Справа № 640/8384/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
17 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової служби України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 07.12.2021 №1527-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на попередній роботі з 01.01.2022;
- стягнути з ДПС України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 01.01.2022 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;
- зобов'язати ДПС України вирішити питання про продовження дії трудового договору ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 07.12.2021 №1527-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору організації позовної роботи та супроводження справ у судах Управління правового забезпечення ДФС України з 01.01.2022. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора сектору організації позовної роботи та супроводження справ у судах Управління правового забезпечення ДФС України з 01.01.2022. Стягнуто з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2022 по 02.05.2024 у сумі 808494,90 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу ДПС України задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах з урахуванням висновків даної постанови. Викладено абзац 1 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року в наступній редакції: « 1. Адміністративний позов задовольнити частково.». Викладено абзаци 5, 6 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року в наступній редакції: « 5. Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2022 по 02.05.2024 у сумі 808494 (вісімсот вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 90 коп. 6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць.». В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року залишено без змін.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Зобов'язано ДПС України вирішити питання про продовження дії трудового договору ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ДПС України не є правонаступником ДФС України в частині відносин публічної служби, оскільки ДФС України не ліквідоване і саме ДФС України, як роботодавець позивача, повинна була запропонувати позивачу рівнозначну посаду у разі відсутності посади, яку обіймав ОСОБА_1 , внаслідок її скорочення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що станом на 12.08.2021 в ДПС України налічувалось понад 50 вакантних посад, що є рівнозначними посаді позивача, а станом на 31.12.2021 - 30 посад головних державних інспекторів, однак питання щодо переведення позивача з ДФС України до ДПС України не було вирішено.
ДФС України відзив на апеляційну скаргу не подавало, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
В суді першої інстанції позиція ДФС України обґрунтовувалась правомірністю звільнення позивача внаслідок скорочення посади, яку він обіймав в результаті здійснення заходів з ліквідації ДФС України на підставі Закону України від 28.01.2021 №1150-ІХ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ДФС України від 07.12.2021 № 1527-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач звільнений 31.12.2021 з посади головного державного інспектора сектору організації позовної роботи та супроводження справ у судах Управління правового забезпечення Державної фіскальної служби України у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та приймаючи додаткове рішення, дійшов висновку, що відповідачі мали можливість продовжити дію трудового договору позивача на рівнозначній посаді, а направлена позивачем керівникам відповідачів заява, що містила прохання прийняти узгоджене рішення про переведення на рівнозначну посаду в Державній податковій службі України не була вирішена по суті, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання Державної податкової служби України вирішити питання про продовження дії трудового договору позивача.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, у відповідності до вимог ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В силу ч.6 ст.36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Таким чином, положення КЗпП України визначають обов'язок роботодавця продовжити дію трудового договору у разі його зміни або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).
В той же час, в рамках спірних правовідносин не відбулось зміни роботодавця позивача, яким залишився ДФС України і саме з посади головного державного інспектора сектору організації позовної роботи та супроводження справ у судах Управління правового забезпечення ДФС України позивача було звільнено оскаржуваним наказом та поновлено судовим рішенням у даній справі.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 (далі - Постанова КМУ № 1200) утворено ДПС України та Державну митну службу України, реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.
Цією ж постановою встановлено, що: 1) ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; 2) Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; 3) ДПС України та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності; 4) забезпечення діяльності ДПС України та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених ДФС України; 5) ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС України та Державної митної служби.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 №682-р (далі - Розпорядження КМУ №682-р) вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15 викладено правову позицію, відповідно до якої у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
У постановах Верховного Суду від 27.04.2021 в справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 справа № 0840/3202/18 та від 27.04.2021 у справі №826/8332/17 суд зазначив, що, ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі.
У постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 819/691/17, від 20.01.2021 справа № 640/18679/18 зазначено, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
При цьому, питання продовження дії трудового договору позивача фактично є вирішеним в результаті розгляду трудового спору та прийнятя рішення про поновлення працівника на попереній посаді.
У постановах Верховного Суду від 11.02.2021 в справі № 826/9815/18, від 13.10.2021 у справі № 803/130/16, від 02.11.2021 у справі № 816/1231/15, від 26.05.2022 у справі № 807/3591/14, від 28.07.2022 у справі № 807/3656/14, від 03.05.2023 у справі № 260/4620/21, від 01.06.2023 у справі № 803/746/15-а визначено, що положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим, за правилам КАС України, є доведення обставин вибуття сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, ураховуючи специфіку публічно-правових відносин, а саме: повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому/іншим суб'єктам владних повноважень. Якщо ж спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
У цьому контексті суд зазначає, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби, зокрема поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою КМУ №1200 ДФС було реорганізовано шляхом поділу з утворенням ДПС України та Державної митної служби України.
Аналізуючи зміст Постанови №1200 та Розпорядження № 682-р, Верховний Суд у вже згаданій постанові від 11.02.2021 в справі № 826/9815/18 зазначив, що вони свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. У такому випадку ДПС України (її територіальні органи) може бути відповідачем у спорі, що виник у відносинах публічної служби, виключно у випадку фактичного вибуття ДФС України (її територіальних органів) унаслідок припинення.
Досліджуючи питання застосування положень ч.6 ст.36 КЗпП України в контексті аналогічних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 у справі №480/8788/21 зазначив, якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень (повне правонаступництво). У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді першої інстанці та під час апеляційного перегляду справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення Державної фіскальної служби України, натомість там наявна інформація, що з 17.05.2019 ДФС України перебуває у стані припинення, тобто ДФС України наразі не ліквідовано.
Таким чином, беручи до уваги, що ДФС України не ліквідована, то ДПС України не являється її правонаступником в частині продовження дії трудового договору з працівниками, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому, колегія суддів враховує, що в рамках даної справи позивачем не оскаржуються будь-які дії, рішення чи бездіяльність ДПС України, в тому числі щодо продовження дії трудового договору, що виключає правові підстави для визначення обов'язків ДПС України в судовому порядку.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними вимоги зобов'язати ДПС України вирішити питання про продовження дії трудового договору ОСОБА_1 та відсутності підстав для їх задоволення.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи в частині, у зв'язку з чим додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - задовольнити.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України вирішити питання про продовження дії трудового договору ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма