Справа № 734/3077/24 Головуючий у 1 інстанції Бараненко С. М.
Провадження № 33/4823/779/24
Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП
24 вересня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Іванцова А.В. (в режимі відеоконференції),
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Іванцова А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2024 року,-
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 07 липня 2024 року, о 12 год. 12 хв., в Чернігівській області, Чернігівському районі, а/д М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, с. Красилівка, 113 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1«а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Іванцов А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Зазначає, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи, всупереч вимог закону, було здійснено без його участі та захисника, що позбавило можливості надати пояснення з приводу даних обставин події. Акцентує увагу на тому, що автомобілем керувала дружина ОСОБА_1 , однак у зв'язку з невеликим досвідом щодо керування транспортними засобами та побоювання створення аварійної ситуації на дорозі, вона відмовилась від керування автомобілем і ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо, а тому, на думку апелянта, останній діяв у стані крайньої необхідності і за наведених підстав вважає, що його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки вважає пропущеним його з поважних на те причин.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника (в режимі відеоконференції), які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, допитавши свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №903323 від 07.07.2024 року, ОСОБА_1 07 липня 2024 року, о 12 год. 12 хв., в Чернігівській області, Чернігівському районі, а/д М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, с. Красилівка, 113 км, керував транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1«а» Правил дорожнього руху (а.с.4).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Згідно копії постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2022 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік (а.с.6-8).
За інформацією, яка міститься у довідці ст. інспектора ВАП УПП в Чернігівській області ДПП від 08.07.2024 року встановлено, що згідно відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_1 після позбавлення права керування транспортними засобами, станом на 07.07.2024 року своє право не поновив, тобто в територіальному сервісному центрі практичний та теоретичний іспити не складав та фактично на момент складання протоколу не мав права керування транспортними засобами (а.с.5).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
Так, з відеозапису убачається (а.с.15), що водій ОСОБА_1 всупереч п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху керував транспортним засобом, не маючи права такого керування, що він і не заперечував.
Посилання апелянта на порушення прав ОСОБА_1 , через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Доводи апелянта про те, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, так як він діяв в стані крайньої необхідності, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Стаття 18 КУпАП передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) підтвердив, що він керував автомобілем за наведених в протоколі часу та місці, проте категорично заперечував наявність у його діях складу адміністративного правопорушення та стверджував про перебування ним в умовах крайньої необхідності.
Апеляційний суд не погоджується з вказаними доводами апелянта, оскільки він не був позбавлений можливості залучити особу, яка має посвідчення водія відповідної категорії, для керування автомобілем. Тоді б відпала і крайня необхідність у ОСОБА_1 сідати за кермо автомобіля без посвідчення водія відповідної категорії.
Також, апеляційний суд констатує, що транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки, а на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя невизначеного кола учасників дорожнього руху та цілісність майна інших осіб. А тому посилання апелянта на те, що заподіяна шкода є меншою аніж та, яка могла бути відвернута, навіть у теоретичному порівнянні є абсолютно непереконливими.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 повторно протягом року притягується до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Також, ОСОБА_1 не зазначав ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в будь-яких письмових поясненнях, що діє в стані крайньої необхідності, а взагалі відмовився від надання пояснень по суті порушення. Дана обставина також не підтверджена і відеозаписом працівників поліції.
Слід зазначити і те, що дружина ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу поводила себе досить спокійно і не вказувала, що передала право керування транспортним засобом своєму чоловіку, з підстав, на які безпосередньо вказує захисник, у поданій апеляційній скарзі.
Пояснення в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_2 суд не може взяти до уваги, оскільки її пояснення протирічать зібраним у справі доказам, до того ж вона є дружиною ОСОБА_1 , і на думку суду у такий спосіб намагається допомогти йому уникнути відповідальності за скоєне.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи - у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Відтак, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він, повторно протягом року, керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Поновити захиснику - адвокату Іванцову А.В. строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Іванцова А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач