Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3944/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю: керуючий реструктуризацією - Корольов В.В. (свідоцтво),
пр-к боржника - Іванченко А.В. (в режимі вкз, ордер АН №1113848 від 01.02.2023),
пр-к ТОВ "Коллект Центр" - Левицька А.В. (дов. №11 від 03.01.2024, посвідчення адвоката №1594 від 04.01.2017),
розглянувши заяву ТОВ "Коллект центр" з грошовими вимогами до боржника по справі
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2023 відкрито провадження у справі фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; попереднє судове засідання призначено на 27.11.2023 р.
19.10.2023 на офіційному сайті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом тридцять днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 20.11.2023 надійшла заява ТОВ "Коллект Центр" з грошовими вимогами до боржника, в якому заявник просить суд визнати кредиторські вимоги до ОСОБА_1 в сумі 118144,50 грн та 5368,00 грн судового збору і включити їх до реєстру вимог кредиторів (направлена засобами поштового зв'язку 17.11.2023).
Ухвалою суду від 22.11.2023 заяву ТОВ "Коллект Центр" з грошовими вимогами до боржника (вх. № 31808 від 20.11.2023) залишено без руху; повідомлено ТОВ "Коллект Центр" про недоліки заяви з грошовими вимогами до боржника; ухвалено заявнику - ТОВ "Коллект Центр" у п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду докази доплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4294,40 грн.
06.12.2023 до суду від ТОВ "Коллект Центр" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами до боржника (надіслана засобами поштового зв'язку 30.11.2023)
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2023 вищезазначену заяву було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в попередньому засіданні суду.
Представник боржника у своєму повідомленні про результат розгляду вимог кредитора від 13.12.2024 зазначила, що кредиторські вимоги ТОВ "Коллект Центр" визнаються частково в розмірі 9 000,00 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями про переказ коштів у розмірі 9 000,00 грн.
Розпорядник майна арбітражний керуючий Корольов В.В. у письмовому повідомленні від 13.12.2024 про розгляд вимог кредитора ТОВ "Коллект Центр" визнає вимоги кредитора в сумі 9000,00 грн, а також суму судового збору у розмірі 5368 грн.
Присутній в судовому засіданні 17.09.2024 представник боржника вимоги кредитора визнає частково в сумі 9000,00 грн, з підстав викладених нею в повідомленні про розгляд грошових вимог кредитора.
Представник ТОВ "Коллект Центр" в судовому засіданні грошові вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд визнати їх в загальній сумі 118144,50 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 5368 грн.
Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Коллект Центр" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , надані суду документи, вислухавши пояснення розпорядника майна, представника боржника та кредитора, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16)
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
Також, для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суд розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство при розгляді вимог кредитора полягає, зокрема, в перевірці обґрунтованості та розміру вимог кредитора незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку, при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Кредитор, ТОВ "Коллект центр", звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки останній має заборгованість в сумі 118144,50 грн, яка складається з:
- заборгованості в сумі 16542,00 грн, яка виникла на підставі договору позики №3303704716-94725 від 12.07.2021 року між ТОВ «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 , договору №18-01/22 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги між ТОВ «Інкасо-фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал», договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр»
- заборгованості у сумі 40 125,00 грн, яка виникла за договором №3301167 від 24.08.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , Договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр».
- заборгованості у сумі 28 835,00 грн, яка виникла на підставі Договору про споживчий кредит №102446705 від 12.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , Договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр».
- заборгованості у сумі 23647,00 грн, яка виникла на підставі Договору позики №2645524 від 01.07.2021 року, укладеному між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , Договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021 р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт капітал», Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр».
- заборгованості у сумі 8995,00 грн, яка виникла на підставі Договору позики №75737775 від 10.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів», Договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 р. між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів», Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр».
Як встановив суд, 12.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти у сумі 2500,00 грн строком на 20 діб шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку Позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.
18.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір №18-01/22 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №3303704716-94725 від 12.07.2021р., що був укладений між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 .
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 р., в тому числі за Договором позики №3303704716-94725 від 12.07.2021, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та позичальником ОСОБА_1 .
Як свідчать матеріали справи, 24.08.2021 р. між позичальником, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" був укладений Договір про споживчий кредит №3301167, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, строком на 30 днів, а Позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін.
15.12.2021 року між ТОВ "Міолан» та ТОВ "Вердикт капітал" було укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ "Міолан" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №3301167 від 24.08.2021р., що уклали ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 .
10.01.2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до Позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі за Договором позики №3301167 від 24.08.2021 р., що уклали ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 .
Як встановив суд, 12.08.2021 р. між ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102446705, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, а Позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін.
17.12.2021 року між ТОВ "Міолан" та ТОВ "Вердикт капітал" було укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ "Міолан" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №102446705 від 12.08.2021р., що уклали ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 .
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі за Договором позики №102446705 від 12.08.2021 р., що уклали ТОВ "Міолан" та ОСОБА_1 .
Як встановив суд, 01.07.2021 р. між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2645524, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн., строком на 30 днів, а Позичальник прийняв на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, аов'язані з виконанням цього договору.
29.12.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ "Вердикт капітал" було укладено Договір факторингу №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про позики №2645524 від 01.07.2021р., що уклали ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р., в тому числі за Договором позики №2645524 від 01.07.2021 р., що уклали ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 .
Як встановив суд, 10.09.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75737775, відповідно до якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн., строком на 21 день, а Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити Позикодавцю плату від суми позики.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ ««1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №75737775 від 10.09.2021р., що уклали ТОВ ««1 Безпечне агенство необхідних кредитів»» та ОСОБА_1 .
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 р., в тому числі за Договором позики №75737775 від 10.09.2021 р., що уклали ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Отже, заявник вважає, що загальна сума кредиторських вимог становить 118144,50 грн та складається з заборгованості в сумі 16 542,00 грн за договором №3303704716-94725 від 12.07.2021 року; у сумі 40125,00 грн за договором №3301167 від 24.08.2021 р.; у сумі 28 835,00 грн за договором №102446705 від 12.08.2021 року; у сумі 23 647,00 грн за договором №2645524 від 01.07.2021 року; у сумі 8 995,00 грн за договором №75737775 від 10.09.2021 р.
ВИСНОВОК СУДУ.
Проте, суд вважає, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Коллект центр" у розмірі 118144,50 грн не підтверджена належними доказами, виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положення ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що в разі укладення електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора, суб'єкт електронної комерції, що пропонує укласти договір має надіслати іншій стороні електронного правочину одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрову послідовність) засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі. В даному випадку, суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір є позикодавці ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс", ТОВ "Міолан", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Досліджуючи подані кредитором докази, суд встановив, що заява про грошові вимоги до боржника та інші подані кредитором документи не містять доказів передачі суб'єктами електронної комерції позичальнику ОСОБА_1 одноразового ідентифікатору, який відповідно до п. 6 ч.1. ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" має являти собою дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.
На підставі поданих кредитором доказів, суд позбавлений можливості в повній мірі встановити чи було направлено боржнику одноразовий ідентифікатор для укладення договору, якого тексту та змісту був ідентифікатор та яким чином суд може перевірити чинність електронно-цифрового підпису позичальника.
Суд встановив, що кредитором не доведено належність одноразового ідентифікатору саме ОСОБА_1 та відповідно не доведено факту підписання боржником договорів №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, №3301167 від 24.08.2021 р, №102446705 від 12.08.2021 року, №2645524 від 01.07.2021 року, №75737775 від 10.09.2021 р. на тих умовах, що надані кредитором до суду.
За відсутності поданих кредитором доказів, суд не взмозі встановити чи належить ОСОБА_1 особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів, чи мав боржник у розпорядженні будь-які дані (логін, пароль), які б давали змогу зайти в особистий кабінет та переглянути текст договору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір позики №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, договір про споживчий кредит №3301167 від 24.08.2021 р., договір про споживчий кредит №102446705 від 12.08.2021 року, договір позики №2645524 від 01.07.2021 року, договір позики №75737775 від 10.09.2021 р. та інші супутні документи не містять підпису боржника та, відповідно до ст. 207 ЦК України, не вважаються укладеними, а тому не можуть бути підставою для визнання грошових вимог.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У такому випадку, відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З урахуванням приписів ст. 517 ЦК України, суд вказує, що доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.
Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №904/9428/21.
Як свідчать матеріали справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" не отримано від товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" первинні документи, які підтверджують передачу коштів за договорами.
Представник кредитора в судовому засіданні повідомила, що первинні документи, які підтверджують видачу коштів за договорами №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, №2645524 від 01.07.2021 року, №75737775 від 10.09.2021 р. у кредитора відсутні, оскільки під час передачі прав вимоги до ТОВ "Коллект центр" не передавались.
Отже, ТОВ "Коллект центр" не отримало первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарської операції з надання коштів у позику за договорами №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, №2645524 від 01.07.2021 року, №75737775 від 10.09.2021 р.
Таким чином, заявником не надано належних доказів на підтвердження господарської операції з надання коштів у позику за договорами №3303704716-94725 від 12.07.2021 року, №2645524 від 01.07.2021 року, №75737775 від 10.09.2021 р.
В той же час, суд приймає до уваги платіжні інструкції №54561486 від 24.08.2021 року (призначення платежу: кошти згідно договору 3301167), платіжне доручення №31022599 від 12.08.2021 року (призначення платежу: кошти згідно договору 102446705), які надані кредитором та підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі коштів від ТОВ "Міолан" боржнику.
Присутні в судовому засіданні представник боржника та керуючий реструктуризацією визнають факт отримання від ТОВ "Міолан" грошових коштів у розмірі 9 000,00 грн та визнаються грошові вимоги у відповідному розмірі.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відхиляючи доводи кредитора суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
За таких обставин, суд частково визнає грошові вимоги ТОВ "Коллект центр" до ОСОБА_1 в розмірі 9 000,00 грн та 5368,00 грн судових витрат, в решті вимоги кредитора, а саме в сумі 109 144,50 грн, підлягають відхиленню.
Керуючись ст. ст. 113, 122, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76-77, 79, 86, 234-235 ГПК України,
1. Визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" частково в загальній сумі 9000,00 грн, а також 5368 грн судового збору.
2. В решті вимоги кредитора - відхилити.
3. Ухвалу направити кредитору-заявнику, керуючому реструктуризацією, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 23.09.2024.
Суддя Міньковський С.В.