Справа № 951/210/24Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 33/817/681/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 вересня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Черніцького І.Р. на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2024 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 /сімнадцять тисяч/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 /шістдесят/ копійок.
Згідно постанови, суд визнав доведеним вчинення правопорушення за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 497658 від 11 березня 2024 року, а саме що 11.03.2024 10:33 на автодорозі «Козова-Вівся», 3 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 310», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Alcotest 6820», тест № 565 від 11.03.2024, результат 1,04 % проміле, з результатом якого водій не погодився. Пройти аналогічний огляд у медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом водій відсторонений. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Черніцький І.Р. просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 ;
доказами наявними у матеріалах справи не підтверджується керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також його зупинка працівниками поліції;
працівниками поліції 11 березня 2024 року безпідставно, в порушення вимог ст.35 ЗУ “Про поліцію» було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 ;
сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших доказів;
працівники поліції не зазначили в протоколі про адміністративне правопорушення жодних ознак алкогольного сп'яніння;
ОСОБА_1 не проявляв жодних ознак алкогольного сп'яніння;
працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про виявлені ними ознаки алкогольного сп'яніння;
суд першої інстанції перебрав на себе функцію сторони обвинувачення та встановив обставини, які не ставляться у провину ОСОБА_2 , зокрема вказав, що ОСОБА_2 керував в стані алкогольного сп'яніння.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Черніцький І.Р. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце апеляційного розгляду. Подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності та задовольнити апеляційну скаргу.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 497658 від 11 березня 2024 року; роздруківці з приладу "Drаger Alcotest 6820", прилад ARLJ 0581, принтер ARLJ 0553, тест № 565 від 11 березня 2024 року; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідках начальника Сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області М. Швайки № 950/108/01-24 та № 951/108/01-23; відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані окрім протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, установлюються також і поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також сам факт визнання особою вини у правопорушенні не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки сам факт визнання вини ОСОБА_1 та протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, та не був зупинений працівниками поліції, а також те, що працівниками поліції 11 березня 2024 року безпідставно і в порушення вимог ст.35 ЗУ “Про поліцію» було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як факт керування останнім транспортним засобом та законність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 497658 від 11 березня 2024 року, який ОСОБА_1 підписано без зауважень; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (файл NOR_8888888_000000_20240311103747_0005.MP4 з 19:37:50год), де зафіксовано розмову ОСОБА_1 із працівниками поліції, з приводу того, що він керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар, на що останній повідомив, що “Я думав що по селі не буду». Також, ОСОБА_1 на запитання працівників поліції “Чи здалека їдете?» відповів “з Козови».
Виходячи із вищенаведеного, доводи захисника про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також законність зупинки поліцейськими, суд апеляційної інстанції оцінює критично.
Суд апеляційної інстанції вважає неналежними доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не проявляв жодних ознак алкогольного сп'яніння, оскільки в даному випадку наявність ознак стану алкогольного сп'яніння, підтверджена результатом проведеного на місці зупинки оглядом на стан сп'яніння який становив 1,04 проміле, тобто у п'ять разів перевищував максимально допустимий рівень, що виключає будь-які сумніви щодо наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції оголосив ОСОБА_1 (файл NOR_8888888_000000_20240311103747_0005.MP4 з 19:43:00год) виявлені ним ознаки сп'яніння, а саме почервоніння очей, що стало причиною вимоги працівника поліції пройти водію огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, а тому надуманими є доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не повідомлено про виявлені ними ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Окрім цього, ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук та почервоніння очей), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння зафіксовані в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3).
Не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, так як в даному випадку, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені ними ознаки, що підтверджується відеоматеріалами наявними у матеріалах справи.
Крім того, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами підтверджується, що працівники поліції детально роз'яснили водію наслідки його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, однак водій після цього відмовився їхати в лікарню.
За таких обставин, дії водія ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як порушення вимог п.2.5. ПДР та за ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Черніцького І.Р. залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя