто з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" на користь Фізичної особи ОСОБА_1 145 800,00 грн. - середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за період з 22 жовтня 2018 року по 20 вересня 2023 року включно.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" на користь Державної судової адміністрації України судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 24 317,50 грн.

Постановлено допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в ДП "Харківський завод шампанських вин" та стягнення з ДП "Харківський завод шампанських вин" на користь ОСОБА_1 2430,00 грн. - середнього заробітку за місяць.

05.04.2024 Господарським судом Харківської області було видано накази на примусове виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року у справі №5023/2756/11 (922/336/20), яка набрала законної сили 20 вересня 2023 року, а саме:

- стягнути з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (адреса: 61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Лозівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 30590422) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 23 522,65 грн. - заборгованості по заробітній платі; 145 800,00 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, за період з 22 жовтня 2018 року по 20 вересня 2023 року включно. Сума стягнення (всього): 169 322,65 грн.

- визнати незаконним та скасувати наказ №152-К від 19 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 .

- стягнути з ДП "Харківський завод шампанських вин" 145 800,00 грн. - середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за період з 22 жовтня 2018 року по 20 вересня 2023 року включно. Сума стягнення (всього): 145 800,00 грн.

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в ДП "Харківський завод шампанських вин" та стягнення з ДП "Харківський завод шампанських вин" на користь ОСОБА_1 2 430,00 грн. - середнього заробітку за місяць.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, заявлена сума грошових вимог Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" перед ОСОБА_1 у загальному розмірі 315 122,65 грн. підтверджена належними та достатніми доказами.

Також в своїй заяві ОСОБА_1 просить суд визнати поточні грошові вимоги щодо нарахованих сум пені у розмірі 267 746,79 грн., інфляційних втрат на суму 221 840,46 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 54 479,91 грн. Такі вимоги кредитор обґрунтовує ст. 221 Господарського кодексу України.

Відповідно ч.1 ст. 220 Господарського кодексу, на яку посилається заявник, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Суд зауважує, що відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Такого правового висновку дійшов Верховний суд в Постанові від 20.01.2016 по справі №6-2759цс15.

Окрім того, грошовим зобов'язанням, за змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що нарахування пені, інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а банкрут не є боржником по відношенню до ОСОБА_1 у цивільно-правових відносинах, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок містить у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року по справі №757/14073/16-ц, Верховного Суду від 28 серпня 2019 року по справі №753/10967/16- ц, від 17 січня 2019 року по справі №296/1390/18, від 24 жовтня 2018 року по справі №461/5101/16.

Отже суд вважає вимоги ОСОБА_1 про визнання поточних грошових вимог з нарахованих сум пені у розмірі 267 746,79 грн., інфляційних втрат на суму 221 840,46 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 54 479,91 грн. безпідставними, необґрунтованими, такими, що повинні бути відхилені.

Частиною 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених фізичною особою ОСОБА_1 вимог на загальну суму 315 122,65 грн, тому вони визнаються судом в цій частині.

Керуючись статтями 1, 60, 61, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 233-235 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні усного клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду заяви з грошовими вимогами до банкрута.

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 19460 від 02.08.2024) з грошовими вимогами до банкрута Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" .

Визнати поточні грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" в загальному розмірі 315 122,65 грн.

Решту заявлених вимог у загальному розмірі 544 067,16 грн. - відхилити.

Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала підписана 23.09.2024.

Суддя Кононова О.В.