Справа № 380/1/23 Суддя першої інстанції: Кушнова А.О.
24 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостий апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
У грудні 2022 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач, ПАТ «Фідобанк») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.04.2021.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржником за виконавчим документом є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не безпосередньо банк, то у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого без прийняття. Крім того, суд підкреслив, що Позивачем помилково ототожнюється Уповноважена особа з банком, оскільки у спірному випадку вона діє від імені держави як представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), а не банківської установи. Окремо суд зауважив, що на правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження не впливає скасування у судовому порядку постанови про накладення штрафу, оскільки вона була чинною станом на 22.04.2021.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано відсутність у виконавчому документі ряду обов'язкових реквізитів, що є перешкодою для відкриття виконавчого провадження. Крім того, наголошує, що у спірному випадку боржником є саме банк, чий код ЄДРПОУ зазначено у виконавчому документів, а тому визначення боржником Уповноваженої особи Фонду на змінює суті виконавчого документа, боржником за яких є відповідний банк.
Після усунення визначених в ухвалі від 10.06.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, якій надійшли 16.08.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу Шевченківський ВДВС у м. Києві просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, судом не було враховано пропуск Позивачем десятиденного строку оскарження спірної постанови, оскільки, всупереч твердженню ПАТ «Фідобанк» про те, що на адресу Фонду постанова надійшла 20.12.2022, указана постанова направлялася на адресу Фонду листом від 22.04.2021, який супровідним листом від 14.05.2021 направив її за належністю до банку. По-друге, указана постанова вже була предметом оскарження Уповноваженою особою Фонду до суду, який рішенням від 15.07.2021 у справі №640/12972/21 відмов у задоволенні позову. По-третє, спірна постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а за усталеною практикою Верховного Суду відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не може бути підставою для повернення виконавчих документів без прийняття їх до виконання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.09.2024.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, залишивши позов без розгляду, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Шевченківському РВ ДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби № НОМЕР_2 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої Ірини Володимирівни на користь Шевченківського Відділу державної виконавчої служби штрафу в розмірі 3 400 грн 00 коп.
Постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № НОМЕР_2 про накладення штрафу на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» було винесено 02.04.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке перебувало на виконанні у Шевченківському ВДВС, та було відкрито на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 1.380.2019.001275 від 04.02.2021 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про Десака Р.В. як вкладника Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Так, постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.04.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови № НОМЕР_2 від 02.04.2021 (а.с. 132).
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.04.2021 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3 400 грн 00 коп. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 оскаржено в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2021 у справі № 640/11008/21 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) НОМЕР_2 від 02.04.2021 про накладення штрафу на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білу Ірину Володимирівну.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.07.2021.
Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07. 2021 року у справі № 640/12972/21 у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Білої Ірини Володимирівни до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021 про відкриття провадження № НОМЕР_1 відмовлено.
Указане рішення 27.07.2021 набрало законної сили.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 4, 13, 15, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), ст. ст. 97, 99 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відмінність понять «банк» та «уповноважена особа Фонду» за встановлених вище обставин унеможливлює застосування до спірних правовідносин пунктів 4, 11 частини 4 статті 4 Закону, оскільки боржником у виконавчому провадженні є особа, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, а не безпосередньо банк.
Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Отже, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, оскарження рішення органу державної виконавчої служби (приватного виконавця), встановлює десятиденний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.
З аналізу вказаних норм випливає, що законодавець, у тому числі й у ч. 5 ст. 74 Закону, визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У свою чергу, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Матеріали справи свідчать, що ПАТ «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, наголошує, що копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2021 НОМЕР_1 отримано Фондом лише 20.12.2022. Відтак, на його переконання, строк звернення до суду із вказаним позовом не пропущено.
Разом з тим, із змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.04.2021 (а.с. 132-133) направлена старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС у м. Києві на адресу Уповноваженої особи Фонду листом від 22.04.2021 НОМЕР_1/26 (а.с. 134).
У свою чергу, листом від 14.05.2021 №60-6657/21 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив Шевченківський РВ ДВС у м. Києві 24.05.2021 про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.04.2021 направлена за належністю до ПАТ «Фідобанк» (а.с. 139).
При цьому, вже у червні 2021 року згадана постанова старшого державного виконавця була предметом оскарження Уповноваженою особою Фонду в Окружному адміністративному суді міста Києва, який рішенням від 15.07.2021 у справі №640/12972/21 відмовив у задоволенні позову (а.с. 150-151).
Поміж іншим, у вересні 2022 року представник ПАТ «Фідобанк» звертався до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою щодо контролю законності виконавчих проваджень, зокрема, виконавчого провадження НОМЕР_1, наголошуючи на неодноразові звернення до Шевченківського ВДВС у м. Києві із заявами про закінчення, зокрема, згаданого виконавчого провадження (а.с. 152-154).
Листом від 03.10.2022 №37897/18.10-22 Шевченківський ВДВС у м. Києві повідомив Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про правомірність відкриття у тому числі виконавчого провадження НОМЕР_1, що підтверджено також рішенням суду (а.с. 155-161).
У подальшому Фонд звернувся до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві із заявою від 25.11.2022 №49-11873/22 про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (а.с. 162-163).
Листом від 14.12.2022 №25132/18.10-22 Відповідач направив на адресу Фонду вказану постанову, одночасно зазначивши, що така направлялася боржнику для виконання в установлені Законом строки, порядок і спосіб, а тому вважається такою, що направляється повторно (а.с. 164).
Викладене, на переконання судової колегії свідчить, що про існування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.04.2021 Фонд дізнався або повинен був дізнатися на пізніше 14.05.2021, направляючи таку постанову на адресу ПАТ «Фідобанк». У свою чергу, ПАТ «Фідобанк» дізналося або повинно було дізнатися не пізніше червня 2021 року, оскільки вже 14.06.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №640/12972/21 про оскарження згаданої постанови.
Відтак, звернення до суду із вказаним позовом 27.12.2022 (а.с. 30), тобто більше ніж через півтора роки з дня отримання відповідної постанови, свідчить про пропуск ПАТ «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом, як спеціального встановленого ст. 287 КАС України десятиденного строку, так і загального визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із позовом про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Проте, на переконання судової колегії, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаним позовом.
Посилання ПАТ «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом, на те, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 22.04.2021 останнє отримало лише 22.12.2022, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як було встановлено вище, вперше цю постанову Позивач отримав у травні 2021 року. До того ж, указана постанова Шевченківського РВ ДВС у м. Києві була предметом оскарження Уповноваженої особи Фонду у червні 2021 року, що нівелює твердження Позивача про те, що вперше таку постанову останній отримав 22.12.2022.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За усталеною практикою Верховного Суду вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021 у справі №140/2046/19, від 10.06.2020 у справі №620/1715/19, від 23.09.2020 у справі №640/5645/19, від 03.12.2020 у справі №817/660/18, від 17.03.2021 у справі №160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 09.06.2022 у справі №160/15960/20, від 05.05.2022 у справі №420/6134/21.
Зокрема, у постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.
Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».
Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений й у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 (справа №380/10649/21) та від 28.08.2023 (справа №400/11304/21).
Поряд з цим, враховуючи вказані позиції Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що питання пропуску Позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом було порушено Відповідачем у відзиві на позов (а.с. 54-57), однак залишилося поза межами оцінки суду першої інстанції, рішення якого є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
До того ж, Позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких пояснень чи доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом.
Таким чином, при зверненні 27.12.2022 до суду з цим позовом ПАТ «Фідобанк» пропущено десятиденний строк, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, що було залишено поза увагою суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування всіх фактичних обставин цієї справи та ненадання оцінки всім доводам учасників справи.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 240, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - скасувати.
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено та підписано 24 вересня 2024 року.