вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 вересня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/638/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Іваниш Д.П.,
розглянувши матеріали справи
За позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, смт Вилок Берегівського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород Закарпатської області
про визнання недійсними Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021 та стягнення грошових коштів у сумі 19 078 грн,
Представники:
Прокуратури - Андрейчик А.М., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури
Позивача - не з'явився;
Відповідача - Фартушок Т.І., адвокат, довіреність №20 від 28.12.2023
Берегівська окружна прокуратура, м. Берегове Закарпатської області звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, смт Вилок Берегівського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021 та стягнення грошових коштів у сумі 19 078 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/638/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 16.07.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
На виконання вказаної ухвали від Берігівської окружної прокуратури надійшла заява №07.50-101-1879-24/3872ВИХ-24 від 19.07.2024 (вх. №02.3.1-02/5888/24 від 29.07.2024) про усунення недоліків позовної заяви із додатками. Вказано, що правильним в прохальній частині позовної заяви слід вважати вимогу щодо визнання недійсними Додаткові угоди №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021,замість помилково зазначеної вимоги щодо визнання недійсними Додаткові угоди №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2020, а також усунуто недолік шляхом зазначення вірного коду ЄДРПОУ відповідача, його місцезнаходження та долучено докази надіслання останньому копії позовної заяви.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 відкрито провадження у справі №907/638/24 в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Поряд з цим, відповідачем через підсистему “Електронний суд» подано заяву б/н від 12.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6224/24 від 12.08.2024) із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та одночасно заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено справу №907/638/24 до розгляду у судовому засіданні з викликом уповноважених представників сторін на 16.09.2024.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак, через підсистему “Електронний суд» подав клопотання б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6830/24 від 04.09.2024), яким просить провести судове засідання без участі його уповноваженого представника.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
В судовому засіданні 16.09.2024 суд вийшов до нарадчої кімнати оголосивши орієнтовний час його оголошення 17.09.2024 на 09 год. 00 хв. Після виходу з нарадчої кімнати судом у присутності уповноваженого представника позивача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора та позивача
Прокурор просить задоволити позов в повному обсязі, покликаючись на недійсність Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 укладених між відповідачем та позивачем до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021, оскільки такі укладені з порушенням вимог ч. 5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв'язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.
Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для визнання Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 недійсними в судовому порядку та у зв'язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електричної енергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електричної енергії, становить 19 078 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.
В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» направлено на адресу Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області лист-запит №07.50-101-1879-24/3231ВИХ-24 від 13.06.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів щодо відновлення порушених інтересів (у тому числі шляхом звернення до суду). Водночас останніми таких заходів не вжито, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області №02-10/1080 від 14.06.2024 та на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.
Водночас позивачем не надано суду жодних пояснень по суті спору, однак разом з поданим через підсистему “Електронний суд» клопотанням б/н від 04.09.2024 (вх. №02.3.1-02/6830/24 від 04.09.2024) про розгляд справи без його участі, позивач зазначив що позовні вимоги підтримує, позов прокурора вважає обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
Позиція відповідача
Представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву б/н від 15.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6389/24 від 15.08.2024) із додатками, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позовні вимоги прокурора безпідставними та необґрунтованими.
Так, на думку відповідача, збільшення ціни електричної енергії є економічно виправданим та не суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі". У зв'язку із зазначеним, останній вважає, що підстави для визнання Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 та стягнення з нього грошових коштів відсутні і просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач визнає, що в результаті проведення Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області процедури закупівлі, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2021-03-02-006362-b, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» та Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №120040/22 від 10.03.2021 (далі - Договір) щодо постачання 220 000 кВт/год загальною вартістю 550 000,00 грн з ПДВ.
Проте, відповідач не погоджується із наведеними аргументами прокурора про те, що Додаткові угоди №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 є укладеними з перевищенням встановленого законодавством 10% ліміту на підвищення ціни від ціни, встановленої основним договором, оскільки зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.
Відповідач також стверджує, що зміна обставин була б істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст та не визначено, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо такого коливання. Так, відповідно до листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 “Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» визначено, що оскільки оприлюднення результатів торгів на ринку “на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» забезпечує ДП “Оператор ринку» на своєму вебсайті (https: www.oree.com.ua), то для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію з вищезазначеного сайту. Разом з тим відповідач зазначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Таким чином, відповідач вважає підстави збільшення ціни за 1 кВт/год в Додаткових угодах абсолютно правомірними, оскільки довідки містили необхідну інформацію щодо коливання цін та могли бути підставою для укладення додаткових угод до договору щодо збільшення ціни на електроенергію. Важливо відзначити також і те, що довідки ТПП при укладенні оспорюваних додаткових угод не були єдиним доказом, що підтверджував коливання ціни у бік збільшення, оскільки у всіх випадках відповідач обґрунтовував збільшення ціни даними з сайту ДП “Оператор ринку» оскільки такий порядок передбачений чинним законодавством - ч. 6 ст. 67 Закону України “Про ринок електричної енергії».
Щодо Додаткової угоди №3 від 04.11.2021, відповідач звертає увагу суду, що ним було проінформовано Вилоцьку селищну раду Берегівського району Закарпатської області щодо наявності коливання ціни на ринку листом №504-16/648 від 25.10.2021, збільшення ціни за Договором відбулося лише на 9,99%. Так, сторони погодили збільшення ціни до 2,862726 грн/кВт.год. з ПДВ.
Щодо додаткової угоди №4 від 03.12.2021 відповідач зазначає що ним також було проінформовано позивача листом №504-16/727 від 18.11.2021 щодо наявності коливання ціни на ринку електричної енергії. Такий лист, було отримано представником Вилоцької селищної ради від 25.11.2021.Водночас відповідач вказує, що з 07.10.2021 було затверджено Постанову НКРЕКП №1746, відповідно до якої для учасників РДН і ВДР було підвищено ціну для заявою на торгах у торговій зоні БуОС для годин мінімального навантаження (з 00:00 до 07:00 та з 23:00 до 24:00) - 1500,00 грн./МВт.год без ПДВ та для годин максимального навантаження (з 07:00 до 23:00) - 2500,00 грн./ МВт.год без ПДВ. Середньозважена ціна у жовтні 2021 збільшилась на 20,71%. Водночас, середньозважена ціна на 1 декаду листопада становила 2198,67 грн./ МВт.год, що становить 22,93% подорожчання.
Отже, позивач вважає, що у зв'язку з таким суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії, дії Товариства були абсолютно правомірними, оскільки укладаючи Додаткову угоду №4 від 04.12.2021р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120040/22 від 10.03.2021р., збільшення ціни за Договором відбулося лише на 9,99%, про, що також зазначалось у цьому листі. Так, сторони погодили збільшення ціни до 3,113476 грн/кВт.год. з ПДВ.
На думку відповідача сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%. Збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку. Отже, усі додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» у повній відповідності до Листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Крім того, відмова від укладення додаткових угод №3 та №4 до Договору від 10.03.2021 порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, так як ціна визначена у Договорі від 10.03.2021 не покривала б витрат Відповідача, пов'язаних з постачанням електричної енергії відповідно умов даного договору.
Окрім того, відповідач надає контррозрахунок, яким визначає, що якщо припустити що правомірною є підняття ціни лише на 10% загальної вартості та враховуючи ціну визначену в Додатковій угоді №2 від 10.08.2021, а саме 2,57859 грн, то донарахування 6,9% до допустимої межі 10% становить 2.756512 грн за 1 кВт/год з ПДВ, а отже за твердженням відповідача, сума надмірно сплачених коштів повинна становити 10 807,82 грн замість 19 078 грн визначених прокурором.
У зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявленого прокурором позову в повному обсязі.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
В надісланій на адресу суду відповіді на відзив №07.50-101-1879-24/4253ВИХ-24 від 19.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6606/24 від 26.08.2024) прокурор зазначає про те, що подані відповідачем довідки Закарпатської торгово-промислової палати в якості обґрунтування підвищення ціни електричної енергії за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію.
Із посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 прокурор звертає увагу, що при зверненні до позивача із пропозиціями підвищити ціну електричної енергії відповідач не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним та, крім того, не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Від відповідача через підсистему “Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 28.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6673/24 від 28.08.2024) акцентує увагу на однозначну встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», при цьому підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни не обмежується. Тобто, норма передбачає можливість внесення змін в істотні умови договору щодо “збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків», але “не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару».
З посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 та враховуючи європейське законодавство, на якому ґрунтується Закон України “Про публічні закупівлі» в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС, та ґрунтуючись на європейській практиці, висвітленій у рішеннях ЄСПЛ, “Правило 10%» викладене у частині п'ятій статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» за позицією відповідача повинно трактуватися на користь учасника закупівлі.
Маніпулятивними вважає твердження прокурора про те, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, а отже несе ризики зміни ціни, повинен передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Наводить інші заперечення аналогічні, що й у відзиві на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (надалі - ТОВ “Закарпаттяенергозбут» та/або Постачальник, та/або відповідач) та Вилоцькою селищною радою Закарпатської області (надалі - Споживач та/або позивач) за наслідками проведення закупівлі №UA-2021-03-02-006362-b був укладений Договір на постачання електричної енергії споживачу №120040/22 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 - Електричну енергію в обсязі 220 000 кВт/год, а Споживач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг: до 31 грудня 2021 року включно.
Відповідно до п. 5.1. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить: 2-й клас напруги - 2,083333 грн (без ПДВ), ПДВ - 0,416667 грн, разом з ПДВ - 2,50 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії (2,083333 грн без ПДВ за 1 кВт/год) та не включається тариф на розподіл електроенергії. Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через Постачальника, що входить до вартості відповідно до цього Договору.
п. 5.2.1 передбачає, що Споживач залишає за собою право на можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування, передбаченого у кошторисі Споживача та/або від фактичних показників споживання.
Порядок зміни такої ціни відбувається згідно цього Договору (пункти 5.3.1 та 5.3.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3.2 Договору зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 % у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Відповідно до п. 5.6. Договору оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Разом з тим, за умови наявності коштів, Споживач залишає за собою право здійснювати оплату за товар за розрахунковими показниками споживання.
Сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни електричної енергії може бути здійснено тільки з підтвердженням відповідними документами щодо зміни ціни (п. 5.8 Договору).
Відповідно до п. 13.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання електроенергії до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного його виконання.
Із заяви-приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу вбачається що вона підписана селищним головою 10.03.2021.
Надалі між Вилоцькою селищною радою Закарпатської області та ТОВ “Закарпаттяенергозбут» укладено додаткові угоди до Договору №120040/22 від 10.03.2021 про постачання електричної енергії:
18.03.2021 укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої Сторони дійшли згоди доповнити п 5.2 абзацом 2: “Відповідно до кошторисних призначень Вилоцької селищної ради на 2021 рік в сумі 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень), в т. ч. ПДВ - 83 333,33 грн».
27.04.2021 укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - 2,50 грн, не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 2.1. Договору у наступній редакції: “2.1. Кількість товарів: 186 543 кВт/год». У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 5.1. Договору у наступній редакції: “5.1. Загальна вартість цього Договору становить: 500 000,00 грн з ПДВ (п'ятсот тисяч гривень). Ціна за одиницю товару: 2,567854 грн з ПДВ». Усі інші умови Договору залишаються без змін.
10.08.2021 укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої Сторони домовились збільшили ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. у зв'язку із застосуванням п. 1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 5.1.Договору у наступній редакції: “5.1. Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 500 000 грн з ПДВ (п'ятсот тисяч гривень), в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн (вісімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп)». Ціна за спожиту електричну енергію з 01.08.2021 за 1 кВт/год становить 2,148825 грн без урахування ПДВ, ПДВ - 0,429765 грн, разом з ПДВ - 2,57859 грн. Усі інші умови Договору залишаються без змін.
04.11.2021 укладено додаткову угоду №3, відповідно до якої Сторони керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У зв'язку із застосуванням п.1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п.5.1. Договору у наступній редакції: “5.1 Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 500 000,00 грн. з ПДВ (п'ятсот тисяч гривень), в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн (вісімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп). Ціна за спожиту електричну енергію з 01.11.2021 за 1 кВт/год становить 2,385605 грн без урахування ПДВ, ПДВ - 0,477121 грн, разом з ПДВ - 2,862726 грн». Усі інші умови Договору залишаються без змін.
03.12.2021 укладено додаткову угоду №4, відповідно до якої Сторони керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», відповідно до наявного коливання на ринку електричної енергії, Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 5.1 Договору у наступній редакції: “5.1 Загальна вартість всього обсягу поставки складає: 500 000,00 грн з ПДВ (п'ятсот тисяч гривень), в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн (вісімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп). Ціна за спожиту електричну енергію з 01.12.2021 за 1 кВт/год. становить 2,594563 грн без урахування ПДВ, ПДВ - 0,518913 грн, разом з ПДВ - 3,113476 грн». Усі інші умови Договору залишаються без змін.
До матеріалів позову долучені листи ТОВ “Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 №504-16/115, від 25.10.2021 №504/16/648 із зазначеними в них відомостями - порівняння середньозважених цін на РДН (ринок добу наперед) та ВДР (внутрішньодобовий ринок), аналітичними матеріалами з веб-сайту АТ “Оператор ринку», з яких вбачається, що Відповідач просить Позивача здійснити підписання Додаткової Угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120040/22, який був укладений 10 березня 2021 між ТОВ “Закарпаттяенергозбут» та Вилоцькою селищною радою Закарпатської області з метою належного виконання договірних зобов'язань та уникнення завдання збитків електропостачальнику в найкоротші строки.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/3/1 за березень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 20 985,00 грн.
Відповідао до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/4/1 за квітень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 32 367,49 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/5/1 за травень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 22 695,00 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/6/1 за червень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 20 902,50 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/7/1 за липень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 20 252,50 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/8/1 за серпень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 24 586,86 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/9/1 за вересень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 28 207,20 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/10/1 за жовтень 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 33 374,69 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/11/1 за листопад 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 66 040,22 грн.
Відповідно до акту приймання- передавання товарної продукції №120040/12/1 за листопад 2021 ТОВ “Закарпаттяенергозбут» відвантажено Вилоцькій селищній раді Закарпатської області електроенергію на суму 72 895,80 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №100 від 07 квітня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 32 981, 17 грн.
Відповідно до рахунку-фактури від 07.04.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 32 981,17 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №127 від 06 травня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 42 910, 80 грн.
Відповідно до рахунку-фактури від 06.05.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 42 910,80 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №181 від 03 червня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 22 695,00 грн.
Відповідно до рахунку ПЕЕ від 01.06.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 22 695,00 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №241 від 01 липня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 20 902,00 грн.
Відповідно до рахунку- фактури №120040 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 20 902,00 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №287 від 03 серпня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 20 252,00 грн.
Відповідно до рахунку ПЕЕ від 01.08.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 20 252,00 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №345 від 06 вересня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 24 373,33 грн.
Відповідно до рахунку ПЕЕ від 01.09.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 24 373,33 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №395 від 05 жовтня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 28 421,23 грн.
Відповідно до рахунку ПЕЕ від 01.10.2021 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 28 421,23 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №435 від 05 листопада 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 33 374,69 грн.
Відповідно до рахунку- фактури №120040 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 33 374,69 грн.
Відповідно до Платіжного доручення №489 від 23 грудня 2021 Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ “Закарпаттяенергозбут» 72 895,80 грн.
Відповідно до рахунку ПЕЕ від 01.01.2022 також підтверджується, що Вилоцька селищна рада Закарпатської області сплатила за електроенергію ТОВ «Закарпаттяенергозбут» 72 895,80 грн.
Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021 відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбану у період з березень по грудень 2021 включно електроенергію в загальній сумі 19 078 грн.
Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю електроенергії, яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості електричної енергії.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України “Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачем Вилоцьку селищну раду Берегівського району Закарпатської області, в обґрунтуванні наявності підстав для представництва якої та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що означений орган місцевого самоврядування шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо витрачання бюджетних коштів.
При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області в частині невизнання недійсними додаткових угоду до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», Берегівська окружна прокуратура звернулася з листами-запитами №07.50-101-1879-24/2548ВИХ-24 від 02.05.2024 та №07.50-101-1879-24/3231ВИХ-24 від 13.06.2024 до Вилоцької селищної рада Закарпатської області з проханням надати докази щодо виконання Договору, підстав внесення до нього змін та зазначити інформацію чи звертався орган місцевого самоврядування з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод до Договору чи про стягнення безпідставно отриманих коштів.
На адресу Берегівської окружної прокуратури Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області листами №02-10/886 від 13.05.2024 та №02-10/1080 від 14.06.2024 надала запитувані прокурором документи та повідомила, що немає можливості звернутися до суду з позовом, а тому просила прокурора самостійно подати відповідний позов до Господарського суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.16) і №922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.17) і №922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.18) і №922/1830/19 (підпункт 7.3)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, прокурор у позовній заяві та згідно з поясненнями в судовому засіданні стверджує, що у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування є стороною укладеного з відповідачем Договору та, окрім того, наділений владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів місцевого бюджету територіальної громади.
Підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 19 078 грн з місцевого бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов'язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджуванні порушення.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною першою статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частинами першою та четвертою статті 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - в даній справі мешканців Вилоцької територіальної громади.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.
У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь органу місцевого самоврядування суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вже зазначалось вище, Закарпатською окружною прокуратурою в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» листом від 13.06.2024 №07.50-101-1879-24/ВИХ-24 пропоновано Вилоцькій селищній раді Берегівського району Закарпатської області в строк до 14.06.2024 вжити заходів щодо належного захисту інтересів держави та подання до суду позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів та з повідомленням, що в протилежному випадку з метою захисту інтересів держави прокурором будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області є органом до компетенції якого віднесено повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів територіальної громади смт. Вилок, в тому числі й щодо повернення зайво сплачених коштів місцевого бюджету, відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався, а відтак, Берегівською окружною прокуратурою згідно з листом №07.50-101-1879-24/3573 ВИХ-24 від 27.06.2024 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв'язку з необхідністю визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Щодо спірних правовідносин.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).
Підставою позовних вимог про визнання недійсними Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України “Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.
Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №120040/22 від 10.03.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України “Про публічні закупівлі».
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі» замовниками є суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Водночас, до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120040/22 від 10.03.2021 протягом строку його дії сторонами укладено ряд додаткових угод.
Оскаржувані додаткові угоди №3 та №4 від 04.11.2021 до Договору №120040/22 від 10.03.2021 укладено на підставі листів постачальника №504-16/115 від 09.04.2021, №504-16/648 від 25.10.2021 не можуть встановлювати наявності факту коливання ціни на електричну енергію станом на дату укладення договору та дати з якої починають діяти додаткові угоди до Договору, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 2 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі»
Таким чином, вказані листи Постильника за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП “Оператора ринку» електричної енергії, на якому не міститься точної інформації про коливання цін як на момент звернення товариства з листом-пропозицією про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
З вказаного слідує, що надані постачальником листи не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.
Крім того долучені відповідачем листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 та №3304-04/33869-06 від 14.08.2019 та роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-05/11398-07 від 07.04.2015 вказують, що загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Згідно з Постановою Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 Закону України «Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Таким чином, через незаконність додаткових угод до Договору відбулось зайве перерахування коштів Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області на рахунок ТОВ “Закарпаттяенергозбут» за отриману електричну енергію по цінах, які були підвищені без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», згідно з умовами додаткових угод за №№ 3-4 Вилоцька селищна рада недоотримано активів (електричну енергію).
Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:
- додатковою угодою №2 від 27.04.2021, сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,50 грн до 2,567854 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою №2 від 10.08.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,567854 грн до 2,57859 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою №3 від 04.11.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,57859 грн до 2,862726 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою №4 від 03.12.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,862726 грн до 3,113476 грн (з ПДВ);
Так, судом встановлено, що при укладенні оскаржуваних прокурором Додаткових угод всупереч вищезгаданим нормам, Постачальником було збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії згідно Додаткової угоди №3 від 04.11.2021 на 14,5% відносно Договору та згідно Додаткової угоди №4 від 03.12.2021 на 24,5% відносно Договору.
Судом також встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.
Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов'язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами №3 та №4 від 03.12.2021.
При цьому, відхиляються судом аргументи відповідача щодо можливості застосування в спірних правовідносинах встановленого Законом України “Про публічні закупівлі» максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ “Закарпаттяенергозбут» не надано суду доказів укладення сторонами Договору додаткової угоди, яка б визначала вартість електроенергії в розмірі саме на 10% більше ніж зазначено в самому Договору, а правовідносини між сторонами носять господарський характер та суд неправі самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України “Про публічні закупівлі».
Критично суд оцінює й доводи відповідача про наявність в Товариства збитків, які в порядку ч. 2 ст. 216 ЦК України підлягають до відшкодування позивачем як особою, яку відповідач вважає винною з огляду на визнання судом недійсними Додаткових угод до Договору, позаяк відповідної вимоги про стягнення з позивача збитків ТОВ “Закарпаттяенергозбут» не заявлено, а суд невправі при прийнятті рішення виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області за період дії Договору на постачання електричної енергії споживачу №120040/22 від 10.03.2021 загалом отримано 126 780 кВт/год електричної енергії.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги сплату Вилоцькою селищною радою Берегівського району Закарпатської області вартості поставленої за Договором на постачання електроенергії суми в розмірі 342 307,26 грн суд, доходить висновку, що в результаті укладення недійсних Додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 позивачем зайво сплачено 19 078 грн за придбану електроенергію, оскільки нарахування за листопад-грудень 2021 повинні здійснюватися в розрахунку 2,57859 грн за 1 кВ/год, а саме 323 229,29 грн (сума за ціною основного Договору і Додаткових угод №2 від 27.04.2021 та №2 від 10.08.2021)
Суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод №3 від 04.11.2021 та №4 від 03.12.2021 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.
Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання електричної енергії в сумі 19 078 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України виходячи із задоволених позовних вимог в розмірі 1985,15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 04.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» та Вилоцькою селищною радою Закарпатської області.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 03.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії №120040/22 від 10.03.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» та Вилоцькою селищною радою Закарпатської області.
4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», площа Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 41999833) на користь Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, вул. Літуна Андрія, будинок 8, селище Вилок, Берегівський район, Закарпатська область, 90351 (код ЄДРПОУ 04349277) кошти у сумі 19 078 грн (Дев'ятнадцять тисяч сімдесят вісім гривень).
5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», пл. Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 02909967) суму 9084 грн (Дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 24.09.2024.
Суддя А.А. Худенко