вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/536/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до Зарічненської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області
про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою
у судове засідання учасники справи не з'явились
Суть спору
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до Зарічненської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 66,0315 га з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2022 №65351941, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Стислий виклад позиції сторін.
Даний позов прокурор обґрунтовує тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, продовжує перебуває у комунальній власності Зарічненської селищної ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням.
В той же час, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
За таких обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.
Позивач і третя особа своєї правової позиції у суд не представили.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі
06.06.2024 позов заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.07.2024.
Також, до участі у справі залучено ГУ Держгеокадастру у Рівненській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою від 02.07.2024 підготовче засідання відкладено 15.08.2024. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - до 09.09.2024 включно.
Ухвалою від 15.08.2024 підготовче провадження у справі - закрито, призначено її до судового розгляду по суті на 17.09.2024.
Прокурор (17.09.2024), позивач (17.09.2024) і третя особа (12.06.2024), скористалися правом, наданим ч.3 ст. 196 ГПК України, заявивши клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
17.09.2024 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, будучи належним чином повідомленим (через електронний кабінет у системі "Електронний суд") про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Провадження у справі триває з 11.06.2023, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, таким чином, підготовче провадження продовжувалось на 30 днів, відтак сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї правової позиції.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 №59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" прийнято рішення щодо проведення у 2019 році інвентаризації на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (п.1 наказу).
До вказаного наказу у подальшому внесено зміни наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 №129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності", зокрема п.1 викладено у наступній редакції:
"1. Провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме:
- інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком 1, що додається;
- інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2, що додається.".
На підставі вищезазначених наказів, у виконання договору на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, укладеного між Державною службою України з питань геодезії, від 21.02.2019 №12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 №1, спеціалістами Рівненської регіональної філії ДП "ЦДЗК" розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області).
Вказана технічна документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена відділом у Зарічненському району ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується:
- висновком ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 22.08.2019 №32-17-0 24-684/168-19;
- висновком Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення від 23.08.2019 №233;
- висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 28.08.2019 №11.12-286.
Окрім того, на підставі погодженої документації із землеустрою, 28.08.2019 в Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом номер НВ-5606529792019 від 28.08.2019.
Згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 66,0315 га, щодо якої проводилась інвентаризація належить до земель державної власності не наданих у користування чи у власність.
В подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 29.08.2019 №2040 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, у т.ч. і щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га.
Надалі, органом виконавчої влади - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ №17-17-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - Наказ), яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селижної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7 108,8425 га, які розташовані на території Зарічненської селищної ради та колишніх Борівської, Вичівської, Дібрівської, Кухітсько-Вільської, Морочненської, Неньковицької, Новорічицької, Перекальської, Річицької та Серницької сільських рад Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Вараський район Рівненської області), згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що додається (далі - Акт приймання-передачі), відповідно до якого, у перелік земельних ділянок включено і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051 (п.293 додатку до Акту приймання-передачі).
У п.3 Наказу зазначено, що Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради необхідно зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом (Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
У п.2 Акту приймання-передачі вказано, що він є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради на зазначені у додатку земельні ділянки до переліку яких незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051 (п.293 додатку до Акту приймання-передачі).
У подальшому, 31.10.2022 на підставі зазначеного вище Наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої головою Зарічненської селищної територіальної громади Квачуком Б.В., державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області.
Звертаючись з позовною заявою, прокурор доводить, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності (не комунальній, як є наразі, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням).
Вказані обставини підтверджує, зокрема, викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Прип'ять, відтак знаходиться у прикордонній смузі.
За таких обставин, за переконанням прокурора, державна реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Зарічненською селищною радою підлягає скасуванню, з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель оборони.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну (військову) адміністрацію.
У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.
Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
За таких обставин, у даному спорі є.
За таких обставин, заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону правомірно визначив Рівненську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).
Щодо випадків, коли прокурор має право представляти державу, то перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Рівненської обласної військової (державної) адміністрації скеровано лист №30.55/02-1440ВИХ-24 від 16.04.2024, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз'яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.
На відповідний лист Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Рівненська обласна військова (державна) адміністрація листом №вих4793/0/01-72/24 від 08.05.2024 зазначила про те, що їй не було відомо про факт передання у комунальну власність вказаної земельної ділянки, а також зазначено, що згідно з інформацією Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації земельні ділянки, зазначені в запиті прокурора, серед яких земельна ділянка площею 66,0315 га з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, не відведені в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України, а тому їх цільове призначення та вони відносяться до земель комунальної власності.
Відтак, прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. ст. 20, 21 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі незаконного вибуття об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
За абз.2 ч.3 ст. 77 Земельного кодексу України, у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, станом на 16.04.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, перебуває у комунальній власності Зарічненської селищної ради.
Даний ситуація створена, у зв'язку з прийняттям ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказу №17-17-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".
Так, даним Наказом Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селижної ради передано у комунальну власність ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у т.ч. і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051 (державна реєстрація прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.10.2022 державним реєстратором ОСОБА_1 ).
Проте, як вбачається з викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого, земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Прип'ять, відтак знаходиться у прикордонній смузі, належить до земель оборони і в силу закону може перебувати виключно в державній власності.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, площею 66,0315 га незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (ч.1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 23.01.2019 у справі №821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 по справі №914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право (п.п. 122-123).
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
У зв'язку з цим, враховуючи положення ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, позов слід задоволити, скасувавши державну реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 66,0315 га з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2022 №65351941, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За результатами з'ясування обставин, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 66,0315 га з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2022 №65351941, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2 423, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №689 від 28.05.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 66,0315 га з кадастровим номером 5622283600:04:000:0051, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою (код ЄДРПОУ 04385632) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2022 № 65351941, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
3. Стягнути з Зарічненської селищної ради (код ЄДРПОУ 04385632, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, будинок 40) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ,код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) судовий збір у розмірі 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2024 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК