25.09.24
22-ц/812/1330/24
Провадження № 22-ц/812/1330/24 Суддя першої інстанції Шолох Л.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
24 вересня 2024 року м. Миколаїв Справа № 415/3768/20
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М.,
при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участю представниці позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шолох Л.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про внесення змін до актового запису про народження дитини та визнання батьком дитини,
05 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , де просила виключити з актового запису № 170 зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Лисичанськ та Ровеньки головного територіального управління юстиції в Луганській області про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запис про ОСОБА_3 , як батька дитини, в зв'язку з цим належить визнати батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтовувала тим, що з 27 липня 2016 року вона та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. Проте з лютого 2017 року почали проживати окремо та в подальшому шлюб між сторонами було розірвано.
Надалі, будучи зареєстрованою у шлюбі із відповідачем вона почала проживати разом із ОСОБА_4 , від нього ІНФОРМАЦІЯ_3 і народилася дитина ОСОБА_6 . Між тим у свідоцтві про народження батьком дитини зазначено ОСОБА_5
23 грудня 2019 року ОСОБА_4 склав заяву про те, що є біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено з підстав неналежного складу учасників справи, а саме незалучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 , який стверджує, що він є біологічним батьком дитини.
Не погодившись з рішення суду ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з'ясування неналежного статусу третьої особи протягом 2,5 років виходить за всі розумні та допустимі строки розгляду справи, що приводить до заниження довіри до суду та авторитету судової влади, як окремої гілки влади в Україні та нівелювання верховенства права.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не заявив жодних прав на дитину. З 2017 року не спілкується та не бачиться з позивачкою.
Що стосується статусу третьої особи, то в матеріалах справи наявна його нотаріально посвідчена заява про звернення до органів РАЦС та реєстрацію його як батька дитини. Спір між позивачем та третьою особою відсутній. Третя особа визнає свою дитину.
Більш того, якщо суд першої інстанції вважав, що вимоги до третьої особи не можуть бути задоволені, позов підлягав би частковому задоволенню в частині вимог до відповідача. Разом з тим, суд першої інстанції взагалі не розглянув позов по суті та протиправно відмовив позивачу.
На час розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивачки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що у період з 27 липня 2016 року до 30 березня 2020 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, яке за рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2020 року області розірвано.
Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища, після розлучення позивачка змінила прізвище на ОСОБА_2 .
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Лисичанськ та Ровеньки Головного територіального управління юстиції у Луганській області зроблено актовий запис № 170 від 27 серпня 2019 року.
Батьком дитини вказано ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_8 .
Зі змісту заяви ОСОБА_4 від 23 грудня 2019 року встановлено, що останній стверджує, що він є біологічним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця заява складена у приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Кравченко В.О., яка перевіривши особу заявника, засвідчила підпис ОСОБА_9 та зареєструвала в реєстрі за № 1871.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав неналежного складу учасників справи, а саме незалучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 , який стверджував, що він є біологічним батьком дитини, а у справі вирішується питання про встановлення батьківства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що суд дійшов до таких висновків з порушенням норм процесуального права.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (стаття 51 ЦПК України).
З метою процесуальної економії та забезпечення ефективного судового розгляду та швидкого захисту порушених прав в цивільному процесуальному законодавстві існує інститут заміни неналежного відповідача. Його сутність полягає у тому, щоб не припиняючи провадження у справі, замінити неналежного відповідача належним і саме щодо останнього вирішити заявлений позов.
Для цього суд має право:
за клопотанням позивача провести заміну неналежного відповідача;
за клопотанням позивача залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу вищезазначених строків суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У разі якщо судом встановлено, що первісний відповідач є неналежним, і хто є належним, за клопотанням позивача суд здійснює заміну чи залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.
З урахуванням принципу диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) суд не має права притягати належного відповідача як співвідповідача. Якщо суд вважає, що відповідач визначений неправильно, суд може інформувати позивача про можливість заміни, але якщо позивач відповідного клопотання не подає, суд повинен розглядати справу далі і відмовляти у позові. Суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач. Однак якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто за його власним переконанням відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він може клопотати про притягнення належних або додаткових відповідачів і суд повинен це зробити.
Суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону не дотримався, не з'ясувавши та не перевіривши позовні вимоги у відповідності до норм матеріального права, що регулюють правовідносини сторін, не роз'яснивши та не впевнившись у правильності суб'єктного складу дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного відповідача, визначеного позивачкою.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини 1 статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (статті 133 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини 2 цієї ж статті, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
За обставинами справи встановлено, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 зареєструвала дитину ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Лисичанськ та Ровеньки Головного територіального управління юстиції у Луганській області зроблено актовий запис № 170 від 27 серпня 2019 року, де батьком записано чоловіка позивачки ОСОБА_3 . Між тим за твердженнями позивачки дитина народилася від позашлюбних стосунків з ОСОБА_4 та саме останній є біологічним батьком її сина.
Суд апеляційної інстанції дослідив письмову заяву, в якій ОСОБА_4 визнав, що він є батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив визнати його батьком. Особа ОСОБА_4 та зміст його заяви засвідчено приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Кравченко В.О.
Отже апеляційний суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , запису про батька дитини - ОСОБА_3 , підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про встановлення батьківства ОСОБА_4 у зв'язку із виключенням з актового запису про народження малолітнього ОСОБА_6 відомостей про батька дитини задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина 2 статті 125 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
З урахуванням зазначеного позов матері дитини про встановлення батьківства може подаватися до суду у разі запису відомостей про батька дитини у актовому запису про народження дитини відповідно до частини 1 статті 135 СК України (зі слів матері).
Між тим у справі, що переглядається, запис про батька дитини зроблено на підставі свідоцтва про одруження сторін, а тому у спосіб обраний позивачкою встановлення батьківства ОСОБА_4 за позовом матері дитини ОСОБА_2 . наведеними нормами СК України не передбачено, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
При виключенні відомостей про батька дитини на підставі статті 138 СК України в подальшому відповідно до положень статті 134 СК України відбувається внесення змін до актового запису про народження на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
З урахуванням викладеного рішення районного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то відповідно до пункту 13 частини 1 статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції та при подачі апеляційної скарги підлягають перерозподілу між сторонами.
При зверненні до суду першої інстанції з позовом позивачка сплатила судовий збір за подання позову в розмірі 840.80 грн.
За результатами перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом, вимоги апеляційної скарги задоволено частково.
За такого з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції та при поданні апеляційної скарги у розмірі 2 102 (840.80 + 1 261.20) грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2024 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про внесення змін до актового запису про народження дитини та визнання батьком дитини задовольнити частково.
Виключити з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, Луганська область, місто Лисичанськ, від 27 серпня 2019 року № 170, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Лисичанськ та Ровеньки Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в графі «Відомості про батька» запис про батька дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
В задоволенні вимог про визнання батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 2 102 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Явороська
Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.