адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.09.2024 Справа № 917/1008/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, просп. Свободи, 4а,
в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, пл. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300,
до відповідачів: 1. Фізична особа-підприємець Швачко Віталій Григорович, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
2. Фізична особа-підприємець Киян Вадим Анатолійович, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про стягнення солідарно 24 000,00 грн.,
Представники сторін: не викликались
Суть спору:
Розглядається позовна заява Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.06.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідачами як замовниками будівництва за адресою 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 61, не було виконано передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язок щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).
17.07.2024 року від Фізичної особи-підприємця Швачка Віталія Григоровича до суду надійшов відзив б/н від 16.07.2024 р. (вх. № 9820), у якому відповідач-1 заперечував проти позовних вимог Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області у даній справі, посилаючись на те, що, оскільки об'єкт будівництва за адресою 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 61, перебував у власності ФОП Швачко В.Г. лише з 20.02.2020 р. по 26.01.2021 р., останній не є замовником будівельних робіт.
Також відповідач-1 стверджував, що порядок пайової участі замовника будівництва, визначений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», не поширюється на будівництво об'єкта за вищезазначеною адресою.
Крім того, у вказаному відзиві ФОП Швачко В.Г. просив у разі наявності підстав для задоволення позову в даній справі застосувати позовну давність до вимог Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону).
З посиланням на вказані норми чинного законодавства Заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області у позовній заяві вірно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Кременчуцьку міську раду.
При цьому, прокуратурою вказано на те, що Кременчуцькою міською радою до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Кременчуцьку міську раду про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що невиконання обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Рішенням Кременчуцької міської ради від 07.07.2015р. «Про внесення змін і доповнень до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01 листопада 2011 року «Про затвердження Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука» (а.с. 45-46) було викладено вказане Положення в новій редакції (а.с. 47-52) . Вказаним Положенням, зокрема, передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (п. 1.3 Положення).
Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) (а.с. 23-30), поданої 19.02.2021 р., реєстраційний номер в ЄДЕССБ - ПТ101210311252, 11.10.2012 р. Фізичною особою-підприємцем Швачкою Віталієм Григоровичем та Фізичною особою-підприємцем Кияном Вадимом Анатолійовичем було розпочато будівництво автосалону по продажу автомобілів з кафе (ІІІ черга) за адресою 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 61. Згідно з інформацією розділу «Дата завершення будівництва» Декларації будівництво завершено 09.02.2021 р.; відповідно до інформації розділу «Експлуатація від» відповідачем введено в експлуатацію об'єкт будівництва 11.03.2021 р.
При цьому, як вбачається з Декларації, у розділі «Пайова участь» зазначено «Не внесено або не вимагається».
Прокурор вказує, що відповідачі з відповідними заявами про визначення розміру пайової участі до органу місцевого самоврядування - Кременчуцької міської ради - не зверталися, внески не сплатили, що стало підставою для звернення заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області до суду з даним позовом про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Декларація про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) від 19.02.2021 р., Рішення Кременчуцької міської ради від 07.07.2015р. «Про внесення змін і доповнень до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01 листопада 2011 року «Про затвердження Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука» та ін.
Перелік доказів, якими відповідач-1 обґрунтовує заперечення проти позову: витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договори купівлі-продажу № 759 та № 762 від 20.02.2020 р.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
До 01.01.2020 р. відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі № 643/21744/19.
Разом з тим, 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX, якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
За змістом цього Закону та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року. Також цією правовою нормою було встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
У справі № 910/20216/21 (Постанова від 20.02.2024р.) Касаційний Господарський суд, аналізуючи приписи Перехідних положень Закону №132-ІХ, зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21.
У п. 40 постанови від 20.02.2024 р. у справі №910/20216/21 Верховний Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 р. у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
Суд також звертається до постанови Касаційного господарського суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21, де зроблено висновок про те, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 р. та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020 р., але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 р. з метою уникнення сплати пайової участі.
За статтею 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в ред., чинній на момент існування спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У Декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) від 19.02.2021 р. заявниками вказані Фізична особа-підприємець Швачка Віталій Григорович та Фізична особа-підприємець Киян Вадим Анатолійович. Відтак, вказані особи вважаються замовниками будівництва об'єкта за адресою 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 61.
При цьому, як вбачається з положення ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», для визначення статусу замовника будівництва не є необхідним встановлення факту перебування об'єкта будівництва у власності даної особи, а тому відповідні заперечення відповідача, викладені у відзиві б/н від 16.07.2024 р. (вх. № 9820 від 17.07.2024 р.) судом не приймаються.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
З огляду на норму ст. 26 Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва, тобто певних будівель, споруд або комплексів споруд.
Відповідно забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об'єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18 надано визначення будівництва, реконструкції та ремонту в світлі визначення об'єктів пайової участі замовників у створенні і розвитку населеного пункту.
Так, у вказаній постанові зазначено, що за ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) від 19.02.2021 р. Фізичною особою-підприємцем Швачкою Віталієм Григоровичем та Фізичною особою-підприємцем Кияном Вадимом Анатолійовичем з 11.10.2012 р. здійснювалось нове будівництво автосалону по продажу автомобілів з кафе (ІІІ черга), станом на 01.01.2020 р. вказаний об'єкт не був введений в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, а тому в даному випадку наявні підстави для виникнення у відповідачів обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття вказаного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Суд встановив, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зроблені ним при застосуванні вказаних нормативних актів, є цілком релевантними та підлягають застосуванню до даних правовідносин. Також судом перевірено наданий прокурором розрахунок розміру пайового внеску (а.с. 32) та встановлено його відповідність вищенаведеним приписам розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту, а позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими.
Відповідач у відзиві б/н від 16.07.2024 р. (вх. № 9820 від 17.07.2024 р.) просив застосувати позовну давність до вимог Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
Як встановлено судом, відповідачі були зобов'язані перерахувати до бюджету міста Кременчука кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) в сумі 24 000,00 грн. до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика Набережна, 61, а саме - до 11.03.2021 р. Зі спливом вказаного строку відповідачі вважаються такими, що порушили зазначений обов'язок.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.
В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.
09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р. було доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 р.
Також указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, оскільки строки, визначені статтею 257 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020 р., строк позовної давності за вимогою про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачки Віталія Григоровича та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича коштів для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн. не закінчився, а тому підстави для його застосування та відмови в задоволенні позову відсутні.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано обов'язку зі сплати пайового внеску до бюджету міста Кременчука, а відтак порушено права позивача на отримання коштів на розвиток інфраструктури міста, що відповідно свідчить про правомірність заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат у випадку задоволення позовних вимог майнового характеру до кількох відповідачів, між ними порівну.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на кожного відповідача в сумі 1 514,00 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Швачко Віталія Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кременчуцької міської ради (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, пл. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300) кошти для створення і розвитку населеного пункту (пайова участь) в сумі 24 000,00 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швачко Віталія Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 1 514,00 грн. судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кияна Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 1 514,00 грн. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 23.09.2024 р.
Суддя О.С. Мацко