65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2291/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пр-т Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44279728)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про розірвання договору оренди, -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича, в якому просить суд розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2145 від 21.01.2020, укладений між Департаментом розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської та Фізичною особою-підприємцем Волотіним Євгеном В'ячеславовичем.
Позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2145 від 21.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2291/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.06.2024 о 12:15. Ухвалою суду від 21.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/2291/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 18.07.2024 о 15:10. У підготовчому засіданні 18.07.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.09.2024 о 14:00.
У судове засідання 12.09.2024 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у підготовчі та судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями з довідками Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.
Справа №916/2291/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
21.01.2020 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) (правонаступником якого є Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Волотіним Євгеном В'ячеславовичем (орендодавець, відповідач) був укладений договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2145.
Відповідно до п.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення, загальною площею 192,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , вартість яких визначено відповідно до незалежної оцінки, виконаної ФОП Броніним А.О., які необхідні йому для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з п.2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта прийняття-передачі вказаного майна з орендодавцем.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, зокрема, що орендна плата становить 6182,57 грн. за рік; орендна плата становить 515,21 грн. та перераховується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ.
Умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.7, 5.8, 5.10 договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату; протягом дії договору оренди здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту орендованих основних фондів, ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень; дотримуватись правил благоустрою території, забезпечувати чистоту і порядок; надавати доступ до об'єкта оренди представникам орендодавця; у разі зміни назви, телефону, юридичної адреси та платіжних реквізитів повідомляти про це орендодавця у тижневий строк.
За п.10.1 договору цей договір діє з 21.01.2020 до 21.01.2055 включно.
У відповідності до п.10.4 договору договір оренди може бути розірвано за згодою сторін; на вимогу орендодавця, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав: орендар використовує об'єкт оренди не за призначенням; передачі орендованого майна в суборенду; орендар не приступив до проведення капітального ремонту в строки, встановлені договором оренди; орендар порушив умови передбачені підпунктом 5.5 пункту 5 цього договору; не внесення орендної плати у повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль.
Додатком до договору є розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди та складає 515,21 грн.
21.01.2020 між сторонами підписано акт прийняття-передачі об'єкта комунальної власності, площею 192 кв.м, за адресою: вул. Церковна, 25.
В матеріалах справи наявний рахунок №109 до договору №2145 від 21.01.2020: оренда нежитлового приміщення за 2023 рік, за січень 2024 року) на суму 12087,59 грн. (заборгованість станом на 31.12.2022 - 8312,85 грн.), всього - 20400,44 грн. Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №109 до договору №2145 від 21.01.2020, який підписаний з боку позивача, на суму 12087,59 грн.
У довідці про стан заборгованості за договором №2145 від 21.01.2020 вказано, зокрема, що станом на 14.02.2024 за вказаним договором обліковується заборгованість у розмірі 20400,44 грн.
В матеріалах справи наявний акт обстеження №10/24 об'єкта по вул. Церковна, 25, м. Херсон (договір №2145 від 21.01.2020, орендар - ФОП Волотін Є.В.), в якому зафіксовано, зокрема, що:
- загальний стан об'єкта незадовільний; об'єкт орендарем не використовується, приміщення перебуває у занедбаному стані;
- вхідні двері та ворота на територію не зачинені, є вільний доступ до приміщень, охорона відсутня;
- орендар не дотримується правил благоустрою території, територія захаращена будівельним сміттям (п.5.7 договору);
- орендарем впродовж дії договору змінено 8 вікон, замінена частина покрівлі, здійснено демонтаж підлоги, стелі та внутрішніх стін; інших видів ремонту орендованого майна впродовж дії договору оренди візуально не виявлено (п.5.3 договору);
- стан мереж свідчить про те, що орендар не дотримується правил експлуатації інженерних мереж; відсутність охорони, засобів гасіння пожежі свідчить про недотримання орендарем пожежної та техногенної безпеки (п.5.9 договору);
- орендар тривалий час не виходить на зв'язок; номер телефону, зазначений в ЕТС, не обслуговується; орендар не повідомив про своє місцезнаходження, зміну реквізитів тощо (п.5.10 договору);
- фактів пошкодження об'єктів нерухомості внаслідок збройної агресії російської федерації проти України (обстрілів) не виявлено.
У вимозі від 16.02.2024 №01-20-236-вих щодо розірвання договору оренди №2145 від 21.01.2020 позивач вимагав розірвати договір №2145 від 21.01.2020 та повідомив відповідача, зокрема, про те, що:
- у період з квітня 2021 року по лютий 2022 року було допущено заборгованість зі сплати орендної плати, яка станом на 24.02.2022 становила 8312,85 грн.;
- у період з 24.02.2022 до 31.12.2022 орендна плата не нараховувалась, у зв'язку зі звільненням від сплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634; з 01.01.2023 сплата орендної плати здійснюється відповідно до умов договору; станом на 14.02.2024 заборгованість по сплаті орендної плати становить 20400,44 грн. Додатком до вказаної вимоги визначено: довідку про стан заборгованості, акт обстеження від 01.02.2024, рахунок на оплату №109 від 14.02.2024 та акт виконаних робіт №109 від 14.02.2024. В матеріалах справи наявні докази направлення вимоги з додатками на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №2145 від 21.01.2020 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
За ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За ч.2 ст. 773 ЦК України якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
27.05.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», якою визначено випадки та підстави звільнення від орендної плати орендарів державного і комунального майна.
Відповідно до п/п 1 п.1 Постанови №634 (в редакції, чинній з 05.11.2022 до 07.05.2024) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, зокрема, на території Херсонської області.
Відповідно до п/п 1-1 п.1 Постанови №634 (в редакції, чинній з 08.05.2024) орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 по 11.11.2022 перебувала на тимчасово окупованій російською федерацією території України. Окрім того, Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 відноситься до територій активних бойових дій.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що позивачем в якості підстав позову визначено порушення відповідачем істотних умов договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2145 від 21.01.2020, а саме: п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.7, 5.10.
Як встановлено судом, у договорі №2145 від 21.01.2020 сторонами узгоджено, зокрема, що: орендна плата вноситься відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3.2 договору), орендар зобов'язався - використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору, своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Як було вказано судом, з 01.03.2022 по 11.11.2022 Херсонська міська територіальна громада перебувала на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а з 01.05.2023 відноситься до територій активних бойових дій. Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», господарський суд дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець Волотін Євген В'ячеславович з 24.02.2022 був звільнений від сплати орендної плати за договором у 2022 році, натомість, з наявних в матеріалів справи документів та з позиції позивача вбачається, що у відповідача за договором була також наявна заборгованість у розмірі 8312,85 грн., яка виникла до 24.02.2022, що відображено у рахунку №109 від 14.02.2024 та вказано у вимозі від 16.02.2024. Зворотного відповідачем не доведено.
Таким чином, враховуючи наявність заборгованості, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів її сплати, господарський суд дійшов висновку про часткову доведеність позивачем наявності порушень з боку відповідача умов п.5.2 договору, що є істотним порушенням договору.
Окрім того, господарський суд також враховує наявний в матеріалах справи акт обстеження від 01.02.2024, в якому зафіксовано, зокрема, що: загальний стан об'єкта незадовільний; об'єкт орендарем не використовується, приміщення перебуває у занедбаному стані; орендар тривалий час не виходить на зв'язок; номер телефону, зазначений в ЕТС, не обслуговується; орендар не повідомив про своє місцезнаходження, зміну реквізитів тощо. За результатами оцінки акта обстеження від 01.02.2024, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що після введення воєнного стану та окупації м. Херсон переданий відповідачу у користування об'єкт оренди навряд чи міг використовуватися відповідачем за цільовим призначенням, проте, після деокупації м. Херсон відповідач міг вжити доступних для нього заходів для забезпечення збереження об'єкта оренди з метою недопущення перебування приміщення у занедбаному стані або відповідач, не бажаючи більше використовувати орендоване майно, міг зв'язатись з позивачем для розірвання договору в добровільному порядку. Разом з тим, будь-які докази на підтвердження вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження об'єкта оренди в матеріалах справи відсутні, окрім того, відповідач, будучи обізнаним про наявність діючого договору оренди та зобов'язань за вказаним договором, не здійснив заходів щодо забезпечення задовільного стану об'єкта оренди, а також не повідомив позивачу про своє місцезнаходження, зміну реквізитів, як то вимагає п.5.10 договору, а також на вимогу позивача про розірвання договору не відреагував. При цьому суд приймає до уваги наданий позивачем акт обстеження, дані якого відповідачем в загальному порядку не спростовано.
Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором оренди, а саме: наявність заборгованості за договором оренди, не використання об'єкту оренди задля збереження його в належному стані, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, наданим актом обстеження та відповідачем не спростовані, а допущені відповідачем порушення зобов'язання фактично позбавили орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, такі порушення відповідача свідчать про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору, з огляду на що господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради про розірвання договору оренди №2145 від 21.01.2020 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради задовольнити повністю.
2.Розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2145 від 21.01.2020 між Департаментом розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пр-т Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44279728) та Фізичною особою-підприємцем Волотіним Євгеном В'ячеславовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волотіна Євгена В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пр-т Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44279728) 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 р.
Суддя Ю.С. Бездоля