Справа № 577/5055/24
Провадження № 2-о/577/388/24
23 вересня 2024 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Рідзевської І.О.,
за участі секретаря Олійник В.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців щодо ОСОБА_2 , місце проживання, АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що з 17.06.2023 року по 01.11.2023 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, а до офіційної реєстрації шлюбу вони близько півтора роки зустрічались, а потім перебували у фактичних шлюбних відносинах. За два місяці до розірвання шлюбу, а саме 01.09.2023 року вона змушена була розійтись з ОСОБА_2 і заборонила йому жити у неї. Спільного майна вони не встигли нажити. В жовтні 2022 року ОСОБА_2 став військовослужбовцем, і у неї не жив , а приїздив по можливості. ОСОБА_2 має сварливий характер, безпричинно ревнивий, егоїстичний і жорсткий. Продовжувати з ним жити було неможливо, оскільки це б було, перш за все, на шкоду її синові від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжує її переслідувати, не залишає в спокою, ображає. Вона заблокувала телефон, однак це не рятує її від інших способів моральних знущань над нею та її неповнолітнім сином від першого шлюбу. В 2022 році у неї трагічно загинув старший син ОСОБА_4 , 2001 року народження. ОСОБА_2 спекулюючи на смерті її сина, приходить до неї на роботу або чекає її чи сина біля дому за місцем її мешкання. Зустрівши їх погрожує смертю ОСОБА_5 , навіть тим, що він зруйнує пам'ятник на могилі ОСОБА_4 . ОСОБА_2 приходить до неї на роботу та при співробітниках та покупцях погрожує їй, принижує та ображає. Через незаконні дії вона протягом останнього року декілька разів змушена звертатись до поліції. 03.09.2024 року за адміністративне правопорушення ОСОБА_2 було притягнуто до адмінвідповідальності з дрібне хуліганство відносно неї за місцем її роботи. 24.08.2024 року ОСОБА_2 зустрів її сина ОСОБА_5 та у присутності неповнолітнього товариша сина погрожував йому фізичною розправою та обіцяв приїхати до нього до школи і зганьбити його. Тому просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців.
В судовому засіданні заявниця підтримала подану заяву про видачу обмежувального припису з мотивів, викладених у ній.
ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені заяви з підстав викладених у запереченнях.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши представника заінтересованої особи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що учасники справи, а саме заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.11.2023 року було розірвано. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.11.2013 року ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відповіді на запит Конотопський РВП ГУНП в Сумській області №61/0-42аз від 29.08.25024 року вбачається, що ОСОБА_1 ,16.06.1985 року до Конотопського РВП зверталась 6 разів, з них 2 рази протягом другого півріччя 2023 та 4 протягом 2024 року щодо неправомірних дій її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу відносно ОСОБА_2 обмежувального припису строком на шість місяців з підстав застосування останнього по відношенню до неї та дитини психологічного насильства та загрози застосування фізичного насильства, яке проявляється в переслідуванні.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Правовідносини, що склалися між учасниками справи регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов'язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.
Основним правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Потрібно враховувати, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зауважив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від приписів, передбачених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення передусім безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Таким чином, обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність (26 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 202/267/21, провадження № 61-6916св21 (ЄДРСРУ № 99202632).
Суд доходить висновку, що всі долучені до матеріалів справи документи, на які посилається заявник, свідчать про те, що вона зверталася до державних органів з повідомленням щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 . Однак, зазначені докази не містять підтверджуючий інформації щодо домашнього насильства. Зокрема, з відповіді Конотопського РВП вбачається наявність лише повідомлення про неправомірні дії ОСОБА_2 , проте підтвердження дійсного вчинення домашнього насильства не встановлюють. Інші посилання та докази щодо застосування психологічного та фізичного насильства в матеріалах справи відсутні.
Із аналізу наданих сторонами заяв та письмових доказів встановлено, що між сторонами склались неприязні відносини та наявний конфлікт.
Судом допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили, що знають про конфлікт між ОСОБА_1 та колишнім її чоловіком ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою заявниці. В її присутності ОСОБА_2 не погрожував ОСОБА_1 , однак під час телефонної розмови з нею висловлювався в бік колишньої дружини. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_10 приходив до роботи заявниці де вчиняв сварки, на що викликались працівники поліції.
З огляду на встановлені судом обставини та за результатами судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_2 чинить відносно ОСОБА_6 фізичне насильство щодо запобігання якому у суду були б підстави застосувати положення чинного Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не встановлено судом і обставин, які відповідно до положень цього ж Закону свідчили б про психологічне насильство ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_6 .
За встановлених судом обставин, відносини між сторонами не є такими, за умови яких, суд прийшов би до висновку про наявність домашнього насильства та необхідність застосування відносно ОСОБА_2 обмежувальних приписів з метою протидії домашньому насильству відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відтак заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до частини 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витирати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, ст.ст. 141, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2024 року
Суддя Рідзевська І. О.