Справа № 560/2993/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
19 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до пільгового страхового стажу позивачу періодів роботи з 09.01.1991 по 13.03.2000 на посаді доярки на фермі в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 на посаді доярки на фермі в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 на посаді доярки в СГК "Оксамит";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 09.01.1991 по 13.03.2000 на посаді доярки на фермі в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 на посаді доярки на фермі в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 на посаді доярки в СГК "Оксамит";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та провести виплату пенсії позивачу починаючи з моменту звернення із відповідною заявою 14.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наявності достатнього як загального, так і пільгового обсягу стажу, звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсій на пільгових умовах, однак відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказані дії позивачка вважає протиправними, оскільки відповідний пільговий стаж підтверджується трудовою книжкою позивачки та додатковими довідками.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів її роботи дояркою з 09.01.1991 по 13.03.2000 в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 в СГК "Оксамит".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 14.07.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до її стажу періоди роботи дояркою з 09.01.1991 по 13.03.2000 в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 в СГК "Оксамит".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
19 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач 14.07.2023 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ст.114 розділу XIV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно рішення Комісії від 24.08.2023 № 6 позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": з 21.03.2000 по 08.11.2001, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про нарахування заробітної плати; з 01.01.2001 по 08.11.2001, оскільки робота на посаді доярки не підтверджується первинними документами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (із змінами) та постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 позивачці відмовлено в розгляді періоду роботи з 09.01.1991 по 13.03.2000, оскільки відомості про подальшу реорганізацію з правонаступництвом сільськогосподарського кооперативу "Ікопоть" та ліквідацію останнього без правонаступництва відсутні.
Страховий стаж позивачки становить 30 років 11 місяців 25 днів, в тому числі робота дояркою - 16 років 9 днів.
Враховуючи відсутність необхідного пільгового стажу роботи дояркою рішенням пенсійного органу від 05.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із підставами відмови у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №701/1232/16-а.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
В даному ж випадку, як слідує із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала дояркою, в період з 09.01.1991 по 13.03.2000, з 13.03.2000 по 21.03.2000, з 21.03.2000 по 08.11.2001.
Втім, усі вищезазначені періоди роботи позивача на посаді доярки (загалом 10 років 9 місяців 31 день) не були зараховані до її пільгового стажу, хоча про існування будь-яких зауважень до відповідних записів у трудовій книжці відповідачем ані в листі від 13.11.2023 №2200-0304-8/103204 наданому позивачу, ані в апеляційній скарзі не вказано.
При цьому, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить інформацію про вироблені нею трудодні. Також така інформація міститься у поданих позивачем архівних довідках.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявні у трудовій книжці записи підтверджуються наявність у позивача більш ніж 20 років пільгового стажу.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу періоди її роботи дояркою з 09.01.1991 по 13.03.2000 в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 в СГК "Оксамит".
Щодо доводів апелянта про те, що при винесенні оскаржуваного рішенням суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зважає на наступне.
За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.
Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.
Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі №21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З урахуванням того, що відмова відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу позивачу періодів роботи з 09.01.1991 по 13.03.2000 на посаді доярки на фермі в колгоспі ім.Калініна, с.Тріски, з 13.03.2000 по 21.03.2000 на посаді доярки на фермі в СК "Оксамит" та з 21.03.2000 по 08.11.2001 на посаді доярки в СГК "Оксамит" визнана протиправною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 14.07.2023.
Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов'язано його призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням пенсії з посиланням на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, є безпідставним та таким, що спростовується наведеним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.