Справа № 240/20641/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
24 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №240/20641/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
На виконання рішення суду від 16.10.2023 судом виготовлено виконавчий лист, який 05.03.2024 було видано представнику за довіреністю Дзюбенко С.П
17.07.2024 від представника позивача надійшла заява про зміну способу виконання рішення по справі, в якій просить змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги", на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі в сумі 11 566,00 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.23 в адміністративній справі № 240/20641/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зміну способу виконання рішення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відтак, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 №845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Так, в обґрунтування поданої заяви позивач (стягувач) вказав, що на даний час прийняте у даній справі рішення не виконане у повному обсязі, зокрема розмір невиплаченої ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року складає 11566,00 грн. З огляду на що, вважає наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду на стягнення з відповідача нарахованої суми.
З даного приводу колегія суддів зауважує, що включення Головним управлінням до Реєстру судових рішень перерахованої суми судового зобов'язання в частині виплати коштів, в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде здійснена після надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України, в порядку черговості набрання рішенням законної сили.
З огляду на що, слід відмітити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідно фінансування не може вважатися невиконанням рішення за відсутності поважних причин.
Таким чином з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах наданих повноважень вжито усіх можливих заходів для виконання даного рішення суду, зокрема нараховано заборгованість стягувачу у розмірі 11 566 грн.
При цьому, суд зауважує, що приписи ст.378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв'язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
Натомість, обставини викладені у заяві представника стягувача не обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції також зважає на те, що частина судового рішення по справі №240/20641/23 виконана, а інша буде виконана в порядку черговості в межах наявних бюджетних призначень відповідача.
Невиконання відповідачем судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України; (п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача (стягувача) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №240/20641/23 задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.