П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35451/23
Категорія:1060000000 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
Місце ухвалення: м. Одесса
Дата складання повного тексту: 06.02.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (про повернення позовної зави) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 15 січня 2022 року по 16 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до в/ч НОМЕР_2 відомість доплата ОСОБА_1 за період з 15 січня 2022 року по 16 травня 2023 року включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п.4 Постанови №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_2 на підставі наданої в/ч НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 за період з 15 січня 2022 року по 16 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п.4 Постанови №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року від 14 листопада 2019 року №294-ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
04 січня 2024 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, в якій він зазначає, що позивач до 17 травня 2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_2 . Відповідно військового квитка позивача, останнього 17 травня 2023 року виключено зі списків в/ч НОМЕР_1 . Відповідачі відповідно до положень ст. 116 КЗПП України, зобов'язані були здійснити остаточний розрахунок з позивачем до дня звільнення/виключення зі списків частини позивача тобто до 17 травня 2023 року. Також, відповідачі зобов'язані були письмово повідомити позивача про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Однак, відповідачі вимог, передбачених ст. 116 КЗПП України, не здійснили, письмово не повідомили позивача про нараховане та виплачене грошове забезпечення, а також про складові такого грошового забезпечення. Про складові грошового забезпечення, яке нараховувалось та виплачувалось позивачу в/ч НОМЕР_2 повідомила лише у грудні 2023 року у відповідь на адвокатський запит. Жодних листів та повідомлень позивач від відповідачів після виключення позивача зі списків частини не отримував. Позивач не мав розумних сумнів вважати, що відповідачі недобросовісно нараховують та виплачують грошове забезпечення. Представник позивача вказує, що тримісячний строк з моменту одержання письмового повідомлення від відповідача про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення не сплинув.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
29 січня 2024 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій він зазначає, що в грудні 2023 року представник позивача письмово звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання письмової інформації про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та доплати такого грошового забезпечення. Проте у відповідь листом від 09 грудня 2023 року №2/5386 отримав відмову в доплаті позивачу грошового забезпечення. Тобто позивача повідомили про нараховані йому спірні суми в грудні 2023 року. При цьому, за час проходження служби відповідач не повідомляв позивача про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення, а також не повідомив про нараховані при звільненні суми. Отже відлік тримісячного строку звернення до суду для позивача розпочався з грудня 2023 року з моменту отримання письмового повідомлення про виплачені йому суми. Позов надійшов до суду в грудні 2023 року - тобто в межах тримісячного строку звернення до суду з моменту повідомлення позивача про виплачені при звільненні суми. Спірні суми позивачу досі не виплачені. Враховуючи, що суми спірного грошового забезпечення відповідач не виплатив, позивач просто фізично не міг отримати письмового повідомлення про виплачені йому суми. Жодних письмових повідомлень про нараховані суми відповідач не надавав. Враховуючи вказані обставини правопорушення щодо невиплати позивачу належних при звільненні сум є триваючим. Також, вказує, що позивач не був зобов'язаний раніше отримати інформацію про нарахування йому суми грошового забезпечення та його складових. Грошове забезпечення було зараховано на особистий картковий рахунок позивача однією сумою, що не дає можливості позивачу дізнатися який розмір спірної допомоги визначив відповідач при нарахуванні грошового забезпечення позивача. Крім того, вказує, що позивач отримуючи грошове забезпечення не мав причин та підстав, а тим більше обов'язку сумніватися у добросовісності дій відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення. Про порушення оспорюваного права позивач дізнався саме в момент отримання відповіді відповідача, і саме з цього моменту обчислюється процесуальний строк на звернення до суду із заявленими позовними вимогами. Також, представник позивача просить врахувати правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 щодо застосування процесуальних строків у період дії воєнного стану. З огляду на викладене представник позивача просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Роз'яснено, що відповідно до ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- незаконна бездіяльність відповідача в частині ненадання позивачу письмового повідомлення про виплачені останньому кошти є об'єктивно непереборною позивачем обставиною, яка не залежить від волевиявлення позивача. Така обставина є дійсно істотною перешкодою та створює труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду;
- в грудні 2023 року адвокат позивача письмово звертався до відповідача із адвокатським запитом про надання письмової інформації про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та доплати такого грошового забезпечення. Проте, у відповідь листом від 09 грудня 2023 року №2/5386 я отримав відмову. Тобто позивача повідомили про нараховані йому за час служби суми грошового забезпечення в грудні 2023 року. Отже відлік тримісячного строку звернення до суду для позивача розпочався з грудня 2023 року;
- позивач отримуючи грошове забезпечення не мав причин та підстав, а тим більше обов'язку сумніватися у добросовісності дій відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення;
- шляхом внесенням до ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Тобто до 19 липня 2022 року звернення до суду із заявленими позовними вимогами жодним строком не обмежувались. Предметом позовних вимог у даній справі є виплата позивачу грошового забезпечення, право на отримання якого позивач набув під час проходження служби з 15 січня 2022 року. Тобто спірні правовідносини виникли із 15 січня 2022 року. Відтак, позивач має право звернутися до суду із заявленими позовними вимогами з урахуванням процесуальних строків станом на 15 січня 2022 року - тобто без обмеження строку звернення до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія судів приходить до наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує зі змісту ст. 123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами ст. 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення ст. 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, відповідно ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст. 233 КЗпП України).
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з не застосування п.4 Постанови №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 15 січня 2022 року по 16 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
Тобто, заявлені позовні вимоги є вимогами про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, яке охоплюється поняттям "заробітна плата" і "оплата праці" (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013).
Так, згідно витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 травня 2023 року №142, позивач з 16 травня 2023 року виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення.
Тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач був обізнаний під час ознайомлення з вказаним наказом, а тому мав можливість оспорити їх до суду протягом 3 місяців з дати ознайомлення. Таким чином, з моменту отримання сум грошового забезпечення після звільнення, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, з позовною заявою позивач звернувся до суду, згідно вих.№12/12/23/8 у правому верхньому вуглі позовної заяви, 12 грудня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку на звернення до адміністративного суду, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
Більш того, зі змісту адвокатського запиту вбачається, що на момент направлення вказаного запиту позивачу було відмово, що розрахунок його грошового забезпечення здійснювався без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
До того, згідно листа-відповіді в/ч НОМЕР_2 від 09 грудня 2023 року №2/5386, направленого за результатом розгляду запиту представника позивача від 04 грудня 2023 року, вбачається, що в ньому не зазначено жодних відомостей про розмір прожиткового мінімуму взятого для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим довід позивача про відсутність пропуску строку звернення до суду з позовом посилаючись на те, що перебіг строку звернення до суду почався з дати отримання адвокатом позивача листа-відповіді від 09 грудня 2023 року №2/5386 на адвокатський запит про надання письмової інформації про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та доплати такого грошового забезпечення.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а вказані підстави для його поновлення не є поважними.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правові підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (про повернення позовної зави) залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.