Номер провадження: 11-сс/813/1247/24
Справа № 947/14622/24 1-кс/947/10043/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023160000001375 від 19.10.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Рені, Ізмаїльського району Одеської області, маючий середню освіту, одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, фізичної особи - підприємця, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 задоволено клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000001375 від 19.10.2023 відносно ОСОБА_8 .
Продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 28.09.2024 року включно.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що слідчим не доведено обґрунтованість підозри. Вказує, що слідчим не доведено, що ризики не зменшились. Вважає, що слідчим суддею формально розглянуто питання щодо продовження підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою обрати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою або обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак із визначенням розміру застави.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника підозрюваного, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу .
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з'ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 які в своїх показах підтверджують порушення громадського порядку підозрюваним, протоколом затримання від 02.05.2024 в ході якого було вилучено одяг ОСОБА_8 з плямами бурого кольору, протокол огляду від 02.05.2024 яким зафіксоване пошкодження автомобіля «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_1 , допитами свідків які в своїх показах вказують на безпосередню участь останнього у вчиненні кримінального правопорушення, проведеними оглядами речових доказів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Враховуючи наведене, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за які передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_8 перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень відносно працівників поліції, під час якого був неодноразово повідомлений про те що він вчиняє кримінальне правопорушення відносно поліцейських, та на вмовляння працівниками поліції що до припинення протиправних дій, підозрюваний не бажав припиняти злочин, та лише почав погрожувати завданням тілесних ушкоджень та вимагав покинути їм місце злочину. а отже останній перебуваючи не під вартою може продовжувати свою злочинну діяльність.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про зменшення заявлених прокурором ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотання прокурора ризиків.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023160000001375 від 19.10.2023 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4