Справа № 320/48533/23 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
23 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного України в Харківській області від 25.09.2023 № 104450010296 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15.08.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорії 4) серії НОМЕР_1 , видане Київською обласною державною адміністрацією 13.10.1995.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народилась в селищі Пісківка Бучанського (раніше Бородянського) району Київської області.
Відповідно до довідки Пісківської селищної ради від 02.08.2023 №630 позивач в період з 18.01.1978 по 28.05.1993 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою Університету Григорія Сковороди в Переяславі від 02.11.2023 №3480 позивач в період з 01.09.1986 по 30.06.1990 в гуртожитку не проживала та участі у приватизації житла не брала.
Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_3 , виданого 26.06.1990 Переяслав-Хмельницьким філіалом КДПІ ім. Горького позивач в 1986 році поступила до вказаного учбового закладу і в 1990 році його закінчила.
На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 Університет Григорія Сковороди в Переяславі надіслав лист від 23.05.2024 №336, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно навчалася у Переяслав-Хмельницькому філіалі КДПІ ім. Горького на педагогічному факультеті за спеціальністю "Педагогіка і методика початкового навчання" денної форми навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 (наказ на зарахування №967 від 22.08.1986, наказ на відрахування у зв'язку із закінченням навчання №115 від 25.06.1990) та отримала диплом НОМЕР_3 від 26.06.1990.
Позивачем надано акт обстеження від 01.11.2023, відповідно до якого депутатом Пісківської селищної ради Гарбовським А.П. в присутності свідків - сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою с. Мигалки Бучанського району Київської області. При обстеженні та зі свідчень свідків встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 1986 року по червень 1990 року проживала за адресою в смт. Пісківка Київської області.
15.08.2023, у віці 55 років, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2023 №104450010296 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю. В рішенні зазначено, що не зараховано період перебування в зоні посиленого радіологічного контролю в смт. Пісківка, Бородянського району Київської області, згідно довідки від 02.08.2023 №630, в якій вказано, що заявниця була зареєстрована за даною адресою з 01.09.1986 по 13.06.1990, однак згідно диплому від 26.06.1990 НОМЕР_3 заявниця навчалась в місті Переяслав-Хмельницький Київської області, який не належить до зони посиленого радіологічного контролю. Період перебування в зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 складає 2 роки 10 місяців 23 дні.
У відповідь на звернення позивача від 10.11.2023, ГУ ПФУ у Київській області листом від 24.11.2023 №1000-0202-8/181038 повідомило, що згідно доданих до заяви документів, період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 складає 2 роки 10 місяців 23 дні. До періоду про проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 13.06.1990 в м. Переяслав-Хмельницький, згідно диплому від 26.06.1990 НОМЕР_5, оскільки зазначене місто не належить до зони посиленого радіологічного контролю. При обчисленні страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 15.09.1990, з 19.08.1996 по 23.08.2000 в КСП "Нове життя" с. Мигалки, оскільки порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162. Не надано довідку про перейменування КСП "Нове життя".
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2023 № 104450010296, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 протягом 4 років не становлено, а тому ОСОБА_1 не набула права на отримання пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що свідчить про правомірність відмови відповідача в призначенні такої пенсії.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що матеріалами справи підтверджується її статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому вона має право на призначення пенсії згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).
Як передбачено ст. 9 Закону № 796 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Відповідно до ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини другої статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Відтак, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов'язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на ЧАЕС.
Як вірно було установлено судом першої інстанції, позивач в період з 18.01.1978 по 28.05.1993 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою Пісківської селищної ради від 02.08.2023 №630
Відповідно до копії диплому серії НОМЕР_3 , виданого 26.06.1990 Переяслав-Хмельницьким філіалом КДПІ ім. Горького позивач в 1986 році поступила до вказаного учбового закладу і в 1990 році його закінчила.
Листом від 23.05.2024 №336 Університет Григорія Сковороди в Переяславі повідомив, що ОСОБА_1 дійсно навчалася у Переяслав-Хмельницькому філіалі КДПІ ім. Горького на педагогічному факультеті за спеціальністю "Педагогіка і методика початкового навчання" денної форми навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 (наказ на зарахування №967 від 22.08.1986, наказ на відрахування у зв'язку із закінченням навчання №115 від 25.06.1990) та отримала диплом НОМЕР_3 від 26.06.1990.
Позивач вважає, що період навчання з 01.09.1986 по 26.06.1990 на території, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (Переяслав-Хмельницький) не підтверджує факту проживання там.
Позивачем надано акт обстеження від 01.11.2023, відповідно до якого депутатом Пісківської селищної ради Гарбовським А.П. в присутності свідків-сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою с. Мигалки Бучанського району Київської області. При обстеженні та зі свідчень свідків встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 1986 року по червень 1990 року проживала за адресою в смт. Пісківка Київської області.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий акт про встановлення факту проживання з вересня 1986 року по червень 1990 року, який складений 01.11.2023 органом місцевого самоврядування спростовується листом Університету Григорія Сковороди в Переяславі від 23.05.2024 №336 та копією диплому НОМЕР_3 від 26.06.1990, оскільки факт навчання ОСОБА_1 на денній формі педагогічного факультету, виключає можливість її постійного проживання в с. Пісківка Київської області з вересня 1986 року по червень 1990 року.
У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 останній дійшов до висновку, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
При цьому, видане позивачу посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 , видане Київською обласною державною адміністрацією 13.10.1995, підтверджує права на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років виникає за умови, що вона станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 протягом 4 років.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не набула права на отримання пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що свідчить про правомірність відмови відповідача в призначенні такої пенсії.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Оксененко О.М.
Швед Е.Ю.