Справа № 620/18545/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
23 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити обчислення, перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, із врахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999, згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року і ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 за № 03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані безпідставністю висновку суду першої інстанції, що даний позов спрямований на виконання судового рішення у справі №620/6499/22.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку письмового провадження, відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В силу ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшов висновку, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судових рішень у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, при цьому, позовні вимоги у даній справі фактично спрямовані на належне виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/6499/22), тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення, а спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, у справі №620/16459/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. Зобов'язано ГУ ПФ України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. В решті позовних вимог відмовлено.
При цьому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022, зазначивши: ''Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.''.
Дослідивши зміст вказаного судового рішення колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, із врахуванням слідчого стажу 20 років 00 місяців 09 днів, згідно довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, оскільки суд дійшов висновку, що станом на час виникнення спірних між сторонами в цій справі правовідносин, відповідачем ще не були реалізовані відповідні дискреційні повноваження з проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з врахуванням спірного періоду.
Тобто, при вирішенні справи №620/16459/21 суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання із врахуванням стажу слідчого 20 років 00 місяців 09 днів, до фактичного врахування цього стажу при виконанні судового рішення.
Листом від 02.09.2022 №7079-5689/М-02/8-2500/22 ГУ ПФ України в Чернігівській області повідомило позивача, що на виконання рішення у справі №620/16459/21 позивачу зараховано до стажу період роботи в органах МВС на слідчих посадах період з 01.08.1979 по 10.08.1999. При цьому, вказане судове рішення не містить зобов'язань щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів роботи позивача в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України в Чернігівській області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, із врахуванням слідчого стажу 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999, згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 за № 03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №620/6499/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023, в задоволенні позову відмовлено з підстав невідповідності обраного позивачем способу захисту права завданню адміністративного судочинства, оскільки суд дійшов висновку, що позов подано з метою спонукання відповідача виконати судове рішення у справі №620/16459/21, при цьому положеннями ст.382, 383 КАС України встановлено окремий спосіб судового контролю за виконанням судового рішення.
В той же час, листами 22.02.2023 та від 19.04.2023 №2800-030203-8/21477 ГУ ПФ в Чернігівській області повідомило позивача, що судове рішення у справі №620/16459/21 не містить зобов'язань щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, а також не містить зобов'язань про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Оскільки відповідачем так і не було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень п.2 ч.1 ст.170 КАС України та необхідності звернення до суду за вирішенням спірного питання в порядку ст.382, 383 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в силу п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З аналізу наведеної норми вбачається наявність обов'язкової умови для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а саме тотожність спору, який вже вирішений в судовому порядку.
В той же час, підстави позову в даній справі та у справі №620/6499/22 не є тотожними, оскільки обставини даної справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, виникли пізніше і не досліджувались в судовому порядку під час розгляду справи №620/6499/22.
Крім того, позовні вимоги у даній справі та у справі №620/6499/22 не є тотожними, оскільки позов у справі №620/6499/22 було подано до виправлення описки у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, у справі №620/16459/21, в той час як у даній справі позов подано після виправлення описки ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у наведеній справі, що і відображено у нових обґрунтуваннях та вплинуло на зміст позовних вимог.
З наведеного вбачається, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №620/6499/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет, однак не і з тих самих підстав, а тому відсутні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми права, беручи до уваги, що підстави позову у справі №620/6499/22 не є тотожними тим, які розглядаються у даній справі, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції невірно застосував положення п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Щодо висновку суду першої інстанції про невірно обраний позивачем спосіб судового захисту, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги не спрямовані на спонукання відповідача виконати належним чином інше судове рішення, зокрема у справі №620/16459/21, оскільки в рамках вказаної справи не було вирішено питання щодо наявності у відповідача обов'язку здійснити обчислення, перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням періодів його роботи в органах МВС на слідчих посадах 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999 з підстав передчасності позовних вимог в цій частині.
Отже, правовідносини в наведеній частині залишились спірними та в судовому порядку не врегульовані, а тому здійснення їх судового розгляду в адміністративному порядку відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
З огляду на викладені обставини, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі не можна визнати законною і обґрунтованою.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі за відсутності визначених ст.170 КАС України підстав.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.170, 243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 23 вересня 2024 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма