Справа № 580/1004/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
23 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ПАТ "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6482/23-00-24-06-16.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг було створено умови, які призвели до того, що ПАТ "Черкасиобленерго" не змогло належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати та відповідно сплати податків і зборів до бюджету. На підставі вищевикладеного позивач вважає, що ПАТ "Черкасиобленерго", як платник податків, умисно не створювало умов, які б мали на меті неналежне виконання вимог Податкового кодексу України, а тому невиконання позивачем зазначених у спірному ППР вимог відбулось з незалежних від нього причин. Також позивач вважає, що відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України, замість положень ст. 124 ПК України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в задоволенні даного позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що нормами ПК України не передбачено перенесення граничних термінів виконання податковим агентом податкового обов'язку, в частині сплати військового збору, тому посилання позивача на факт створення постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг умов, які призвели до неможливості належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджету - суд вважає необґрунтованим.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що несвоєчасність сплати військового збору в період 2017 року по січень 2018 року полягала у фінансовій кризі ПАТ "Черкасиобленерго". Так, протягом 2017-2018 років Товариство знаходилось у складному фінансовому стані. Дефіцит обігових коштів виник внаслідок несплати ПАТ "Азот" за електроенергію у 2015-2016 рр., збільшення заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" перед ДП "Енергоринок" та застосування НКРЕКП регуляторних заходів впливу на рівень розрахунків з ОРЕ. Постановами НКРЕКП встановлювався "нульовий" алгоритм розподілу грошових коштів на поточний рахунок Товариства. Вказані регуляторні заходи НКРЕКП призвели до недоотримання ПАТ "Черкасиобленерго" за 2015-2017 рр. коштів на здійснення виробничо-господарської діяльності та сплату податків до бюджету.
Крім того вказує, що ПАТ "Черкасиобленерго" перераховувало суми військового збору до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати або під час погашення заборгованості із виплати заробітної плати (даний факт підтверджується і зазначається в оскаржуваному ППР), що в свою чергу не відноситься до норми п.125-1.1 ст. 125-1 ПК України в якій зазначається про несвоєчасну сплату податків окремо від виплати доходу платнику податків, а тому Відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Черкасиобленерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Кодексу, правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2015 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 25.11.2021 №9162/23-00-07-0105/22800735 (а.с.187-200 ), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:
- вимог пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 та пп.1.6 п. 16-1 підрозд 10 розд XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір за грудень 2020 року в сумі 749,52 грн;
- вимог пп.168.1.1, 168.1.5, п.168.1 ст.168 та пп.1.4 п.161 підрозділу 10 р.ХХ ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано військовий збір на загальну суму 1175148,00 грн.
ПАТ "Черкасиобленерго" не погодившись з наведеними висновками, подало до ГУ ДПС у Черкаській області заперечення від 08.12.2021 №11789/09-03 на вказаний акт, за результатами розгляду яких рішенням від 20.12.2021 №25070/6/23-00-07-0114 про залишення скарги без розгляду (а.с.201-217).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2021 №6482/23-00-24-06-16 (форма "Д") про збільшення грошового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 749,52 грн та штрафної санкції у сумі 79375,15 грн, застосованої відповідно до положень п.124.1 ст.124 ПК України (а.с.121-125).
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось зі скаргою до ДПС України, за наслідком розгляду якої, рішенням ДПС України від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06, скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" - частково задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 24.12.2021 №12571/2300071316 в частині штрафних санкцій у розмірі 79375,15 грн. Зобов'язано ГУ ДПС у Черкаській області забезпечити застосування штрафних санкцій відповідно до вимог ст.125-1 ПК України, та сформувати і винести до ПАТ "Черкасиобленерго" нове податкове повідомлення-рішення (а.с.126-131).
На підставі вищенаведеного акту перевірки та рішення ДПС України від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06, Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено нове податкове повідомлення рішення від 24.11.2022 №6482/23-00-24-06-16 яким збільшено суму податкового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 749,52 грн. та застосовано штрафну санкцію відповідно до п.125-1.1 ст.125-1 ПК України в розмірі 111465,91 грн за несплату сум збору, з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в терміни згідно з п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України (а.с.132-136).
Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем ППР звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно п.16-1 підрозділ 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Згідно п. 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно з абз. 2 п.57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу).
Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;
Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок на доходи фізичних осіб сплачується перераховується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Підпунктом 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід;
Згідно з п. 171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до підпункту 16-1.1.1 пункту 16-1 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 16-1.1.5 пункту 16-1 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. "е" п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань.
Згідно пункту 11, підрозділу 10, розділу XX ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
У разі, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань (пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
Отже, нормами ПКУ врегульовано питання щодо визначення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб у випадках коли оподатковуваний дохід на користь платника податків - фізичної особи нараховується податковим агентом, але не виплачується.
Позивач не заперечує факт порушення ним термінів перерахування військового збору, однак зазначає про наявність обставин, які унеможливлювали проведення його сплати внаслідок регуляторного впливу НКРЕКП, який призвів до відсутносту у позивача коштів для здійснення виробничо-господарської діяльності та спли податків до бюджету.
Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України не передбачено перенесення граничних термінів виконання податковим агентом податкового обов'язку, в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, тому посилання позивача на факт створення постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг умов, які призвели до неможливості належним чином виконувати свої обов'язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджету.
При цьому, пунктом 109.2 ст. 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом та іншими законами України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині того, що відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст. 125-1 ПК України, оскільки ПАТ "Черкасиобленерго" перераховувало суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати або під час погашення заборгованості із виплати заробітної плати, що на думку апелянта, не відноситься до норми п.125-1.1 ст. 125-1 ПК України в якій зазначається про несвоєчасну сплату податків окремо від виплати доходу платнику податків.
Колегія суддів вважає, що спеціальною статтею ПК України, яка встановлює відповідальність податкового агента за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, є саме ст. 125-1 ПК України.
Так, відповідно до п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України). Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.3 ст. 125-1 ПК України). Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-.4 ст. 125-1 ПК України). Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента.
Дана норма встановлює відповідальність за несплату сум податку на доходи фізичних осіб, з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в терміни згідно п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.
При цьому, згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України у випадках, визначених пунктами 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. При цьому, особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому Кодексом порядку (п. 111.4 ст. 111 Кодексу).
ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Тобто обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
У постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21 Верховним Судом сформовано правовий підхід щодо застосування положень ПК України, якими визначено вину як об'єктивну сторону податкових правопорушень, зауваживши на тому, що для встановлення наявності вини платника контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд вказав, що при вирішенні такого спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів. З'ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до її вирішення та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та вини платників податків, без достатніх на те підстав.
Під час документальної перевірки відповідачем встановлено порушення податковим агентом визначених п. 168.1 ст. 168 ПК України строків перерахування податку до бюджету, отже він притягується до фінансової відповідальності, визначеної ст. 125-1 ПК України.
При цьому, контролюючий орган під час проведення перевірки розглянув пояснення ПАТ "Черкасиобленерго" щодо причин (обставин), що призвели до несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
За результатами розгляду пояснень, ГУ ДПС в Черкаській області прийшло до висновку, що обставин, які б свідчили, що ПАТ "Черкасиобленерго" удавано (умисно), цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ПАТ "Черкасиобленерго" не надано до суду доказів вчинення дій щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку встановлено, що платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, про те, що відповідач протиправно застосував до даних правовідносин положення ст.125-1 ПК України.
Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 23 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма