ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2024Справа № 910/6257/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 142 324 755,68 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники:
від позивача - Яковченко Я.Г.,
від відповідача - Акуленко А.В.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, ДП "Гарантований покупець") про стягнення 142 324 755,68 грн, а саме: 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних втрат.
Позовну заяву разом з доданими до неї документами сформовано в системі "Електронний суд" 21.05.2024 та зареєстровано в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" 22.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позовну заяву НЕК "Укренерго" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
Заяву про усунення недоліків разом з доданими до неї документами сформовано позивачем в системі "Електронний суд" 28.05.2024 та зареєстровано в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" 29.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву НЕК "Укренерго" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6257/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.07.2024 о 10:00 год.
20.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Безпосередньо у відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1% від заявлених до стягнення сум, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення.
24.06.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 01.07.2024, з'явились представники позивача, відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору.
У підготовчому засіданні, призначеному на 01.07.2024, представник відповідача звернувся з усним клопотанням про продовження строку для подачі заперечень на відповідь на відзив. Суд розглянув та задовольнив дане клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцяти днів та відкладено підготовче засідання до 12.08.2024 о 10:00 год.
08.07.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.
09.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 12.08.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 16 712 624,86 грн за квітень 2023 року у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У підготовче засідання, призначене на 12.08.2024, з'явились представники позивача, відповідача.
У підготовчому засіданні 12.08.2024 суд долучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, подане представником відповідача, та клопотання про закриття провадження у частині, подане представником відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 12.08.2024, представник позивача заявив усне клопотання про надання часу для подачі пояснень.
У підготовчому засіданні, призначеному на 12.08.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024 о 10:00 год.
22.08.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву щодо поданого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі в частині. Згідно даної заяви позивач повідомив суд, що рахунок, оплата по якому здійснена відповідачем, не стосується предмета позову у справі № 910/6257/24, у зв'язку з чим просив не розглядати клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 910/6257/24 в частині стягнення з відповідача 16 712 624,86 грн.
У судове засідання, призначене на 16.09.2024, з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 16.09.2024 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
В судовому засіданні 16.09.2024 судом заслухане вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16 712 624,86 грн за квітень 2023 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.09.2024 судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.09.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
Позивач (НЕК "Укренерго") звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить суд стягнути відповідача (ДП "Гарантований покупець) 142 324 755,68 грн, з яких: 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 від 25.06.2019 року в частині своєчасної оплати за небаланс електричної енергії за період 1, 2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та за квітень 2023 року (згідно з процесом врегулювання), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 141 253 054,23 грн (основний борг), за наявності якої позивачем нараховані до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на таке:
- позивач не довів належними і допустимими у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказами факт того, що зазначені в актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 №ВН/24/03-0414, від 29.02.2024 №ВН/24/02-0414, від 30.04.2023 №ВН/23/'04-0414 та акті-коригування від 04.07.2023 №ВР/23/04-0414 обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів відповідають сертифікованим даним комерційного обліку АКО (адміністратора комерційного обліку);
- з наданої позивачем інформації з системи управління ринком щодо направлення спірних рахунків не вбачається ні обсяг небалансів, ні відповідність обсягу придбаної/проданої електричної енергії для врегулювання небалансів сертифікованим даним комерційного обліку АКО.
- наведена в спірних рахунках-фактурах за 1,2 декади лютого 2024 року, за 1,2 декади березня 2024 року інформація не узгоджується з вартістю електричної енергії для врегулювання небалансів, наведеною в актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-0414 (за лютий 2024 року), від 31.03.2024 № ВН/24/03-0414 (за березень 2024 року);
- акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-0414, від 31.03.2024 № ВН/24/03-0414 не підписані зі сторони відповідача, з підстав незгоди останнього з обсягом електричної енергії для врегулювання небалансів;
- крім того, відповідач висловив обгрунтований сумнів і не погодився з правомірністю розрахунку позивача щодо обсягу і ціни небалансів, вартість яких є предметом спору у даній справі, оскільки позивач не забезпечив проведення системи аудиту управління ринком, що ставить під сумнів правильність роботи системи управління ринком, у тому числі правильність виставлення рахунків позивачем через систему управління ринком;
- відповідач не погоджується із нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивач нараховує їх не на заборгованість за актами, а на заборгованість за спірними рахунками-фактурами, тобто позивачем штучно збільшено суму, на яку здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, крім того, такі нарахування не узгоджуються з п. 4.2 Договору.
Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача, з огляду на таке:
- позивач наголошує, що сума, яку має сплатити відповідач (вказана в рахунках-фактурах) не визначається як різниця між вартістю отриманої і поставленої електричної енергії за весь місяць (зазначеної в акті купівлі-продажу);
- розмір позовних вимог про стягнення основної заборгованості відповідає сумам у рахунках-фактурах і не перевищує вартість отриманої відповідачем електричної енергії, вказаної в актах купівлі-продажу;
- згідно з вимогами Правил ринку, сума, яка підлягає оплаті, визначається саме у щодекадних рахунках-фактурах (а не в актах купівлі-продажу), тому саме рахунки-фактури містять розмір грошових зобов'язань відповідача; направлення рахунків-фактур є юридичним фактом, від якого відраховується строк виконання зобов'язань відповідача згідно з Правилами ринку;
- оскільки ні Закон України "Про ринок електричної енергії", ні Правила ринку, ні Договір не ставлять виконання грошових зобов'язань відповідача у залежність від строків проведення аудиту системи управління ринком, позивач вважає необгрунтованими зауваження відповідача щодо його сумнівів у правильності роботи системи управління ринком;
- позивач звертає увагу, що відповідач не заперечує сам факт отримання ним електричної енергії, не наводить будь-яких інших даних про обсяги, що були ним отримані; не пояснює, чому не вказував про будь-яку незгоду при отриманні/підписанні акта, отриманні відповідного рахунка-фактури, відповідач не надає жодних доказів, які би спростовували придбання ним електричної енергії для врегулювання небалансів;
- щодо посилання відповідача на непідписання ним актів купівлі-продажу за лютий-березень 2024, то, на думку позивача, така поведінка не виправдовує неоплату відповідачем рахунків-фактур; наразі відповідач не надав в установленому порядку та строки згідно Договору обгрунтованих заперечень щодо актів та щодо сум, зазначених в рахунках-фактурах;
- позивач звернув увагу, що відповідачу в системі управління ринком доступні як рахунки-фактури, так і відповідні додатки до кожного рахунка з урахуванням детальних обсягів небалансів згідно з сертифікованими даними комерційного обліку електричної енергії, на підставі яких здійснено розрахунок грошового зобов'язання;
- відповідач систематично прострочує оплату за Договором з 2019 року та не довів, що саме військова агресія є форс-мажорною обставиною і причиною порушення ним зобов'язань;
- відповідач не надіслав позивачу відповідного повідомлення про наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов'язань за Договором, публікація повідомлення на вебсайті відповідача (до того ж, здійснена лише 15.03.2022) не є належним повідомленням позивачу згідно з Договором, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не доводить неможливість виконання відповідачем Договору через дію форс-мажорних обставин;
- щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, позивач зазначив, що законодавством не передбачено можливість зменшення судом розміру інфляційних втрат; позивач також вважає, що зменшення 3% річних всупереч вимогам законодавства, тим більше в умовах тривалого і повного невиконання відповідачем його зобов'язань, означатиме порушення балансу інтересів сторін на користь відповідача; доводи відповідача про необхідність врахування саме його інтересів і зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погодився із доводами позивача, зазначивши, зокрема, таке:
- саме позивач повинен довести правильність визначення обсягів електричної енергії, на підставі яких ним розраховано грошове зобов'язання;
- відповідач не має можливості самостійно перевірити відповідну інформацію, оскільки саме на позивача (в якості АКО) законом покладено обов'язок щодо забезпечення організації та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії;
- позивач не надав жодних заперечень відносно того, що в порушення Правил ринку позивач не забезпечив проведення аудиту системи управління ринком;
- відповідач не визнає заявлену до стягнення спірну заборгованість.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператором системи передачі (ОСП) є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч. 1 ст. 31 України "Про ринок електричної енергії").
Функції оператора системи передачі виконує Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (позивач).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків (АР) - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку: розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються:
1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби;
2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно п. 7, 12, 46, 72, 89 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії":
- балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;
- сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи);
- Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
Відповідно до ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії":
- усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії (ч. 1);
- сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі (ч. 2);
- купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів (ч. 4);
- оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором (ч. 5);
- вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку (ч. 6).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (зі змінами) затверджені Правила ринку (далі - Правила ринку), якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
Згідно з пунктом 1.1.4 глави 1.1 розділу І Правил ринку, скорочення, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення: АР - адміністратор розрахунків, ОСП - оператор системи передачі, СВБ - сторона відповідальна за баланс.
Відповідно до абз. 11 пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.3.2 глави 1.3 розділу І Правил ринку, договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії. Для суб'єктів господарювання, визначених у пункті 1.2.1 глави 1.2 розділу І Правил ринку (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (пункт 1.3.5 глави 1.3 розділу І Правил ринку).
Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (пункт 1.3.7 глави 1.3 розділу І Правил ринку).
Наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" від 03.04.2019 № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії та положення заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у які неодноразово вносились зміни відповідними наказами НЕК "УКРЕНЕРГО", зокрема, наказами від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що ДП "Гарантований покупець" (відповідач, СВБ) подано заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
НЕК "УКРЕНЕРГО" (позивач, ОСП) повідомленням про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 01/23263 від 26.06.2019 інформував ДП "Гарантований покупець" про приєднання до умов такого договору та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор Договору № 0414-01051, дата акцептування - 25.06.2019).
Таким чином, між сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 (далі також - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору (тут і далі - у редакції, затвердженій наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Відповідно до п. 1.3, 1.4 Договору, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку.
Відповідно до п. 1.5 Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено права та обов'язки ОСП, а пунктами 3.4, 3.5 - права та обов'язки СВБ.
Так, згідно з пп 2 п. 3.2 Договору ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склалася на ринку в певному розрахунковому періоді; згідно з пп 1 п. 3.3 Договору ОСП зобов'язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку.
Згідно з пп 1 п. 3.4 Договору СВБ має право на доступ до інформації щодо розрахунків платежів, що формуються АР для СВБ відповідно до Правил ринку; згідно з пп 2, 5 п. 3.5 Договору СВБ зобов'язана: дотримуватись Правил ринку; здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Відповідно до п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.6 Договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку
Відповідно до п. 5.7 Договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.
Пунктом 5.9 Договору передбачено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: http://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаний зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта, СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригувань обсяг та вартість електричної енергії визначаються за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
Відповідно до п. 5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВП відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Згідно з п. 10.1, 10.3 Договору, цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем рахунків-фактур на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період 1,2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та за квітень 2023 року (згідно з процесом врегулювання) на загальну суму 141 253 054,23 грн, а саме:
- рахунка-фактури від 15.02.2024 № 1502202400482 на суму 10 136 940,44 грн (з ПДВ) - стосується 1 декади лютого 2024 року (розрахунковий період 01.02.2024 - 10.02.2024);
- рахунка-фактури від 26.02.2024 № 2602202400486 на суму 26 662 068,62 грн (з ПДВ)- стосується 2 декади лютого 2024 року (розрахунковий період 11.02.2024 - 20.02.2024);
- рахунка-фактури від 14.03.2024 № 1403202400483 на суму 111 243,85 грн (з ПДВ)- стосується 1 декади березня 2024 року (розрахунковий період 01.03.2024 - 10.03.2024);
- рахунка-фактури від 26.03.2024 № 2603202400235 на суму 49 600 212,30 грн (з ПДВ)- стосується 2 декади березня 2024 року (розрахунковий період 11.03.2024 - 20.03.2024);
- рахунка-фактури від 29.03.2024 № 2903202400232 на суму 54 742 589,02 грн (з ПДВ) - стосується квітня 2023 року (розрахунковий період 01.04.2023 - 30.04.2023) (а.с. 37-41 т. 1).
В матеріалах справи наявні Акт №ВН/24/02-0414 від 29.02.2024 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 25.06.2019 № 0414-01051 та Акт №ВН/24/03-0414 від 31.03.2024 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 25.06.2019 № 0414-01051, підписані представником позивача електронним цифровим підписом (а.с. 43-45 т. 1).
В матеріалах справи також наявні Акт-корегування (врегулювання) №ВР/23/04-0414 від 04.07.2023 до Акту купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 №ВН/23/04-0414 згідно з Договором від 25.06.2019 № 0414-01051 та Акт №ВН/23/04-0414 від 30.04.2023 купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023, підписані представниками сторін електронним цифровим підписом (а.с. 47-51 т. 1).
Як зазначалось, пунктом 5.9 Договору встановлено, зокрема, що ОСП (позивач) формує та направляє Акт купівлі-продажу до СВБ (відповідач) не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаний зі своєї сторони. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта, СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригувань обсяг та вартість електричної енергії визначаються за даними, зазначеними в Акті.
Судом враховано, що наявні в матеріалах справи Акт №ВН/24/02-0414 від 29.02.2024 (за лютий 2024) та Акт №ВН/24/03-0414 від 31.03.2024 (за березень 2024) не підписані з боку відповідача.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач, заперечуючи дані, які відображені у наведених Актах, звертався до позивача щодо зазначених у цих Актах обсягів і вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період, що відповідач надсилав позивачу в строки та порядку, передбачені п. 5.9 Договору, обґрунтовані зауваження щодо цих Актів та ініціював спір відповідно до норм чинного законодавства.
При цьому суд звертає увагу, що за умовами пункту 5.9 Договору, якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
Судом також враховано, що відповідно до умов Договору та Правил ринку оплата вартості небалансів не ставиться у залежність від підписання СВБ Акту купівлі-продажу. Грошове зобов'язання СВБ з оплати вартості небалансів виникає саме на підставі виставлених АР платіжних документів (рахунків-фактур).
Відповідно до п. 1.1.2, 1.11.1, 1.11.6, 1.11.8 глави 11.1 розділу І Правил ринку визначено, що система управління ринком (СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, останній, як учасник ринку, володіє відповідними даними і має доступ до СУР (програмний комплекс Market management system (далі - MMS)).
Розділом V Правил ринку врегульовано розрахунки на ринку електричної енергії. Зокрема, пункту 5.28.1 глави 5.28 вказаного розділу (в редакції, чинній у спірний період) встановлено, що щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Згідно з п. 1.1.2 гл. 1.1 р. І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії, зокрема встановлено: АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду (пункт 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку, в редакції, чинній у спірний період).
Слід зазначити, що після формування в системі управління ринком (MMS) щодекадних рахунків дані комерційного обліку електричної енергії можуть уточнюватись (оновлюватись). У зв'язку з цим, Правилами ринку (Додаток 10 до Правил ринку) встановлено Правила врегулювання, згідно з якими здійснюються розрахунки врегулювання.
Так, згідно з п. 1.1 Правил врегулювання, якщо АКО (адміністратор комерційного обліку) надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП (позивачем) та СВБ (відповідачем) відповідно до цих Правил врегулювання.
Враховуючи зазначене, сторонами був підписаний Акт-корегування (врегулювання) №ВР/23/04-0414 від 04.07.2023 до Акту купівлі-продажу енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 №ВН/23/04-0414 (за квітень 2023 року).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору та пункту 7.3.1 Правил ринку, позивачем (який одночасно є АР та ОСП) в системі управління ринком (СУР) були сформовані та виставлені на оплату відповідачу (СВБ):
15.02.2024 - рахунок-фактура № 1502202400482 на суму 10 136 940,44 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 01.02.2024 - 10.02.2024);
26.02.2024 - рахунок-фактура № 2602202400486 на суму 26 662 068,62 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 11.02.2024 - 20.02.2024);
14.03.2024 - рахунок-фактура № 1403202400483 на суму 111 243,85 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 01.03.2024 - 10.03.2024);
26.03.2024 - рахунок-фактура № 2603202400235 на суму 49 600 212,30 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів за період 11.03.2024 - 20.03.2024);
29.03.2024 - рахунок-фактура від 29.03.2024 № 2903202400232 на суму 54 742 589,02 грн (за електричну енергію для врегулювання небалансів, згідно з процесом врегулювання, за період 01.04.2023 - 30.04.2023), що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи управління ринком (MMS) (а.с. 42 т. 1).
Дата формування рахунків у системі управління ринком є датою направлення (надсилання, виставлення) таких рахунків.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.
Відповідно до пункту 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
З огляду на викладене та враховуючи пункт 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, строк на оплату платіжного документа розпочинається з наступного дня після направлення (виставлення) рахунків АР в СУР.
Підпунктом 5 пункту 3.5 Договору передбачений обов'язок СВБ здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Водночас, у п. 5.7 Договору визначено, що якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку.
Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку (п. 5.8. Договору).
Судом також враховано, що відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у порядку п. 5.7 Договору повідомив позивача про наявність у нього заперечень до інформації, яка містилась у виставлених позивачем вищенаведених рахунках-фактурах.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку ініціював суперечки щодо сум, зазначених у вищенаведених рахунках-фактурах.
При цьому, доводи відповідача про невідповідність даних щодо вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, зазначеної в актах купівлі-продажу та рахунках-фактурах, відхиляються судом як необґрунтовані, враховуючи, що відповідач не заперечував проти інформації, вказаної у платіжних документах, як і не зазначив будь-якого іншого розміру його грошових зобов'язань.
Разом з тим, відповідно до пунктів 5.17.1, 5.17.4 глави 5.17 розділу V Правил ринку для кожної СВБ АР обчислює належні списання або нарахування відповідно до її небалансів електричної енергії. АР під час формування платежів для відповідного учасника ринку здійснює сальдування нарахувань та списань за небаланс електричної енергії за розрахункову декаду dc.
У зв'язку з цим, як вказує позивач, він як АР щодекадно виставляє один рахунок-фактуру за розрахункову декаду, що закінчилась.
Як вбачається із наданих рахунків-фактур, розрахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів у спірний період позивачем здійснювались щодекадно, що відповідає положенням п. 7.3.1 Правил ринку, в той час як акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором містять узагальнену вартість придбаної/проданої електричної енергії кожною стороною за місяць в цілому, та очевидно, що така вартість буде відрізнятися від зазначеної у рахунках-фактурах вартості. З наведеного слідує, що розмір зобов'язань відповідача не є різницею між вартістю отриманої і поставленої СВБ електричної енергії за місяць, а відтак відповідні зауваження відповідача судом відхиляються як необгрунтовані.
Судом розглянуто також і інші заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу, викладені у поданих ним заявах по суті спору, однак вони не можуть бути такими, що виключають обов'язок відповідача здійснити оплату за електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором, оскільки факт продажу електричної енергії позивачем відповідач не заперечив, як і не заперечив щодо сум, вказаних у рахунках-фактурах.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування обгрунтованості визначеної у спірних рахунках-фактурах до сплати відповідачу вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за періоди 1,2 декади лютого 2024 року, 1,2 декади березня 2024 року та квітень 2023 року (згідно з процесом врегулювання).
З урахуванням п. 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати рахунку-фактури від 15.02.2024 № 1502202400482 сплив 19.02.2024, рахунку-фактури від 26.02.2024 № 2602202400486 - 28.02.2024, рахунку-фактури від 14.03.2024 № 1403202400483 - 18.03.2024, рахунку-фактури від 26.03.2024 № 2603202400235 - 28.03.2024, рахунку-фактури від 29.03.2024 № 2903202400232 - 02.04.2024.
Доказів оплати наведених рахунків-фактур відповідачем суду не надано.
Стосовно тверджень відповідача про сплату ним на користь позивача після відкриття провадження у даній справі платежу у розмірі 16 712 624,86 грн за квітень 2023 року, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено платіжну інструкцію № 385 239 від 19.07.2024 на вказану суму, суд зазначає наступне.
Складовою суми основного боргу у даній справі № 910/6257/24 є сума заборгованість відповідача у розмірі 54 742 589,02 грн щодо оплати за електричну енергію за квітень 2023 року, у зв'язку з підписанням сторонами Акта-корегування (врегулювання) від 04.07.2023 № ВР/23/04-0414 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 № ВН/23/04-0414.
Згідно даних, зазначених у "призначенні платежу" наданої відповідачем платіжної інструкції № 385 239 від 19.07.2024, вбачається, що оплата в сумі 16 712 624,86 грн здійснена відповідачем згідно рахунку-фактури № 1404202300201, за період з 01.04.2023 по 10.04.2023, Договір № 0414-01051 від 25.06.2019. Однак, стягнення заборгованості за рахунком-фактурою № 1404202300201 не є предметом спору у даній справі № 910/6257/24, що також підтверджено позивачем згідно заяви, поданої ним 22.08.2024 через систему "Електронний суд".
Як встановлено судом, надана відповідачем платіжна інструкція № 385 239 від 19.07.2024 на суму 16 712 624,86 грн не містить відомостей про здійснення відповідачем оплати в наведеній сумі на підставі спірного у даній справі рахунку-фактури від 29.03.2024 № 2903202400232, виставленого позивачем у зв'язку з процесом врегулювання електричної енергії для врегулювання небалансів за квітень 2023 року.
Отже, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що здійснена ним оплата в сумі 16 712 624,86 грн стосується предмету спору у даній справі № 910/6257/24, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі в наведеній частині, а відповідне клопотання відповідача судом відхилене як необгрунтоване.
Враховуючи викладене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором в частині своєчасної оплати спірних рахунків-фактур на загальну суму 141 253 054,23 грн, а відтак суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 141 253 054,23 грн основного боргу за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних нарахувань, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідні заперечення відповідача щодо здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, з підстав невідповідності п. 4.2. Договору, судом відхиляються, оскільки вказаним пунктом Договору врегульовано нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а не 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд зазначає, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.
Водночас суд зауважує, що у справі № 902/417/18 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливого зменшення розміру інфляційних втрат.
Щодо доводів відповідача про унеможливлення стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Відповідно до пунктів 1.15.4, 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Відповідно до положень пунктів 6.1.-6.4. Договору визначено, що якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього Договору) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим Договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом п'яти днів з моменту виникнення таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань позбавляє таку сторону права посилатися на будь-яку зазначену в пункті 6.1. цього Договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. У разі дії форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати цей Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.
Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, суд зазначає таке.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Крім того, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення всіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони Договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов'язання за Договором з боку ДП "Гарантований покупець" сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення повністю позовних вимог НЕК "Укренерго" та стягнення з ДП "Гарантований покупець" 141 253 054,23 грн основного боргу, 605 200,30 грн 3% річних та 466 501,15 грн інфляційних втрат.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом, втім наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позову повністю не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору.
Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 847 840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № АУ.терм.2912 від 15.05.2024. Враховуючи подання позовної заяви в електронній формі, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивачем застосовано коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 847 840,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 141 253 054,23 грн (сто сорок один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі п'ятдесят чотири гривні 23 коп.) основного боргу, 605 200,30 грн (шістсот п'ять тисяч двісті гривень 30 коп.) 3% річних, 466 501,15 грн (чотириста шістдесят шість тисяч п'ятсот одну гривню 15 коп.) інфляційних втрат, 847 840,00 грн (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 24.09.2024
Суддя Оксана ГУМЕГА