Справа № 766/12064/23
н/п 2/766/3573/24
16 вересня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство закордонних справ України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач до початку збройної агресії Російської Федерації на території України проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (місце постійної дислокації АДРЕСА_1 ). При цьому, у приватній власності ОСОБА_1 має житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та земельну ділянку для введення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номером 6522955100:02:001:0471. До окупації належного позивачу житлового будинку, позивач створив для себе комфортні умови проживання, облаштував свій будинок сучасними приладами та технікою, збирав кошти на «чорний день». 24.02.2024 року з початком воєнної агресії Російської Федерації ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_2 Окремій Маріупольській мотопіхотній бригаді та приймав безпосередню участь у бойових діях. Після окупації будинка позивача був зайнятий військовослужбовцями Російської Федерації, оскільки від місцевих жителів їм стало відомо, що позивач воює у складі ЗСУ. Вартість окупованого майна, згідно висновку оцінювача, становить: вартість будинку 555 000,00 грн; земельної ділянки 183 000,00 грн. Таким чином, вартість матеріальних збитків, які спричинені позивачу Російською Федерацією становлять 738 000 грн. Також позивачу спричинена моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 2 000 000,00 грн і який є пропорційним розміру причиненої матеріальної шкоди, оскільки дії відповідача, призвели до триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичайного ритму життя позивача та налагодженого побуту, можливості ввести повноцінне життя, необхідністю пристосовуватись до нових життєвих умов. За вказаних обставин, позивач змушений звернутися до суду з позовом. У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути з держави Російська Федерація на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 738 000 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань до суду не надходило, не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує розглядати справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №354941402 від 17.11.2023 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для введення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номером 6522955100:02:001:0471 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення від 30.11.2023 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 в період з 22.05.2018 року по 24.07.2018 року, з 10.08.2018 року по 27.09.2018 року, з 07.10.2018 року по 26.12.2018 року, з 16.01.2019 року по 15.02.2019 року, з 03.03.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 25.09.2019 року, з 13.10.2019 року по 26.01.2020 року, з 08.11.2021 року по 23.02.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів населеного пункту Піски Ясинуватського району Донецької області.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої 30.11.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 №7365, сержант ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 року по 01.12.2022 року, з 08.01.2023 року по 15.02.2023 року, з 16.02.2023 року по 08.04.2023 року, з 15.04.2023 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с.Дебальцево, Васильківського району, Дніпропетровської області; у м.Гуляйполе, Пологівського району, Запорізької області; м.Краматорськ, Донецької області.
Згідно звіту з незалежної оцінки майна від 19.11.2023 року, виконаного ТОВ «БЮРО ОЦІНКИ «ПАКТ», ринкова вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, загальною площею 87,2 кв.м., житловою площею 41,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , становить 555 000 гривень.
Згідно звіту з незалежної оцінки майна від 19.11.2023 року, виконаного ТОВ «БЮРО ОЦІНКИ «ПАКТ», ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 6522955100:02:001:0471), площею 2,00 га за адресою: Херсонська область, Іванівський район, Іванівська с/рада становить 183 000,00 грн.
В лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв'язку із чим Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.
Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку із розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією.
З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України №2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, най масштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 вся територія Іванівського району з 24.02.2024 року є тимчасово окупованою територією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326, затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Росії проти України, є можливим засобом захисту права.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на спричинення йому матеріальної шкоди, оскільки він фактично втратив можливість проживати в своєму будинку, користуватись житловим будинком та земельною ділянкою, та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).
Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті збройної агресії Російської Федерації та окупації Російською Федерацією частини території Херсонської області, позивач фактично втратив можливість проживати у своєму житловому будинку, користуватись своїм майном, що залишилось в нього.
Визначаючи розмір майнової шкоди, суд бере до уваги висновок про вартість майна, відповідно до якого вартість вищезазначеного житлового будинку та земельної ділянки становить 738 000 грн.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 738 000 грн.
Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та 81 ЦПК України.
Водночас, відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №686/13212/19.
Так, матеріалами справи доведено, що позивач внаслідок збройної агресії російської федерації проти України зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес та побоювання за свою безпеку, безпеку своїх рідних, були порушенні його життєві зв'язку, позивач вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту свого порушеного права, вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги характер страждань позивача обсяг заподіяної йому шкоди та обставини, за яких така шкода була заподіяна, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 2 000 000,00 грн. Указаний розмір відшкодування суд вважає таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і у повній мірі відшкодує завдану позивачеві моральну шкоду.
За нормою ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21) зазначено наступне: «Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається», Верховний Суд врахував таке: предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Таким чином, Російська Федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме Російська Федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки, позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280 289, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в собі посольства Російської Федерації в Україні, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство закордонних справ України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 738 000,00 (сімсот тридцять вісім тисяч грн 00 коп.) гривень.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони грн. 00 коп.) гривень.
Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави України судовий збір у розмірі 27 380,00 гривень.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С.І. Майдан